Справа № 303/743/18
Іменем України
12 листопада 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А.,
з участю секретаря Терпай С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 вересня 2018 року (у складі судді Довжанина В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського учбово-виробничого підприємства «УТОС» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом у лютому 2018 р.
Просив стягнути з відповідача на свою користь:
-105 207,48 грн. - у рахунок погашення заборгованості заробітної плати;
-104 243,92 грн. - інфляційних утрат, а всього - 209 451, 40 грн.
Позов мотивував тим, що 02.07.2001 р. був прийнятий на посаду директора Мукачівського учбово-виробничого підприємства «УТОС», 27.05.2017 р. - звільнений із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, проте повного розрахунку на день звільнення відповідач із ним не провів.
Згідно з актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю і загальнообов'язкове державне соціальне страхування №07-10-013/16 його заборгованість із виплати заробітної плати складає 105 207, 48 грн. Також відповідно до законодавствавін має право на виплату інфляційних утрат.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14 вересня 2018 р. у позові відмовлено.
ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове про задоволення позову.
Покликається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
-твердження суду про те, що позивачем не надано жодного доказу про середньомісячний заробіток та інформацію про виконання або невиконання припису № 07-10-013/16-12 від 20.01.2017 р. є неправильним, оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку ним не заявлялося, а наявність заборгованості указана у приписі, який не виконаний і відповідачем не оскаржений.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу адвокат відповідача - ОСОБА_2 ., просить залишити позов без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Узагальнені доводи заперечення зводяться до недостовірності та недопустимості доказів, на які посилається позивач, зокрема:
-в акті № 07-10-013/16 зазначено, що періодом перевірки є грудень 2015 р. - грудень 2016 р., натомість доданий до акту розрахунок заборгованості із виплати заробітної плати станом на 30.12.2016 р. охоплює період із січня 2010 р. по травень 2016 р. і сума заборгованості складає 105207.48 грн. у той час як згідно з постановою про закриття кримінального провадження провести позапланову виїзну ревізію не вдалося можливим через відсутність бухгалтерського обліку на підприємстві, під час досудового розслідування (а це період із 24.05.2014 р. по 17.07.2018 р.), встановити вищевказані документи неможливо.
У судовому засіданні директор УТОС Дейчук Д.О. заперечив факт часткового визнання позовних вимог у сумі 76388.48 грн., зазначений у відзиві на позовну заяву, як помилковий.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.
Судом першої інстанції установлено, що 09.06.2016 р. ОСОБА_1 звільнився із роботи за власним бажанням.
Згідно з листом Мукачівського учбово-виробничого підприємства «УТОС» (надалі - УТОС) № 57 від 29.08.2017 р. підприємство не має об'єктивних відомостей по невиплаченій заробітній платі працівникам, включно з ОСОБА_1 , оскільки головним бухгалтером підприємства були викрадені або знищені документи первинного бухгалтерського обліку, з приводу чого проводиться досудове розслідування за ст. 358 КК України.
Відповідно до припису № 07-10-013/16-12 від 20.01.2017 р. внаслідок проведеної позапланової перевірки УТОС останньому приписано, зокрема, вжити вичерпних заходів проведення виплати заборгованості заробітної плати 44 працівникам на суму 465680.40 грн.
Як видно з акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 07-10-013/16, період, що перевіряється: грудень 2015 р. - грудень 2016 р. Відповідальними за ведення фінансово-господарської діяльності в період порушення установлених термінів виплати заробітної плати були: заступник директора з економічних і правових питань - Русин М.М. (з 03.09.2015 р. по 09.06.2016 р.). Оплата праці працівників не здійснювалася у першочерговому порядку, а проводились інші платежі.
Згідно з розрахунком заборгованості заробітної плати станом на 30.12.2016 р. заборгованість звільненим працівникам складала 401952.41 грн., у тому числі ОСОБА_1 за період із січня 2010 р. по червень 2016 р. - 105.207.48 грн., а також 104243.92 грн. інфляційних утрат.
Відповідно до листа в. о. директора УТОС Дешка П.І. від 05.12.2014 р. за № 139 заборгованість заробітної плати, яка існувала в УТОС станом на 01.03.2012 р. у сумі 313998 грн. погашена в повному обсязі, що спричинило закриття кримінального провадження № 12014070040001505.
Як убачається із комісійного акту УТОС від 01.07.2016 р., головний бухгалтер ОСОБА_3 при звільненні відмовилася здійснити передачу документації бухгалтерського обліку та кадрової документації.
У постанові про закриття кримінального провадження № 12014070040001505 у зв'язку з відсутністю у діях службових осіб УТОС складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 175 КК України, значиться, що з метою установлення стану ведення фінансово господарської діяльності УТОС працівниками ДФІ у Закарпатській області була призначена позапланова виїзна ревізія, однак за відсутності бухгалтерського обліку провести її не вдалося.
Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів.
Разом із тим, у матеріалах цивільної справи відсутні будь-які відомості про те, який середньомісячний заробіток отримував позивач, чи виплачена йому грошова компенсація або чи наявна заборгованість невиплаченої заробітної плати. Відомостей про нарахований дохід за період роботи і по день звільнення - 27.05.2017 р., помісячно, позивач не надав, про витребування таких доказів (з Пенсійного Фонду України та ДФС України) не клопотав.
Окрім того, строк виконання припису від 20.01.2017 р. та акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю від 19.01.2017 р. був установлений до 20.02.2017 р., однак відомостей про їх виконання суду не надано.
Водночас, згідно з указаним листом в. о. директора УТОС Дешка П.І. від 05.12.2014 р. за № 139 заборгованість заробітної плати, яка існувала в УТОС станом на 01.03.2012 р. у сумі 313998 грн.,станом на 01.12.2014 р. погашена в повному обсязі, а в доданому до акту № 07-10-013/16 розрахунку сум заборгованості заробітної плати станом на 30.12.2016 р. періодом заборгованості зазначений січень 2010 р. - червень 2016 р.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позову.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції по суті спірних правовідносин через його відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно з положеннями ст. 367 ч.1. ч.6 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги по суті оскарженого рішення зводяться до того, що розмір заборгованості заробітної плати ОСОБА_1 установлений приписом, який невиконаний.
Указаний довід не спростовує висновків суду першої інстанції як суперечний обставинам справи та письмовим доказам.
Так, згідно з актом перевірки (позапланової) додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 07-10-013/16 від 19.01.2017 р. період, що перевіряється: грудень 2015 р. - грудень 2016 р. (а.с.8-10).
Натомість, у розрахунку суми заборгованості з виплати заробітної плати станом на 30.12.2016 р., який є додатком до вказаного акту перевірки, періодом нарахування заборгованості щодо ОСОБА_1 є січень 2010 р. - червень 2016 р. (а.с.10 - зворот). Аналогічний період указаний у приписі № 07-10-013/16 від 20.01.2017 р. (а.с.7). Строк виконання припису встановлено до 20.02.2017 р., однак яких-небудь даних про хід його виконання немає.
Листом № 139 від 05.12.2014 р. УТОС повідомив слідчого органу про те, що заборгованість по заробітній платі, яка існувала на УТОС до 01.03.2012 р. у сумі 313998 грн. станом на 01.12.2014 р. погашена в повному обсязі (а.с.61).
Цей факт підтверджений і самим ОСОБА_1 у письмових поясненнях, наданих слідчому органу 10.12.2014 р. (а.с.163-165).
Постановою про закриття кримінального провадження від 17.07.2018 р. кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 120140700040001505 від 24.05.2014 р. закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України в зв'язку з відсутністю у діях службових осіб Мукачівського УВП УТОС (включно із заступником директора ОСОБА_1 ) складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 175 КК України (а.с.69-74).
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 30.07.2018 р. указана постанова скасована, а матеріали кримінального провадження направлені для організації проведення досудового розслідування (а.с.88-91).
При цьому суд установив, що слідчим не вжито достатньо заходів щодо встановлення наявної заборгованості на момент закриття кримінального провадження, не призначено судово-бухгалтерську експертизу з урахуванням діяльності підприємства та наявної багаторічної заборгованості з виплати заробітної плати.
Тобто, з а таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з УТОС заборгованості заробітної плати за період з січня 2010 р. по червень 2016 р. у сумі 105 207,48 грн. є не лише недоведеними, але і передчасними.
Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 133, 137, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 вересня 2018 року залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
4.Повне судове рішення складено 21 листопада 2019 р.
Судді: