19 листопада 2019 року
Київ
справа №520/159/19
адміністративне провадження №К/9901/26608/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу касаційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
І. Суть справи
ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі - "ХНУПС"), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ХНУПС, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 20 грудня 2017 року по 21 лютого 2018 року;
- зобов'язати ХНУПС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 20 грудня 2017 року по 21 лютого 2018 року.
Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 21 травня 2019 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року, позов задовольнив.
Не погодившись з цими судовими рішеннями, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Також просить поновити строк на касаційне оскарження, обґрунтовуючи поважність причин його пропуску.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18 вересня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стеценко С.Г., суддів: Мороза Л.Л., Рибачука А.І., касаційна скарга передана судді-доповідачу.
До початку розгляду справи по суті, суддею-доповідачем Стеценком С.Г. та суддями Мороз Л.Л. та Рибачуком А.І., заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі № 520/159/19 (провадження К/9901/26608/19).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 2 жовтня 2019 року касаційну скаргу у справі № 520/159/19 (провадження К/9901/26608/19) передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартинюк Н.М. (головуючий суддя), суддів: Жука А.В. та Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати судового збору.
Однак, скаржник усунув недоліки касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду платіжного доручення про сплату судового збору.
Таким чином, скаржником усунуто недоліки касаційної скарги, вона відповідає вимогам статті 330 КАС України, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття, або відмову у відкритті касаційного провадження.
Стосовно клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає за необхідне його задовольнити, з наступних підстав.
Згідно статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 7 серпня 2019 року (повний текст складено 9 серпня 2019 року). Разом з тим, скаржник подав касаційну скаргу 12 вересня 2019 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що повний текст рішення суду апеляційної інстанції було надіслано поштовим зв'язком 13 серпня 2019 року, на підтвердження чого додає копію супровідного листа Другого апеляційного адміністративного суду про направлення постанови від 7 серпня 2019 року.
За таких обставин, Верховний Суд визнає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження наведені скаржником.
Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 20 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає таке поняття як адміністративна справа незначної складності - це справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Зокрема, до справ незначної складності належать справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини 6 статті 12 вказаного Кодексу). До публічної служби належить діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.
Наведені обставини свідчать, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посада публічної служби, яку обіймав позивач (заступник начальника факультету по роботі з особовим складом ХНУПС, підполковник) та у зв'язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України. За таких обставин та правового регулювання, позивач не відноситься до осіб, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище, а тому ця справа належить до справ незначної складності.
Відповідно до частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доводи касаційної скарги відповідача не містять посилань і відповідних обґрунтувань наявності перелічених вище виняткових обставин, які б дозволили Верховному Суду переглянути цю справу незначної складності в касаційному порядку.
Відповідач мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди порушили норми матеріального і процесуального права, не повністю з'ясували обставини справи й не дослідили всі її матеріали.
Отже, відповідач не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Верховний суд зазначає, що правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (ухвала Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України»). Тому відмова Верховного Суду у розгляді касаційної скарги ХНУПС у цій справі на підставі критерію малозначності справи не становить порушення права відповідача на доступ до суду за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких умов і обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 4, 12, 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати поважними підстави пропуску Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба строку на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі №520/159/19 й поновити його.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду