Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №487/133/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17612/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 січня 2016 року у складі судді Кузьменко В.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Ступакової І.Г. (головуючого), Бітова А.І., Милосердного М.М. у справі №487/133/16-а за позовом ОСОБА_1 до інспектора ОР ДПС ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 січня 2016 року позов ОСОБА_1 до інспектора ОР ДПС ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишено без розгляду на підставі частини 1 статті 100 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017).
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року ухвалу суду першої інстанції змінено, виключено з мотивувальної частини посилання на те, що позивачем не подано заяву про поновлення вказаного строку. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Позивач оскаржила в касаційному порядку вказані ухвали та просить їх скасувати, справу направити для продовження розгляду. Аргументами на обгрунтування вимог скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми процесуального права, а саме - статті 99, 100, 102 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017). Вважає, що судами не враховано, що позивач мала поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу позивача не скористався.
Переглянувши вказані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, суд приходить до таких висновків.
Залишаючи позов без розгляду, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05 січня 2016 року позивач звернувся до суду із позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 12 лютого 2009 року, тобто із пропуском встановленого статтею 289 КУпАП 10-денного строку на оскарження постанови. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не подано, що є наслідком залишення позову без розгляду на підставі частини 1 статті 100 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи ухвалу суду першої інстанції вказав, що судом залишено поза увагою, що позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, однак в ній не міститься жодних обгрунтованих посилань, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 289 КУпАП встановлено, що постанови у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі оскаржуються протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Як зазначено судами, початок перебігу строку звернення до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративні правопорушення слід встановлювати з дня її винесення - 12 лютого 2009 року. При цьому, у спірних правовідносинах судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду з даним позовом в межах строку, визначеного статтею 289 КУпАП та становили об'єктивно непереборні обставин, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду.
Судова колегія наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити також, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для залишення позову ОСОБА_2 без розгляду.
Аргументи позивача про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, тому судом відхиляються.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №487/133/16-а за позовом ОСОБА_1 до інспектора ОР ДПС ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Cуддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко