19 листопада 2019 року
м. Київ
справа №9901/573/19
адміністративне провадження №П/9901/573/19
Верховний Суд у складі судді - доповідача Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання виборів народних депутатів України нікчемними, зобов'язати вчинити дії,
14.11.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , або позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - відповідач), у якій просив (мовою оригіналу):
1. Визнати нікчемними і скасувати вибори народних депутатів України, які відбувалися в Україні: 29.03.1998, 31.03.2002, 26.03.2006, 28.10.2012, 26.10.2014, 21.07.2019 і як правовий наслідок цього: всі прийняті цими складами Верховної Ради України закони, рішення, постанови, розпорядження посадових осіб Верховної Ради України.
2. Зобов'язати гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина - президента України В. Зеленського своїм Указом призначити дату проведення дійсних, конституційних виборів народних депутатів України у відповідності до статтей 71 та 76 Конституції України згідно положень Закону України «Про вибори народних депутатів» від 18.11.1993, прийнятого поважним та легітимним складом Верховної ради України.
3. Встановити окрему ухвалу Суду, що в державі Україна з подачі народних депутатів СПУ ОСОБА_6 та КПУ П . Симоненка, їх особисто, було розпочато та здійснено умисне позбавлення конституційних прав і свобод людини і громадянина, виборця України, що стало в підсумку геноцидом народу України. Витребувати із архіву СБУ матеріали по ОСОБА_6 про отримання ним 300 млн. доларів, як доказ про його особисту зраду інтересів, прав і свобод народу України, виборця по справі Г. Гонгадзе.
4. Винести окрему ухвалу Суду, якою зобов'язати всі органи прокуратури, поліції, СБУ в Києві і на місцях здійснити тотальну перевірку порядку і організацію проведення членами Центральних, окружних, дільничних виборчих комісій нечинними, нелегітимних виборів народних депутатів України, членами територіальних, дільничних виборчих комісій по виборах голів сіл, селищ, міст виборцями, починаючи з 29.03.1998; місцевих депутатів та Автономної Республіки Крим, починаючи з 26.03.2006, витрат на нікчемні вибори бюджетних коштів і притягнути винних в нехтуванні норм Конституції України до відповідальності персонально, а всім нелегітимним та нікчемним народним депутатам складу Верховної Ради України, починаючи з обрання 29.03.1988 і кінчаючи 21.07.2019, самостійно та добровільно повернути в державний бюджет всі кошти, незаконно отримані як заробітні плати, на своїх помічників, на вибори, на партії, інше. У разі невиконання вимог цієї ухвали Суду, проводити примусове стягнення через виконавчу службу з видачою виконавчого листа Судом.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху, виходячи з наступного.
За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подану заяву з дотриманням правил підсудності.
Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви визначені у статті 160 КАС України.
Згідно із статтею 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, зазначає повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з пунктами 2, 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
В порушення даної норми позивачем в позовній заяві не зазначено власного реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номеру і серії паспорта; власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Водночас, у позовній заяві не зазначено конкретні рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання.
Таке формулювання позовних вимог та виклад обставин цього позову не відповідають положенням КАС України, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства у відповідності до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено способи судового захисту, зокрема, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Статтею 19 КАС України визначено справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
При цьому, частиною четвертою статті 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не викладено обставин, за яких, на його думку, порушено його права, свободи чи інтереси саме Президентом України. Також відсутні будь-які доводи стосовно допущення конкретним суб'єктом владних повноважень порушень закону під час здійснення ним владних управлінських функцій щодо позивача, не зазначено, у чому полягає порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 відповідним суб'єктом.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України та Президента України встановлено статтею 266 КАС України, відповідно пункту 2 частини якої Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України або Президента України протиправними й зобов'язати вчинити певні дії.
Виходячи з наведеного, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом відновлення права особи, порушеного діями чи бездіяльністю таких осіб, які вона просить визнати протиправними.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Повноваження Президента України визначені в статті 106 Конституції України, тому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України. На цю обставину неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх Рішеннях (від 10.04.2003 № 7-рп/2003, від 07.04.2004 № 9-рп/2004, від 16 .05.2007 № 1-рп/2007).
Крім того, частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які надають право на звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вимоги процесуального закону та їх дотримання мають суттєве значення для визначення кількості позовних вимог, відповідного кола осіб, які залучаються або можуть бути залучені, оскільки їх розмежування впливає на підсудність та спеціалізацію даного спору.
Отже, спосіб, у який сформульовані позовні вимоги та виклад обставин цього позову позбавляє можливості суд визначити суть заявлених позовних вимог, зміст порушених, на думку позивача, прав та спосіб, у який фактично вважає позивач, його права можуть бути відновлені, в тому числі, вирішити питання щодо дотримання строків звернення з цим позовом та сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме уточнити зміст позовних вимог до відповідного кола осіб та викласти обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги з врахуванням положень статей 2, 4, 5, 19, 22 та 266 КАС України, подати належним чином оформлену позовної заяви із зазначенням власного реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номеру і серії паспорта, власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, надати документ про сплату судового збору або документ, якій підтверджує право на звільнення від сплати судового збору.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 22, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання виборів народних депутатів України нікчемними, зобов'язати вчинити дії- залишити без руху.
Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін