Справа № 645/4105/19
Провадження № 2/645/1623/19
19 листопада 2019 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Федорової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Синьогуб А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення компенсації за сплачені комунальні послуги, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про компенсацію сплачених житлово-комунальних послуг в розмірі 24025,50 грн., що складає 1/2 частину від сплаченого позивачем розміру житлово-комунальних послуг за період травень 2016 року - травень 2019 року.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться в сумісній частковій власності позивача - 4/6 квартири, відповідача - 1/6 квартири та ОСОБА_3 - 1/6 квартири, яка зареєстрована та проживає за іншою адресою. У вказаній квартирі зареєстровані позивач та відповідач. Позивач стверджує, що за останні 3 роки вона самостійно сплачує комунальні послуги, та за період з травня 2016 року по травень 2019 року нею сплачено комунальні послуги за електроенергію, вивіз сміття, квартплату, газопостачання, опалення, гаряче водопостачання в сумі 48051 грн.. Відповідач жодних виплат за комунальні послуги не здійснював, добровільно компенсувати позивачу суму сплачених комунальних послуг не бажає.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що йому належить лише 1/6 частини квартири, а також, що він весь вказаний в позові період надавав позивачу грошові кошти щомісяця на сплату комунальних послуг, оскільки вона є пенсіонером та не має достатньо коштів для утримання квартири та сплати комунальних платежів, а саме 50 відсотків від сум, зазначених у поданих позивачем квитанціях. Крім того, відповідач наголосив, що позивачу належить - 4/6 частини квартири, відповідачу - 1/6 частини квартири та ОСОБА_3 - 1/6 квартири, яка також є співвласником в спільній сумісній власності квартири, та вважав за необхідне залучити ОСОБА_3 до участі у справі.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій представник спростовує заперечення відповідача щодо необхідності врахування його долі в квартирі у нарахуванні розміру комунальних платежів, та стверджує, що споживачі за законом несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати комунальних послуг. Крім того, вказав на безпідставність посилання відповідача на недостатність коштів у позивача для сплати комунальних послуг, та надав в обґрунтування відповідні докази на підтвердження отримання позивачем пенсійних виплат та заробітної плати. Також зазначив, що відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження надання ним грошових коштів позивачу. Крім того, наголосив, що ОСОБА_3 не зареєстрована в квартирі та не є споживачем комунальних послуг за цією адресою.
Ухвалою суду від 04.07.2019 року відкрито провадження у справі.
Ухвалами суду від 19.11.2019 року відмовлено у прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог та залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_4 ; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача ОСОБА_3 , відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про допит свідка ОСОБА_5 ..
Представник позивача - адвокат Євглевський В.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Боровська О.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову в повному обсязі та просили суд відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов. Позивач стверджував, що всі лицьові рахунки відкриті на позивача, він намагався переоформити їх на себе, проте не має для цього правовстановлюючих документів на квартиру, які позивач йому не надає. Крім того, наголосив, що щомісячно надавав позивачці грошові кошти, у тому числі і на сплату комунальних послуг, жодних розписок, чи інших підтверджуючих це документів не складалося, оскільки між ними були добрі сімейні стосунки, та після виникнення конфлікту та звернення в подальшому позивача до суду з цим позовом, він став сплачувати за комунальні послуги самостійно авансом. Також зазначив, що ним був здійснений грошовий переказ на ім'я матері ОСОБА_1 на суму 2000 грн. з вказанням цільового призначення - на сплату комунальних послуг, проте вона його не отримала і повернула відповідачу.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.
Квартира за адресою АДРЕСА_2 складається з 3-х кімнат житловою площею 50,4 кв.м. (кімната яка зазначена в технічному паспорті за N° 8 площею 13,9 кв.м., кімната яка зазначена в технічному паспорті за № 7 площею 18,3 кв.м., кімната яка зазначена в технічному паспорті за № 6 площею 18,2 кв.м.), кухні площею 8,4 кв.м., вбиральні площею 1,6 кв.м, ванної кімнати площею 3,2 кв.м., коридору площею 9,3 кв.м..
Співвласниками вказаної квартири є:
- позивач на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19.01.1996 року реєстраційний № 8-96 -59179, договору купівлі-продажу частки квартири від 05.09.2018 року, свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 05.11.2012 року реєстровий № 5-601, договору уточнення ідеальних часток в спільній сумісній власності на квартиру від 24.01.2018 року, якій належить 4/6 частини квартири;
- відповідач на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19.01.1996 року реєстраційний № 8-96 -59179, договору уточнення ідеальних часток в спільній сумісній власності на квартиру від 24.01.2018 року, якому належить 1/6 частини квартири;
- ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19.01.1996 року реєстраційний № 8-96 -59179, договору уточнення ідеальних часток в спільній сумісній власності на квартиру від 24.01.2018 року, якій належить 1/6 частини квартири, та яка фактично не зареєстрована та не проживає у вказаній квартирі.
Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 04.07.2019 року в квартирі за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які сумісно є споживачами комунальних послуг в цій квартирі.
Відповідач зареєстрований в квартирі з 27.10.2005 року.
З копій квитанцій, наданих позивачем, вбачається, що позивачем за комунальні послуги, які були надані в квартиру АДРЕСА_1 , особисто сплачено за період з травня 2016 року по травень 2019 року 48051 грн..
Позивач зазначає, що відповідач взагалі не приймає участі в оплаті житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.
Згідно п. 17 Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до п. 5. ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регресу) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.
Об'єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наявний у матеріалах цивільної справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений позивачем у позові, поясненнях, а також представлені позивачем докази, констатує той факт, що позивачем надано належні, достовірні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, тоді як відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог.
При цьому, суд констатує той факт, що відповідач не був позбавлений можливості та права подавати докази та доводити перед судом їх переконливість, проте не довів належними та допустимими доказами відсутності підстав для повернення позивачеві сплачених нею коштів за житлово-комунальні послуги.
Перерахування відповідачем грошових коштів в сумі 2000 грн. поштовим переказом на ім'я позивача, які останньою були повернуті відповідачеві, що не заперечується сторонами у справі, не є таким доказом, оскільки вказана сума грошових коштів була надіслана відповідачем в рахунок платежів поза періодом, за який позивач просить суд стягнути компенсацію з відповідача.
Таким чином, враховуючи, що в квартирі за адресою АДРЕСА_2 в зазначений в позові період були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які сумісно є споживачами комунальних послуг в цій квартирі, та позивачем сплачено комунальні послуги в період з травня 2016 року по травень 2019 року на загальну суму 48051,00 грн., з відповідача підлягає стягненню сума компенсації сплачених позивачем житлово-комунальних послуг в сумі 24025,50 грн., що складає 1/2 частину від сплаченої ОСОБА_1 суми житлово-комунальних послуг за цей період.
Крім того, виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в сумі 768,40 грн..
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тягнення компенсації за сплачені комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації сплачених ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг в сумі 24025,50 грн., що складає 1/2 частину від сплаченого ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг за період з травня 2016 року по травень 2019 року, 768,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний код не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2
Повне рішення складено 21 листопада 2019 року.
Суддя О.В. Федорова