Справа № 645/5233/19
Провадження № 2/645/1891/19
11 листопада 2019 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харків в складі:
Головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є.,
за участю секретаря судових засідань - Ятлової Ю.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Шилов Юрій Петрович, який діяв на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 504 від 05.10.2006 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Немишлянський відділ Державної імміграційної служби Головного управління України в Харківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 ,про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та анулювання реєстрації , -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщення АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 . Зазначений дім перейшов йому згідно свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 . В належному йому будинку зареєстрований також його син ОСОБА_2 , 1962 р.н. З січня 2019 року відповідач по справі забрав всі свої особисті речі, покинув житло і став проживати в іншому місці, де і знаходиться по теперішній час. З моменту виїзду відповідач ОСОБА_2 1962р.н. будинком не цікавиться, комунальні послуги не вносить, має інше місце проживання. Позивач у справі права проживання відповідача не перешкоджав, переїзд був добровільним, а не вимушеним.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, в судовому засіданні позивач вказав, що дійсно відповідач по справі його син та зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з народження. Під час сумісного проживання відповідач не сплачував та по теперішній час не сплачує за комунальні послуги, кожного дня вживав спиртні напої, застосовував силу до позивача. На протязі останнього час тривалий час його не бачив, перешкод у сумісному проживанні не чинив. Інколи приходить за адресою реєстрації з друзями, пиячать та ображають позивача. В 2019 р. одного разу викликав поліцію. За вказаю адресою з позивачем ще зареєстровані онука та правнучка. Крім того вказав, що в будинку два входи та відповідач мешкає в другій половині будинку, куди він доступу не має. Визнання втратившим позивачу необхідно для зменшення витрат на комунальні послуги, оскільки відповідач хоч і з*являється за адресою реєстрації, але жодного разу не сплачував за послуги, якими користується.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток рекомендованою кореспонденцією на адресу місця реєстрації відповідача. Причини неявки суду не повідомив, заперечень не надав. Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, був повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду справи, про що свідчать зворотні повідомлення в матеріалах справи, заперечень не надав. Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
У відповідності до приписів ч. 6, 7, 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином .
Третя особа- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в особі законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, шляхом направлення судових повісток рекомендованою кореспонденцією на адресу зазначену в позовні заяві. Причини неявки суду не повідомили, заперечень не надали.
Представник третьої особи Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, шляхом направлення судових повісток рекомендованою кореспонденцією. Причини неявки суду не повідомили, заперечень не надали.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 2 вересня 2019 року ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні 18.09.2019 р. було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 .
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харків від 11 жовтня 2019 року підготовче провадження по зазначеній цивільній справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Суд, вислухавши пояснення осіб позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ході судового розгляду встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.12.1997 року посвідченого державним нотаріусом 12 ХДНК Зінченко Р.П., позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .
У зазначеному житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані позивач ОСОБА_1 , 1938 року народження, відповідач ОСОБА_2 , 1962 року народження, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та , ОСОБА_4 , 2009 року народження, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 29.07.2019 року.
Положеннями частини третьої статті 47 Конституції України визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).
Відповідно до частини четвертої статті 9ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 3СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 405ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Підстави втрати членом сім'ї власника житла права користування цим житлом передбачені частиною другою статті 405 ЦК України, згідно з якою член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Як вбачається з повідомлення адміністрації Немишлянського району ХМР від 24.09.2019 року № 2069/0/176-19, ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 в період з 01.01.2018 року по теперішній час зі зверненнями щодо вчинення перешкод у проживанні за вказаною адресою не звертався.
Відповідно повідомлення Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області від 19.08.2019 року, ОСОБА_2 , в період з січня 2019 року по теперішній час зі скаргами чи заявами не звертався. Судом вивчалася відповідь КНП «Міська поліклініка № 3» Харківської міської ради від 23.09.2019 р. № 645, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , звертався за медичною допомогою до поліклініки до лікаря - травматолога в період з 19.02.2019 року по 25.02.2019 р., лікарняний лист № 6910363 з приводу: закритий оскольчатий перелом середньої фаланги 4-го пальця правої кісті зі зміщенням.
Позивачем не доведено факт не проживання відповідача у спірному житловому приміщенні, оскільки ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечується факт його звернення до правоохоронних органів у 2019 році з приводу порушення громадського порядку відповідачем ОСОБА_2 та факт звернення відповідача до медичного закладу з приводу перелому пальця. Також позивачем у судовому засіданні не заперечує той факт, що він має намір скасувати реєстрацію відповідача внаслідок не можливості самостійно сплачувати кошти за комунальні послуги.
Тобто у суду відсутні докази, щодо не проживання відповідача в будинку протягом року і тому відсутні підстави в рамках діючого законодавства визнати відповідача втратившим право користування житловим будинком по АДРЕСА_2 .
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача не знайшли своє повне підтвердження, є необґрунтованими, та не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, відповідно до вимоги ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі відносяться на рахунок позивача.
Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог та на підставі наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Немишлянський відділ Державної імміграційної служби Головного управління України в Харківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 ,про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та анулювання реєстрації - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ,
третя особа - Немишлянський відділ Державної імміграційної служби Головного управління України в Харківській області, юридична адреса 61000, м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 17.
Повне судове рішення складено 21.11.2019 року.
Головуючий-суддя: