Справа № 127/19839/19
Провадження № 22-ц/801/2295/2019
Категорія: 26
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Матківська М. В.
21 листопада 2019 рокуСправа № 127/19839/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Марчук В. С., Сопруна В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішення ухвалив суддя Бойко В. М.
Рішення ухвалено в м. Вінниці
Повний текст судового рішення складено 19 вересня 2019 року,
Встановив:
В липні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 04 квітня 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 25 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 17 червня 2019 року склалася заборгованість в загальній сумі 52 460,17 грн., із яких: 19 984,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13 339,17 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 15 362,32 грн. - пеня за прострочене зобов'язання; 800 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2474,29 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 квітня 2012 року в розмірі 19 984,39 грн. та судовий збір в розмірі 199,84 грн.
В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту та неустойкою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги; а в решті - рішення суду залишити без змін.
Зазначив, що із рішенням суду в оскаржуваній частині банк не погоджується, оскільки воно ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредитом в сумі 13 339,17 грн., стягнувши при цьому лише заборгованість за тілом кредиту в сумі 19 984,39 грн. Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався та доказів належного виконання ним зобов'язань зі сплати кредиту надано не було. Крім того суд безпідставно врахував при вирішенні спору позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки у цій справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, заперечень щодо Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, відповідачем не надано, він частково погашав заборгованість, що свідчить про його згоду з усіма умовами договору, в тому числі і щодо сплати неустойки.
Відповідач ОСОБА_1 рішення суду не оскаржив та відзив на апеляційну скаргу позивача не подав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заочне рішення суду позивач оскаржує лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та неустойки. Відповідач рішення суду не оскаржив. Тому суд апеляційної скарги переглядає заочне рішення суду лише в оскаржуваній позивачем частині.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що 04 квітня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої він отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У цій анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До позовної заяви позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 17 червня 2019 року становить 52 460,17 грн., із яких: 19 984,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13 339,17 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 15 362,32 грн. - пеня за прострочене зобов'язання; 800 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2474,29 грн. - штраф (процентна складова).
Стягнувши заборгованість за тілом кредиту та відмовляючи в стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів, суд першої інстанції врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, виходив з того, що позивач не надав доказів того, які саме умови кредитування мали на увазі сторони при укладенні договору, а також, яка відповідальність передбачена за їх невиконання.
Апеляційний суд не може повністю погодитися із таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві від 04 квітня 2012 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/. Проте матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Тарифи і Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписавши 04 квітня 2012 року заяву, на підставі якої отримав кредитну картку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та саме у зазначених в цих документах розмірах.
Крім того роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені і штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг із Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини 1 ст. 634 ЦК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19).
Зазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги позивача в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно врахував при вирішенні спору позицію Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, заперечень щодо Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, відповідачем не надано, він частково погашав заборгованість, що свідчить про його згоду з усіма умовами договору, в тому числі і щодо сплати неустойки. Матеріали справи не містять підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, а в анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату пені і штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
Водночас заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо помилкового стягнення судом першої інстанції лише частини заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 984,39 грн. та безпідставної відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 13 339,17 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач просив стягнути з відповідача, зокрема, заборгованість за тілом кредиту в сумі 19 984,39 грн. та заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 13 339,17 грн. Зазначений розмір заборгованості підтверджується матеріалами справи, зокрема, розрахунком заборгованості за договором станом на 17 червня 2019 року.
Ухваливши оскаржуване рішення, суд першої інстанції стягнув з відповідача лише 19 984,39 грн. заборгованості за тілом кредиту; в іншій частині позовних вимог - відмовив.
Укладений між сторонами кредитний договір від 04 квітня 2019 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав; він праві вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактичної отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на викладене, враховуючи те, що загальний розмір заборгованості за тілом кредиту складає 33 323,56 грн., із яких: 19 984,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 13 339,17 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в цій частині - змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 33 323,56 грн., що складається із: 19 984,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 13 339,17 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає зміні із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 33 323,56 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Матеріали справи свідчать про те, що при подачі позову до суду АТ КБ «Приватбанк» сплатило судовий збір в сумі 1921 грн. (а. с. 1) і при поданні апеляційної скарги на рішення суду - в сумі 2881,50 грн. (а. с. 87).
Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 3050,55 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2019 року змінити в частині розміру стягнутої судом заборгованості за кредитом і судових витрат.
В резолютивній частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2019 року замість стягнутої судом суми заборгованості за тілом кредиту 19 984,39 грн. вказати суму - 33 323,56 грн. (тридцять три тисячі триста двадцять три грн. п'ятдесят шість грн.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» понесені судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 3050,55 грн. (три тисячі п'ятдесят грн. п'ятдесят п'ять коп.).
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. С. Марчук
В. В. Сопрун