Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа №816/4779/15
касаційні провадження №К/9901/26514/18
№ К/9901/26512/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 (суддя Ясиновський І.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (головуючий суддя - Калитка О.М., судді: Кононенко З.О., Бондар В.О.) у справі № 816/4779/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про стягнення суми бюджетного відшкодування,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області та Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило зобов'язати відповідача-1 скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 988723,50 грн. за червень 2010 року, а також стягнути з Державного бюджету України на його користь вказану суму бюджетного відшкодування.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 28.03.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Зобов'язав Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення з бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» надмірно сплаченої суми податку на додану вартість. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.05.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 залишив без змін.
Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог контролюючий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 43, 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 11, 69, 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує, що сума в розмірі 988723,50 грн. є переплатою, утвореною за рахунок сум бюджетного відшкодування, а не бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість та складається із суми в розмірі 659149,00 грн., яка фактично відшкодована товариству протягом січня, березня - серпня, жовтня, грудня 2008 року, січня 2009 року, а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 329575,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 та скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016.
Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини другої статті 71, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що спірна сума податку на додану вартість є бюджетною заборгованістю, яка підлягає відшкодуванню платнику шляхом стягнення з Державного бюджету України через орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не надмірно сплаченою сумою.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» 20.07.2010 подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 17719233,00 грн.
Відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.03.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 30.09.2009, з 01.12.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2010 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 16.09.2010 № 8527/23-6/31354329.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000882305/0, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 248945,00 грн.
Щодо решти суми в розмірі 17470288,00 грн. зазначено про можливість її підтвердження після проведення перевірок по ланцюгу основних постачальників. Документального підтвердження результатів таких контрольних заходів до матеріалів справи не долучено.
В подальшому, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» з питань правомірності декларування сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, наслідки якої оформлено актом від 26.10.2010 № 10085/23-5/31354329.
На підставі цього акта перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010 № 0001692310/0, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 659149,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 329575,00 грн.
За наслідками неодноразового розгляду постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі № 2а-5855/10/1670, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015, названий акт індивідуальної дії визнано протиправним та скасовано.
18.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» звернулось до органу доходів і зборів із заявою про відновлення в особовій картці з податку на додану вартість раніше списане бюджетне відшкодування в розмірі 988724,00 грн. та вчинення передбачених законом дій щодо відшкодування спірної суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки відповідачем-1 не вирішено питання про відновлення бюджетного відшкодування в сумі 988724,00 грн., а саме - не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, чим порушено право платника на бюджетне відшкодування, правомірність якого підтверджена судовим рішенням, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання органу доходів і зборів скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» з бюджету надмірно сплаченої суми податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентовано статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим, зокрема, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188 (чинним на час виникнення спірних правовідносин).
За правилами пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 7 наведеного Порядку, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Таким чином, повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а тому правильним способом захисту платника в таких обставинах є вимога про зобов'язання органу доходів і зборів до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.
Натомість, бюджетним відшкодуванням відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 зазначено, що оскільки такі способи захисту як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податку на додану вартість, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача в такій ситуації, є стягнення з Державного бюджету України через орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь товариства заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
В порушення наведених процесуальних приписів попередніми судовими інстанціями достовірно не встановлено природу заявленої позивачем до повернення суми податку на додану вартість у розмірі 988723,50 грн. та її складові.
При цьому не надано жодної правової оцінки доводам відповідача-1 про те, що вона складається із суми податку на додану вартість у розмірі 659149,00 грн., яка фактично відшкодована товариству, а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 329575,00 грн., що підтверджується в тому числі наявним у матеріалах справи податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2010 № 0001692310/0.
Не з'ясовано також, чи сплачена товариством зазначена сума штрафних (фінансових) санкцій до бюджету та, як наслідок, наявність у неї ознаки надмірно сплаченої внаслідок скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2010 № 0001692310/0 в судовому порядку.
Не перевірено судами попередніх інстанцій й дотримання платником при поданні відповідної заяви вимог пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Суд касаційної інстанції, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі № 816/4779/15 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк