іменем України
21 листопада 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 743/945/19
Головуючий у першій інстанції - Павленко О. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1322/19
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого - судді Харечко Л.К.,
суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2019 року у складі судді Павленко О.В., повний текст якого складено 15.08.2019 року у м. Ріпки Чернігівської області,
В травні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.11.2011 року в сумі 14 307 грн. 32 коп., з яких: 5 557 грн. 55 коп. заборгованості за тілом кредиту, 2 775 грн. 29 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 3 966 грн. 99 коп. пені за прострочення зобов'язання, 850 грн. 00 коп. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 00 коп., 500 грн. 00 коп. штрафу (фіксована частина), 657 грн. 49 коп. штрафу (процентна складова).
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.
Доводи скарги зводяться до того, що висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по кредиту є помилковим, адже останній визнав позовні вимоги Банку в повному обсязі і у випадку прийняття судом визнання ОСОБА_1 позову, права б останнього не порушувались, оскільки він є боржником і зобов'язаний був повернути Банку отриманий ним кредит. Вважає, що прийняття судом першої інстанції такого рішення призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг і банку, порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Крім того вказує на те, що кредитний договір відповідачем не оспорювався та судом недійсним не визнавався, що свідчить про згоду ОСОБА_1 з усіма умовами цього договору.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався.
Вислухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на статі 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 76 - 80 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою ( ч. ч. 5, 7 статті 81 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні будь - які докази, які підтверджують факт укладення сторонами кредитного договору та утворення внаслідок його невиконання заборгованості, тобто, позивачем в порушення ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду і вважає, що АТ КБ «Приватбанк», дійсно, не було надано жодного належного доказу, який би підтверджував факт укладення з ОСОБА_1 кредитного договору.
Наданий Банком до позову на підтвердження своїх вимог Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку взагалі не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору від 14.11.2014 року № б/н та наявність у ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 14 307 грн. 32 коп., за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення договору та досягнення сторонами усіх істотних його умов.
До апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» також не були надані докази на підтвердження волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору та досягнення сторонами усіх істотних умов, а подані з письмовими поясненнями (після звернення з апеляційною скаргою), виписка про рух коштів по рахунку, довідка про видані кредитні картки та скріншот (фото) екрану ПК з відділення АТ КБ «Приватбанк» з фотографією відповідача, відповідно до положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки позивач не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Так, позивач просив суд першої інстанції розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 11), проте, розгляд справи був призначений з викликом її учасників, але, не зважаючи на те, що позивач був повідомлений про дань і час розгляду справи, доказів, з якими він звернувся до суду апеляційної інстанції, під час розгляду його позову Ріпкинським районним судом Чернігівської області, надано не було.
Доводи апеляційної скарги в частині незгоди з відмовою суду у прийнятті визнання ОСОБА_1 позову, про що 15 серпня 2019 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області була прийнята відповідна ухвала, також до уваги не приймаються, адже суд, дотримуючись положень ч. 4 статті 206 ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що визнання ОСОБА_1 позову буде суперечити закону та порушить права та свободи останнього, через відсутність у справі належних і допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору та наявність заборгованості за ним, крім того, подана від імені відповідача заява не підписана, як це передбачено чинним законодавством.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості висновків суду не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 22.11.2019 року.
Головуючий: Судді: