Номер справи 654/3741/18 Головуючий в 1 інстанції Ширінська О.Х.
Номер провадження 22-ц/819/1648/19 Доповідач Орловська Н.В.
19 листопада 2019 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Орловської Н.В.,
суддів: Кутурланової О.В.,
Семиженка Г.В.,
секретар Кутузова А.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2019 року у складі судді Ширінської О.Х. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПиватБанк» про визнання договору недійсним,
10.10.2018р. представник Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ( АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 01.04.2011р. у сумі 73 079,10 грн. та судових витрат у розмірі 1762 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що у відповідності до положень ч.1 ст. 634 ЦК України, 01.04.2011р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір шляхом приєднання позичальника до запропонованого кредитором в цілою договору. На підставі вказаного договору відповідач отримав кредит у сумі 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві анкеті позичальник підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами , які викладені на сайті банку www.privatbank/ua складає договір про надання банківських послуг.
Оскільки позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 25.09.2018 року утворилась заборгованість у розмірі 73 079,10 грн., яка складається із заборгованості : по тілу кредиту в сумі 1 776,45грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 39 281, 96 грн., пені 28064, 57грн., та штрафу згідно п.2.1.1.7.6. Умов та Правил, із яких 500 грн. фіксована ставка та 3456,15 грн. відсоткова ставка.
Просив стягнути з відповідача на користь Банку вказану заборгованість та сплачені судові витрати.
22 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору від 1.04.2011р. недійсним із тих підстав, що договір підписаний нею у формі анкети-заяви не відповідає вимогам діючого законодавства та порушує її право як споживача на отримання від Банку достовірної і повної письмової інформації щодо умов такого договору, що є обов'язковим за вимогами ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки підписана нею анкета-заява умов надання кредиту та строків його повернення, вартості наданої послуги не містить, вважає підставою для визнання такого договору недійсним.
Також у супереч ч.5 ст.11 та ст. 11 вказаного Закону, Банком включені умови, які є несправедливими та спричинили дисбаланс договірних прав і обов'язків сторін, оскільки на отримані кредитні кошти 20 000 грн. нарахована сума до стягнення 73 079,10 грн., тоді як за час дії договору щомісячно сплачувались платежі на погашення кредиту та всього сплачено 86 777,63 грн. Незрозумілим є зарахування відсотків та тіла кредиту, що дає можливість Банку проводити погашення кредиту на свій розсуд та свідчить про недобросовісність у цих розрахунках.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2019року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 1776,48 грн. та судові витрати 42,28 грн. У задоволенні решти позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором та не повернув кредит у розмірі 1 776,48 грн, які підлягають стягненню. Проте позовні вимоги про стягнення нарахованих банком відсотків за користування кредитними коштами 28 064,54 грн. та пеню 39281,96грн, штраф 500 грн. і 3456,15 грн. залишені без задоволення із тих підстав, що умовами підписаного позичальником у письмовій формі правочину у вигляді анкети-заявки на отримання кредиту не погоджені істотні умови із сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі зазначеному позивачем, тоді як долучені до позовної заяви Умови і правила є саме тією складовою частиною кредитного договору, що встановлює право Банку на стягнення відсотків, розрахованих за весь час дії договору.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору від 01.04.2011р. відмовлено у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог, про застосування якого просив представник АТ КБ «ПиватБанк».
Рішення суду у частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржене, а тому апеляційним судом не переглядається.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду у частині, якою суд відмовив у задоволенні заявлених ним позовних вимог, скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не враховані положення ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , відповідно якої забороняється надання безпроцентних кредитів. Умовами і правилами надання банківський послуг, до яких відповідач приєднався, поданням відповідної заяви на отримання кредиту, а тому, із врахуванням положень ст. 1048 та ст. 1054 ЦК України, зобов'язаний сплатити не тільки заборговану частину тіла кредиту, а і відсотки передбачені умовами договору.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує її доводи із тих підстав, що при укладанні кредитного договору, умови останньою з нею погоджені не були, чим порушені положення ст. 627 та ст. 638 ЦК України. Просила рішення суду у оскаржуваній частині залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини.
Судом встановлено, і вбачається з матеріалів справи, що 01.04.2011р . ОСОБА_2 надала Банку інформацію про себе, підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у «Приват Банку» та отримала кредитну картку «Універсальна» та ПІН, що підтверджено її підписом у вказаній заяві. Згідно змісту вказаної анкети-заяви, позичальник ознайомлений із умовами та правилами надання банківських послуг, погоджується із ними.
Правильність і достовірність інформації, які ідентифікують позичальника перевірена уповноваженою особою кредитора при відкритті рахунку і випуску кредитної картки позичальнику.
Згідно рахунку банку станом на 25.09.2018 року облікована заборгованість у сумі 73 079,10 грн., яка складається із заборгованості : по тілу кредиту в сумі 1 776,45грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 39 281, 96 грн., пені 28064, 54грн., та штрафу згідно п.2.1.1.7.6. Умов та Правил із яких 500 грн. фіксована ставка та 3456,15 грн. відсоткова ставка.
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороно ( сторонами).
Згідно ст. ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміст кредитного договору визначено ст. 1054 ЦК України, згідно якої банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст. 1048 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемний ( ст. 1055 ЦК України).
Зміст публічного договору визначений частиною першою ст.633 ЦК України, згідно якої одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернувся ( у тому числі банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для усіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ст. 634 ЦК України, приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або у інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
ПАТ КБ «ПриватБанк» розробив умови договору, які зафіксовані Умовами і правилами надання цим Банком послуг.
Оскільки умови договору приєднання розроблені кредитором, тому такі умови повинні бути зрозумілі споживачам банківських послуг та доведені до їх відома. Доведення того факту, що умови договору на момент його укладання діяли саме ті умови, на які посилається позивач, підлягають доведенню саме АТ КБ «ПриватБанк», тоді як інша сторона у спірних правовідносинах, позичальник, як споживач банківської послуги, з врахуванням положень ст. 633,634 ЦК України, лише приєднується до тих умов з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на час укладання договору, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначається в договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не е встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник, згідно ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладений з моменту передання грошей або речей, визначених родовими ознаками.
У разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він згідно ч.1 ст. 1050 цього Кодексу, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Отже, у разі укладання кредитного договору проценти за користування позиченими коштами визначаються законом, щодо розміру та підстав, які визначаються актами законодавства, а також договірні, розмір і підстави стягнення яких визначають сторони у договорі.
У анкеті-заяві, поданій позичальником ОСОБА_1 , процентна ставка не зазначена. Крім того, вказана заява не містить умов договору щодо тарифів банківських послуг.
Звертаючись до суду із вимогою про стягнення кредитної заборгованості позивач просив стягнути крім тіла кредиту ще і нараховані Банком відсотки за користування коштами у сумі 39281,96 грн. із тих підстав, що їх розмір та порядок нарахування , крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01.04.2011р., обґрунтований позивачем наданими ним текстовими копіями витягів із Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010р. № СП-2010-256, повний текст яких розміщений на сайті : https://privatbank.ua./terms/, як невід'ємні частини кредитного договору. ( а.с.9-24).
За змістом вказаних Тарифів , а також Умов та правил за твердженням позивача визначений пільговий період користування коштами 55 днів, процентна ставка, права і обов'язки позичальника та банку, відповідальність сторін, розмір і порядок нарахувань, а також містяться додаткові положення якими визначено дію договору 12 місяців із моменту підписання, позовну давність щодо вимог кредитора про їх стягнення - 50 років ( п.1.1.7.31).
Проте матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме у такій редакції надані позивачем витяг з Тарифів і витяг з Умов та правил розумів позичальник та ознайомився із ними і погодився на такі умови підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приват Банк», а також те, що вказані документи, на час отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у тій редакції щодо розміру та порядку розрахунку, що викладі у витягах із них, наданих позивачам до позовної заяви.
Оскільки інформація, розміщена на сайті Банку, повністю залежить від його волевиявлення та дій, як однієї сторони договору, яка може на свій розсуд вносити зміни, а інша сторона , позичальник, позбавлена будь-якого контролю та впливу на внесення таких змін, тому роздруківка із сайту не є належним та допустимим доказом інформування позичальника про істотні умови щодо розміру і порядку нарахування відсотків за користування кредитом, та не підтверджує факту прийняття останнім саме таких умов.
Крім того, до спірних правовідносин не можна застосувати положення ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно яких, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або у інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» неодноразово змінювались самим банком із часу укладання спірного кредитного договору та до часу звернення позивача із позовними вимогами про стягнення кредитної заборгованості, що не обмежувало можливості позивача надати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг Умов і правил у будь-якій редакції, що найбільше сприятлива для задоволення позову. ( правовий висновок ВСУ у постанові від 11.03.2015р, у провадженні № 6-16 цс15).
Апеляційний суд також звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів про те, що відповідач якимось чином визнавав умови та правила кредитування щодо визначення відсоткової ставки за користування коштами у відповідності до визначених Банком тарифів, а також те, що позичальником погоджені у належній письмовій формі збільшені строки позовної давності для вимог про стягнення у випадку порушення зобов'язань.
За викладених обставин та за відсутності належного підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про оплату відсотків та визначення 50 річного строку позовної давності для всіх вимог за цим кредитним зобов'язанням, надані позивачем Тарифи, Умови та правила не можуть бути визнані як стандартна( типова) форма, яка встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, враховуючи мінливий характер наданих позивачем Умов і правил банківських послуг, суд не може визнати складовою частиною кредитного договору у тому числі і відносно тих умов, що надають можливість Банку збільшувати вартість кредиту , а також збільшувати права та обов'язки кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також у випадку коли ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка ним особисто підписана. Саме підпис позичальника вказує на погодження ним та прийняття ним запропонованих кредитором умов та приєднання до визначених усталеними положеннями договору про приєднання другої сторони до запропонованих умов.
Не спростовує такий висновок суду доводи апеляційної скарги про те, що відповідач умови надання банківських послуг не заперечувала, що на думку апелянта є достатньою підставою для стягнення із позичальника крім тіла кредиту іще і відсотків за весь період користування ними у розмірі, вказаному позивачем, оскільки визначальним у даному випадку є встановлення обставин про додержання письмової форми при укладанні споживчого кредиту, і лише у випадку доведення факту дотримання обов'язкової форми такого договору можна розцінювати вказані позивачем Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг, як невід'ємну складову змісту договору разом із анкетою-заявкою.
Крім того, за змістом позовних вимог та розрахунку заборгованості вбачається, що після підписання анкети-заявки 01.04.2011р. та отримання кредитних коштів шляхом їх зняття із карткового рахунку, позичальник коштів на погашення відсотків за користування кредитними коштами не сплачував, докази про визнання ним обов'язку сплачувати відсотки саме у визначеному позивачем розмірі матеріали справи не містять.(а.с.5-7)
Також апеляційний суд враховує, що у письмовому відзиві на зустрічний позов, представником АТ КБ «ПриватБанк» зазначено, що неустойка і відсотки за користування кредитом розраховувались кредитором за формулами, алгоритм яких наведено із посиланням на п. 2.1.1.12.6.1 ; 2.1.1.12.6.2 Умов та правил і Тарифів Банку ( а.с.115-119).
За змістом останніх нарахування процентів на прострочену заборгованість передбачало, що базова величина простроченого тіла включає прострочене тіло кредиту, виставлені до сплати, але не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця, і саме на таку загальну суму застосовується процентна ставка та подвійний коефіцієнт підвищення процентної ставки.
Починаючи із квітня 2014р. подвійна процентна ставка нараховується на всю суму заборгованості.
Отже, зміст вказаних умов щодо розрахунку вказує на те, що відсоткова ставка нараховується не тільки на суму кредиту, а ще і на нараховані відсотки та неустойку, що суперечить змісту ч.1 ст. 1048 ЦК України, якою встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Таким чином нараховані Банком щомісячно відсотки і неустойка у розумінні наведеної норми законодавства не створюють для кредитора права на отримання відсотків на суми, які вже розраховані як відсотки та неустойка за прострочення щомісячних платежів.
Із врахуванням встановлених судом обставин справи та у відповідності до приписів ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача», яким встановлено обов'язок надавача послуг повідомити споживача про умови кредитування та узгодження із ним саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а також з врахуванням правового висновку ВП ВС, викладеного у постанові від 03.07.2019р., у справі № 342/180/17, суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення витребуваних позивачем відсотків за користування кредитом.
Вимог про стягнення процентів за користування кредитом та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625, ст. 1048 ЦК України позивач не заявляв.
Оскільки судом першої інстанції у оскаржуваній частині встановлені фактичні обставини справи, надана оцінка наявним у справі доказам та у відповідності до норм законодавства, які регламентують спірні правовідносини, постановлене законне і обґрунтоване рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 19, 367, 374, 375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного судового рішення - 21.11.2019 р.
Головуючий ______________ Н.В.Орловська
Судді: ______________ О.В.Кутурланова
_____________ Г.В. Семиженко