Справа № 33/807/649/19
Єдиний унікальний № 333/5527/19 Головуючий в 1-й інстанції - Стоматов Е.Г.
Категорія - ст. 163-1 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.
21 листопада 2019 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., розглянувши клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яке викладено в апеляційній скарзі, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2019 року,
постановою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка працює бухгалтером ТОВ «ХАМСТЕР КЛАБ ІНТЕРНЕЙШНЛ», зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП та застосовано до неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 384 гр. 20 коп. в дохід держави.
Як зазначено в постанові, в провадження Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 125 від 18.09.2019 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді бухгалтера ТОВ «ХАМСТЕР КЛАБ ІНТЕРНЕЙШНЛ», в порушення п. 44.1., п. 44.2., ст.. 44 р. ІІ, пп.134.1.1 п.134.1, ст.. 134, п. 135.1, ст..135 р ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 651 125 грн.; в порушення п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст.. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 22 655 грн.; в порушення пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, ст.. 198, пп. в) п. 200.4 ст. 200 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року та наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 «про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» завищено від'ємне значення з податку на додану вартість по рядку 21 декларації на загальну суму 6 977 грн.; в порушення п. 185.1, ст.. 185, п. 197.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року завищено податкові зобов'язання по нереальним операціям з реалізації товарів «покупцю» на загальну суму ПДВ 619 983,17 грн.; в порушення п. 198.5, ст.. 198Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року занижено податкові зобов'язання, у зв'язку з не нарахуванням податкових зобов'язань при реалізації товарів іншим особам на загальну суму ПДВ 619 983,17 грн.; в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року не зареєстровано податкові накладні на загальну суму 619 983,14 грн.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та клопотання, в якому просить поновити її строк на апеляційне оскарження наведеної вище постанови, посилаючись на те, що про існування постанови вона дізналась лише 12.11.2019 року, тому не мала можливості подати апеляційну скаргу. Вважає причини пропуску строку поважними.
По суті скарги просить постанову судді суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи наведені у скарзі, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 22 жовтня 2019 року з огляду на наступне.
Відповідно до норм, викладених у статті 289, частині 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову судді від 22.10.2019 року подала лише 14.11.2019 року (згідно вхідного штампу суду), тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження (кінцевий строк подачі скарги припадав на 04.11.2019 року).
Доводи ОСОБА_1 про те, що про існування постанови вона дізналась лише 12.11.2019 року, тому не мала можливості подати апеляційну скаргу, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що після отримання справи судом до розгляду матеріал було призначено на 22.10.2019 року, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату та час слухання справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на її ім'я з викликом до суду на 22.10.2019 року на 15 годину 00 хвилин, міститься підпис та дата (а.с. 45), ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, до суду надала заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, після розгляду справи 23.10.2019 року її було направлено копію постанови для відома, з вищевказаного вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана про перебіг справи щодо неї, а суд прийняв всі міри та заходи для того, щоб належним чином повідомити її про дату, час і місце розгляду справи, зберегти її права як бути присутньою при розгляді справи та також на своєчасне оскарження постанови суду.
Вищевказану постанову судом винесено саме в цей день, 22.10.2019 року, суд прийшов до переконання про можливість розгляду даної справи у її відсутність, так як, ОСОБА_1 була належним чином сповіщена про дату та час слухання справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Заяв або клопотань про відкладення справи від ОСОБА_1 до суду не надходило.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
На підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року.
Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним.
Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що такі обставини не можуть свідчить про недотримання прав особи та норм чинного законодавства, а тому доводи апелянта щодо порушення норм процесуального права не є слушними.
В клопотанні щодо поновлення строків на апеляційне оскарження доводів, які заслуговують на увагу, окрім вказаних, щодо того, з яких підстав ОСОБА_1 не могла оскаржити постанову суду у визначений законом строк, апелянт не наводить.
З наведеного вище вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана щодо вищевказаної події, її було повідомлено про час та дату слухання справи, тому зважаючи на це, ОСОБА_1 мала реальну нагоду бути присутньою при розгляді справи, і в подальшому, після 22.10.2019 року, хоча б поцікавитись в Комунарському суді м. Запоріжжя про стан та перебіг справи щодо неї або стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, щоб зберегти своє право на своєчасне оскарження постанови суду у передбачений законом строк, однак не скористалася своїми правами.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Як встановила судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України в постанові від 01 жовтня 2015 року №5-103кс15, для особи, яка оспорює рішення, ухвалене за викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення.
Тому, посилання ОСОБА_1 на той факт, що про оскаржувану постанову її не було відомо, і вона дізналася про її існування лише 12.11.2019 року, зважаючи на вищевказане, на строки апеляційного оскарження не впливає і саме по собі не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Під поважними підставами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з обставинами, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Інші докази, які могли бути підставою для поновлення пропущеного з поважних причин строку, в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді від 22.10.2019 року стосовно неї.
Керуючись ст. ст. 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2019 року, у зв'язку з чим повернути її апеляційну скаргу із доданими до неї матеріалами.
Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.М. Білоконев
Дата документу Справа № 333/5527/19