Іменем України
19 листопада 2019 року
Київ
справа №802/1253/16-а
адміністративне провадження №К/9901/40548/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - Загороднюк Д.А.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року (суддя Богоніс М.Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (судді: Білоус О.В. (головуючий), Совгира Д.І., Курко О.П.) у справі № 802/1253/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009941305 від 15.06.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 324 643,04 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини, а також, в порушення вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до відома позивача не було доведено факт анулювання (прощення) суми боргу кредитором (АТ «ОТП банк») за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, шляхом направлення відповідного повідомлення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 15.06.2016 № 0009941305 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання у сумі 62 037,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність податкового зобов'язання щодо сплати податку на доходи з фізичних осіб в загальній сумі 262 600,84 грн, в тому числі податкове зобов'язання за анульованою кредитором сумою тіла кредиту в сумі 210 084,83 грн та податкове зобов'язання у зв'язку із нарахуванням штрафу в сумі 52 521,21 грн, що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0009941305 від 15.06.2016. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивача було належним чином повідомлено про анулювання (прощення) боргу, в спосіб укладення додаткового договору до кредитного договору № СМ-SMEB00/235/2008 від 29.05.2008.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 березня 2014 року між позивачем та ПАТ «ОТП банк» було укладено додатковий договір до кредитного договору № СМ-SMEB00/235/2008 від 29.05.2008. Згідно Розділу 2 вказаного додаткового договору сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору № СМ-SMEB00/235/2008 від 29.05.2008 наступного змісту: «Сторони домовились, що позичальник 21.03.2014 року, зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 140000,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 1415288 грн. За умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору, сторони домовились: що банк керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 151264,68 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 1529164,90 грн і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед банком в повному обсязі та скасовує пеню, що була нарахована на момент укладення цього додаткового договору».
Крім того, в п. 2.1.2 додаткового договору наявне застереження, що позичальник стверджує, що банк проінформував його про необхідність сплати податків з суми прощеного боргу. В силу п. 3.6 додаткового договору підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що банк повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу в річній податковій декларації.
20 жовтня 2015 року ГУ ДПС у Вінницькій області направила на адресу ПАТ «ОТП банк» запит № 29710/10/02/28-1705 про надання інформації щодо суми боргу платника податку ОСОБА_1 , анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням.
11 січня 2016 року за № 286/10 від ПАТ «ОТП банк» на адресу ГУ ДПС у Вінницькій області надійшла відповідь на запит щодо отримання ОСОБА_1 доходу за видом «анулювання боргу за кредитним договором». Ознака доходу для форми 1-ДФ « 126». Крім того, ПАТ «ОТП банк» у відповіді на запит, зазначило, що на адресу позивача було направлено повідомлення про суми анульованих боргів шляхом укладення додаткових договорів та рекомендованим листом з описом.
В період з 29.04.2016 по 10.05.2016 ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. За результатами вказаної перевірки складено акт № 526/1305/ НОМЕР_1 від 16.05.2016, в якому зазначено про порушення позивачем абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
На підставі акту № 526/1305/2835206034 від 16.05.2016 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009941305 від 15.06.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 324 643,04 грн. Зокрема, за основним платежем грошове зобов'язання збільшено на 259 714,43 грн та нараховано штрафні санкції в сумі 64 928,61 грн.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що за умовами додаткового договору до кредитного договору № СМ-SMEB00/235/2008 від 29.05.2008 ПАТ «ОТП банк», на підставі статті 605 ЦК України було анульовано (прощено) позивачу суму в розмірі 151264,68 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складала 1529164,90 грн. Як встановлено із розрахунку штрафних санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, до акту документальної позапланової перевірки №526/1305/ НОМЕР_1 від 16.05.2016 та податкового повідомлення-рішення № 0009941305 від 15.06.2016, основне зобов'язання позивача складає 259 714,43 грн, з яких зобов'язання щодо сплати податку на доходи з фізичних осіб за анулювання кредитором суми тіла кредиту - 210 084,83 грн, а зобов'язання щодо сплати податку на доходи з фізичних осіб за прощення кредитором суми відсотків по кредиту - 49 629,60 грн. Анульована (прощена) банком позивачу сума тіла кредиту за кредитним договором № СМ-SMEB00/235/2008 від 29.05.2008 є доходом, в розумінні абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, з якого належить сплачувати податок на доходи фізичних осіб.
7. В доводах касаційної скарги позива цитує норми матеріального та процесуального права, вказує порушення допущені відповідачем, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України щодо дотримання вимог належного повідомлення позивача про прощення боргу, а також щодо встановлення включення ПАТ «ОТП банк» суми прощеного боргу до податкового розрахунку, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
9. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
10.2. Пункт 49.18 статті 49.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
10.3. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: д) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
10.4. Підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
10.5. Пункт 167.1 статті 167.
Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Ставка податку, визначена абзацом першим цього пункту, застосовується до доходів у вигляді: процентів, нарахованих на суму поточного або вкладного (депозитного) банківського рахунку; процентного або дисконтного доходу за ощадними (депозитними) сертифікатами; процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; плати (відсотка), що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки; доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону; доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; доходу у вигляді відсотків (дисконту), отриманого власником облігацій від їх емітента відповідно до закону; доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Встановлені в абзацах першому та одинадцятому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті.
10.6. Пункт 176.1 статті 176.
Платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку; подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг; у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності; здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги; своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку; є) подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами одночасно двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
10.7. Пункт 179.7 статті 179.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
11. Цивільний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Частина перша статті 605.
Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
12. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
13. Основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.
14. Проценти нараховані за користування кредитними коштами включаються до оподаткованого доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, оскільки нараховані проценти за користування кредитом, є платою за надану послугу з користування кредитними коштами, а тому анулювання таких (процентів) - звільнення від оплати за таку послугу для позивальника є додатковим благом, при цьому обов'язок сплати таких передбачено умовами кредитного договору як невід'ємної частини домовленостей досягнутих між сторонами та не є засобом забезпечення їх виконання.
15. При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.
16. Доходом платника податку у розумінні норм Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об'єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.
17. Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.
18. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що анульована (прощена) банком позивачу сума кредиту (основна сума боргу - тіло кредиту) за кредитним договором № СМ-SMEB00/235/2008 від 29.05.2008 є доходом, в розумінні абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, з якого належить сплачувати податок на доходи фізичних осіб, однак, судами першої та апеляційної інстанції не було враховано, що до 1 січня 2015 року, згідно положень Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), зокрема абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включався дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Тобто, доходом платника податку є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, тоді як анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об'єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.
Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 806/5235/15, у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 826/23712/15.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції до спірних правовідносин помилково застосували положення норми - абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України у редакції, що діяла після першого січня 2015 року.
20. Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції передчасно дійшли висновку про правомірність податкового зобов'язання позивача щодо сплати податку на доходи з фізичних осіб в загальній сумі 262 600,84 грн (визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0009941305 від 15.06.2016), оскільки судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено та не було надано належної оцінки доводам позивача, зазначеним у позовній заяві, щодо недотримання контролюючим органом встановленого чинним податковим законодавством порядку проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами проведення якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0009941305 від 15.06.2016, повідомлення позивача про проведення такої перевірки та складання відповідного акта перевірки.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
21. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
22. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
23. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
24. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
25. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
26. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
27. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
28. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
29. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 802/1253/16-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду