20 листопада 2019 року
Київ
справа №640/647/19
адміністративне провадження №К/9901/31375/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі № 640/647/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Зернотрейд» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії ,
13.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2019.
З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу квитанції про доплату судового збору, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення або доказів своєчасного звернення до суду із апеляційною скаргою. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 12.04.2019 подано 29.08.2019 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору та в подальшому повернуто заявникові ухвалою від 08.08.2019 у зв'язку з невиконанням вимог ухвали у встановлений судом строк.
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що не подання апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю сплати судового збору є об'єктивною причиною пропуску такого строку та дає підстави для його поновлення. Водночас, податковим органом було сплачено судовий збір, отже наявні правові підстави для поновлення пропущеного строку.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Крім того, з наданого до повторно поданої апеляційної скарги платіжного доручення вбачається, що сплату судового збору було здійснено 05.07.2019, проте апеляційну скаргу було подано 29.08.2019, тобто після спливу значного часу після його сплати.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ГУ ДФС подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строк виконання вимог ухвали в частині надання документу про доплату судового збору, оскільки податковий орган не має можливості виконати вимоги ухвали суду у визначений строк.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Проте обставини, на які посилається відповідач є суб'єктивними та пов'язані з неналежною організацією роботи суб'єкта владних повноважень. Крім того, скаржником не виконані вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині доплати судового збору.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення та продовження строку є поважними. Зазначає, що відповідачем постійно вживалися заходи із реалізації права на апеляційне оскарження, зокрема, первинна апеляційна скарга була подана у строки, визначені законодавством. Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України визначено право сторони на повторне звернення до суду, та не визначено чітких строків на повторне звернення.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.
Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі № 640/647/19.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Н.Є. Блажівська
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду