Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №185/1282/17(2-а/185/146/17)
адміністративне провадження №К/9901/43076/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Чиркіна С.М., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Уханенка С.А., суддів: Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірною відмову управління ПФУ у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в зв'язку з недостатністю документів і зобов'язати відповідача призначити пенсію на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту за період роботи з 08 червня 1984 року по 19 вересня 2003 року, з часу звернення за призначенням пенсії, тобто з 25 січня 2017 року, відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 21 березня 2017 року позов задовольнив.
Визнав неправомірною відмову управління ПФУ від 03 лютого 2017 року в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язав управління ПФУ зарахувати в стаж ОСОБА_1 період роботи з 08 червня 1984 року по 30 вересня 2000 року, і з 01 листопада 2000 року по 19 вересня 2003 року в якості водія міського пасажирського транспорту та призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «з» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за його зверненням за призначенням пенсії 25 січня 2017 року.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 04 липня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову - про часткове задоволення позову.
Визнав протиправним та скасував рішення Комісії щодо розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсі відповідно до чинного законодавства, оформлене протоколом № 56 від 02 лютого 2017 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розпорядження Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02 лютого 2017 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у переході на інший вид пенсії.
Зобов'язав управління ПФУ зарахувати в стаж ОСОБА_1 період роботи з 08 червня 1984 року по 30 вересня 2000 року, в якості водія міського пасажирського транспорту та призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «з» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за заявою про призначення пенсії від 25 січня 2017 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, виходив із того, що дослідженими судом документами, записами в трудовій книжці позивача і показами свідків у сукупності підтверджується, що позивач працюючи водієм автобуса здійснював міські пасажирські перевезення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності у позивача права на призначення пільгової пенсії, з огляду на необхідність зарахування спірного стажу до пільгового, проте лише періоду з 08 червня 1984 року по 30 вересня 2000 року.
Щодо позовних вимог позивача про зарахування до стажу періоду з 01 листопада 2000 року до 19 вересня 2003 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити, оскільки в цей період позивач працював водієм в ЗАО "Павлоградське АТП" діяльність якого на цей час не припинено і позивач не позбавлений можливості отримати на цьому підприємстві відомості щодо характеру виконуваної роботи, передбачені пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
На час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії згідно з пунктом «з» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач не надав відомостей про роботу на цьому підприємстві водієм на маршруті міського пасажирського транспорту.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що, оскільки позивачу було відмовлено в призначенні пенсії рішенням Комісії щодо розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії відповідно до чинного законодавства, оформленим протоколом №56 від 02.02.2017 та розпорядженням управління ПФУ від 02.02.2017 (копії яких надано суду апеляційної інстанції), тому вони і є фактично предметом спору та підлягають скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 серпня 2017 року управління ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати у частині задоволення позову та відмовив у задоволенні цих позовних вимог, у решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
У скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини справи, що потягло, на його думку, неправильне застосування норм матеріального права.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою управління ПФУ.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року № 999/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Чиркін С.М., справу передано головуючому судді.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року № 1935/0/78-19 у зв'язку з відпусткою судді Стеценка С.Г., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи на підставі службової записки судді-доповідача Тацій Л.В. від 19 листопада 2019 року здійснено заміну судді Стеценка С.Г. та визначено такий склад суду: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Чиркін С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ з 01 листопада 2013 року та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи від загального захворювання.
Після досягнення 55 років, позивач 25 січня 2017 року звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про перехід на інший вид пенсії - за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «з» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Однак, управління ПФУ листом від 03 лютого 2017 року за № 2552/05/18 повідомило позивачу про відсутність підстав для призначення пенсії згідно з пунктом «з» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як передбачено у пункті 18 вищезазначеного Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Суд апеляційної інстанції проаналізував вимоги статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку, належним чином дослідив докази у справі, зокрема трудову книжку позивача, яка містить відповідні записи про роботу, довідки архівного відділу, показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що позивач працював водієм автобусів, зайнятих пасажирськими перевозками у межах міста Павлограда з повним робочим днем, та встановивши, що ОСОБА_1 з 08 червня 1984 року по 30 вересня 2000 року працював водієм автобуса та здійснював міські пасажирські перевезення, що дає право на призначення йому пільгової пенсії, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 КАС, у чинній на сьогодні редакції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів судові рішення постановлені у цій справі.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : Т.Г. Стрелець
С.М. Чиркін