Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №826/12649/16
адміністративне провадження №К/9901/17548/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12649/16
за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про поновлення на роботі,
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я. М., Степанюка А. Г.)
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві,в якому просив:
-визнати незаконним та скасувати наказ від 15.04.2016 №615 в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді звільнення з органі внутрішніх справ;
-визнати незаконним та скасувати наказ від 10.05.2016 №132 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
-поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві починаючи з 10.05.2016;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві (03680, м. Київ-151, вул. Народного ополчення, 9, Інд.код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 10.05.2016 по 13.04.2017 включно в розмірі 67007,48 грн. (шістдесят сім тисяч сім гривень 48 коп.).
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
4. Визнано незаконним та скасовано наказ від 15.04.2016 №615 в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді звільнення з органі внутрішніх справ.
5. Визнано незаконним та скасовано наказ від 10.05.2016 №132 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
6. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві починаючи з 10.05.2016.
7. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві (03680, м. Київ-151, вул. Народного ополчення, 9, Інд.код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 10.05.2016 по 13.04.2017 включно в розмірі 67007,48 грн. (шістдесят сім тисяч сім гривень 48 коп.).
8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Департамент патрульної поліції звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року.
10. З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
11. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Верховного Суду у складі: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), судді: Білоус О.В., Стрелець Т.Г., про що складено протокол від 7 лютого 2018 року.
12. У зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л., відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 826/12649/16 (провадження К/9901/17548/18).
13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 5 червня 2019 року касаційну скаргу у справі № 826/12649/16 (провадження К/9901/17548/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Губська О.А.
14. Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2019 року на підставі пункту 5 частини першої статті 340 КАС України прийняв до провадження вищевказану касаційну скаргу.
15. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про недотримання принципу пропорційності в частині обраного до позивачу виду дисциплінарного стягнення.
16. Твердження касатора про те, що суд апеляційної інстанції здійснив втручання у дискреційні повноваження Департаменту патрульної поліції, як вважає позивач, не відповідають дійсності, оскільки цей суд не змінив міру покарання позивачу, а лише констатував незаконність дій відповідача щодо обрання дисциплінарного стягнення.
17. Позивач також зазначає, що відповідачем було порушено строк накладення дисциплінарного стягнення. Огляд на стан сп'яніння проводився за відсутності свідків.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
18. Наказом від 29.02.2016 №180 призначено службове розслідування з метою встановлено причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_1 , що мало місце 22.02.2016.
19. Відповідно до висновку службового розслідування встановлено, що 22.02.2016 лейтенант поліції ОСОБА_1 . ніс службу у складі екіпажу «Форт-0904» у стані алкогольного сп'яніння (22.02.2016 близько 11:32 при температурі +17 результат тесту за спеціального приладу «Drager ARCE-0181» становить 0,34 %).
20. Наказом начальника департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві від 15.04.2016 №615 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
21. В подальшому, наказом начальника департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві від 10.05.2016 №132 позивача звільнено зі служби.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки в ході судового розгляду встановлено факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння під час перебування на службі, що є порушенням трудової дисципліни та може тягнути за собою накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення не враховано принцип пропорційності щодо вчиненого проступку та застосованого стягнення.
24. Суд також вказав на порушення процедури проведення службового розслідування в частині не ознайомлення позивача із матеріалами такого розслідування, відсутності його пояснень щодо вчиненого проступку.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. У касаційній скарзі касатор вказав, що визначення виду стягнення у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності належить до виключних дискреційних повноважень Департаменту патрульної поліції.
27. Суд апеляційної інстанції, на думку касатора, помилково зазначив, що у позивача не були відібрані пояснення стосовно обставин вчиненого порушення, оскільки таке твердження спростовується матеріалами справи.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
29. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
30. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
31. Згідно ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
32. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
33. Згідно з п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року № 901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
34. Як вбачається зі встановлених по справі обставин, до даних спірних правовідносин застосовуються норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» №3460-IV від 22.02.2006 року (далі - Статут).
35. Статтею 2 цього Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
36. Статтею 5 Статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
37. Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
38. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
39. Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
40. Статтею 12 Закону України "Про національну поліцію" визначено види дисциплінарних стягнень, до яких належать: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
41. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
42. У відповідності до ст.14 Закону України "Про національну поліцію" про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
43. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Проте, жодних імперативних обмежень щодо встановлення того чи іншого виду дисциплінарної відповідальності законодавцем не встановлено, окрім того, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
44. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
45. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
46. Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
47. Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно - правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника органів внутрішніх справ і його ставлення до вчиненого.
48. Відповідно до п. 5.1. Інструкції «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» (далі - Інструкція № 230), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
49. Згідно з п. 5.1., 5.2. Інструкції № 230, початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.
50. Відповідно до абз. 9 п. 6.2.2. Інструкції № 230, одним з обов'язків виконавця (голови, члена комісії з проведення службової перевірки) є: після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС стосовно якої проводилося службове розслідування знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства.
51. П. 6.3. Інструкції № 230 також передбачено перелік прав особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування:
-отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування (п. 6.3.1);
-брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування (п. 6.3.2.);
-висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); (п. 6.3.3);
- за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (п. 6.3.5);
- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України (п. 6.3.6.).
52. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
53. Відповідно до абз. 2 п. 6.3.6. Інструкції № 230, забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.
54. Судом апеляційної інстанції зазначено, що висновок службового розслідування, затверджений 28.03.2016 комісією за відсутності письмових пояснень позивача.
55. Проте, таке твердження спростовується матеріалами справи та встановленими судом першої інстанції обставинами.
56. Відповідно до висновку службового розслідування комісією встановлено та не заперечується позивачем, що 22.02.2016 лейтенант поліції ОСОБА_1 . ніс службу у складі екіпажу «Форт-0904» у стані алкогольного сп'яніння (22.02.2016 близько 11:32 при температурі +17 результат тесту за спеціального приладу «Drager ARCE-0181» становить 0,34 %).
57. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858 (далі -Інструкція №1452/735).
58. Відповідно до п. 9 розділу 1 Інструкції №1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
59. Згідно п. 7 розділу 2 Інструкції №1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
60. Таким чином, оскільки на момент огляду позивача на стан сп'яніння уповноваженим офіцером поліції результат тесту за спеціального приладу «Drager ARCE-0181» становив 0,34 %, то, у відповідності до вимог Інструкції №1452/735 позивачу правомірно констатували факт перебування його у стані алкогольного сп'яніння.
61. Пунктом 9 розділу 2 Інструкції №1452/735 передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
62. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
63. Пунктом 15 розділу 3 встановлено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
64. Судами встановлено, що на час проведення службового розслідування у відповідача були відсутні офіційні дані медичної установи щодо знаходження позивача у стані алкогольного сп'яніння.
65. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач, у разі незгоди з даними проведення тесту спеціальним засобом, не був позбавлений права звернулись до закладу охорони здоров'я для отримання відповідного висновку, проте таким правом не скористався.
66. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність встановлення факту перебування позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння, що, в свою чергу, є порушенням службової дисципліни.
67. Пунктами 26 та 27 Дисциплінарного статуту ОВС встановлено, що дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. За вчинений дисциплінарний проступок накладається тільки одне стягнення. При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.
68. В той же час, суд звертає увагу на те, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни.
69. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
70. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач обмежився застосуванням крайнього і найтяжчого виду дисциплінарного стягнення - звільнення з органі внутрішніх справ, не дослідивши в повній мірі всі обставини та докази, а також особу працівника.
71. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в період служби в органах поліції на позивача не було накладено жодних дисциплінарних стягнень, що свідчить про належній рівень дотримання службової дисципліни та виконання покладених службових обов'язків.
72. Звільнення позивача із займаної посади, на думку апеляційного суду, не відповідає тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку та при накладенні дисциплінарного стягнення не достатньо було враховано особу працівника і попередні результати його роботи, зокрема те, що до нього неодноразово застосовувались заходи заохочення, що є результатом позитивної роботи безпосередньо позивача та належної організації роботи. Відповідачем не застосовано принцип пропорційності відповідальності при застосуванні дисциплінарних стягнень в залежності від тяжкості проступку та застосовано крайній вид дисциплінарного впливу - звільнення зі служби без врахування обставин, які передбачені ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
73. Аналізуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку щодо незаконності наказу від 15.04.2016 №615 в частині накладення на позивача стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; наказу від 10.05.2016 №132 о/с про звільнення позивач з органів внутрішніх справ, так як застосування до позивача такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади - крайнього заходу дисциплінарного впливу, є передчасним і не відповідає тяжкості проступку позивача та обставинам, за яких його вчинено.
74. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження.
75. Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржувані накази про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення позивача, виходив із непропорційності вчиненого проступку виду стягнення, не врахувавши наявність факту перебування позивача на службі у стані алкогольного сп'яніння, що підтвердилось в ході судового розгляду справи, а також того, що повноваження відповідача щодо вибору виду дисциплінарного стягнення є дискреційними.
76. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
77. За правилами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
78. Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2017 року.
79. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
80. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 826/12649/16- скасувати.
3. Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2017 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О. В. Калашнікова
М. В. Білак
О.А. Губська
Судді Верховного Суду