Справа № 595/381/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/310/19 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
20 листопада 2019 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7
представника Монастириського РС
філії ДУ “Центр пробації” ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Монастириського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Монастириського районного суду від 27 вересня 2019 року про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, -
Ухвалою Монастириського районного суду від 27 вересня 2019 року задоволено заяву адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10 та звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання, призначеного вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Обґрунтовуючи своє рішення суд послався на те, що не встановлено обставин, передбачених ч.3,4 ст.80 КК України, за яких перебіг давності виконання обвинувального вироку суду зупиняється чи переривається, зважаючи, що обвинувальний вирок не було виконано у визначені строки, після ухвалення вироку ОСОБА_10 іншого правопорушення, в тому числі нового злочину не вчиняв, що свідчить про його виправлення, втрату суспільної небезпеки, тому на даний час є недоцільним виконання обвинувального вироку після спливу строків його виконання через втрату належного карального та превентивного впливу.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам у справі, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини справи, які підтверджують зупинення перебігу строку давності виконання вироку Бучацького районного суду від 29 грудня 2008 року у зв'язку із ухиленням засудженого від відбування покарання.
Вказує, що суд не врахував пояснення у судовому засіданні представника Монастириського сектору філії ДУ “Центр пробації” про те, що засуджений ОСОБА_10 не виконав жодних обов'язків, передбачених розділом І Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань №270/1560 від 19.12.2003 року.
Посилається на те, що з 2012 року засуджений ОСОБА_10 перебуває у розшуку, тому вважає умисний характер його дій щодо ухилення від відбування покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, адвоката ОСОБА_7 та представника Монастириського РС філії ДУ “Центр пробації” ОСОБА_8 , які заперечили апеляційну скаргу прокурора, вважають ухвалу суду законною та обґрунтованою, просять її залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вироку Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року ОСОБА_10 визнано винним в вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.166, ст.101 КК України (в редакції 1960 року), та призначено покарання із застосуванням ст.42 КК України (в редакції 1960 року) у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки. На підставі ст.45 КК України (в редакції 1960 року) призначене основне покарання визнано умовним протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки 6 місяців із сплатою штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень в дохід держави.
Вирок суду набрав законної сили 14 січня 2009 року та в апеляційному порядку сторонами не оскаржувався.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що іспитовий строк, застосований до ОСОБА_10 на підставі ст.45 КК України (в редакції 1960 року) закінчився в липні 2011 року, однак уповноважений орган з питань пробації із поданням в суд про звільнення ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання не звертався.
Як встановлено судом, кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_10 розглянуто у відсутності ОСОБА_10 , в тому числі і при проголошенні вироку Бучацького районного суду від 29.12.2008 року. Матеріали справи також не містять даних щодо вручення йому копії вищевказаного вироку.
Окрім цього, в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_10 був обізнаний про вид покарання та обов'язки, покладені на нього судом, порядок та умови відбування покарання з випробуванням, а також дані щодо надсилання копії вироку органу виконання покарань за місцем проживання засудженого у строки та в порядку, передбачені кримінально-процесуальним законом.
Вказані обставини не дають підстав вважати, що ОСОБА_10 мав реальну можливість виконати покладені на нього обов'язки за вироком суду в межах іспитового строку.
При цьому суд зауважив, що з 20 серпня 2004 року ОСОБА_10 перебуває в США за адресою: 243 Хайд Авеню, м.Стенфорд, штат Конектікут.
З метою встановлення його місцезнаходження, 20.03.2012 року ОСОБА_10 оголошено в розшук, проте відомості за фактом ухилення його від відбування покарання, в ЄРДР внесені не були.
Згідно з вимогами ст. 80 КК України підставами для звільнення від відбування покарання є: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.
Відповідно до ч.3 ст.80 КК України перебіг строків давності виконання обвинувального вироку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбуття покарання або з дня його затримання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про те, що строк давності виконання вироку щодо ОСОБА_10 не переривався та не зупинявся, а формально минув, що відповідає положенням п. 4 ч. 1 ст. 80 КК України, згідно з яким особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом десяти років у разі засудження до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин.
При цьому судом встановлено, що за більш ніж десять років з дня ухвалення судом вироку, ОСОБА_10 іншого правопорушення, в тому числі нового злочину, не вчинив.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 24.12.2015 року по справі №5-324кс15 правова природа звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності його виконання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати сама до себе правообмеження, які виходять з його змісту - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
За таких обставин, доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_10 умисно ухилявся від виконання вироку суду не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зважаючи і на те, що прокурор не надав відомостей щодо вжиття належних заходів із сторони держави щодо виконання вироку суду в строки, визначені ст.80 КК України.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність будь-яких обставин на підтвердження факту ухилення ОСОБА_10 від відбування покарання, те, що строк давності виконання вироку Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року закінчився та те, що ОСОБА_10 інших правопорушень чи злочинів не вчинив, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 537, 539, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Монастириського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Монастириського районного суду від 27 вересня 2019 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи