20 листопада 2019 року
Київ
справа №826/15615/18
адміністративне провадження №К/9901/31322/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі №826/15615/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
12 листопада 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Верховний Суд, проаналізувавши матеріали касаційної скарги та ухвалені у цій справі судові рішення, установив, що предметом спору є визнання незаконним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 24.07.2018 №984 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності УПП у м. Києві ДПП" у частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України; визнання незаконним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 08.08.2018 №762 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача зі служби в поліції, згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію"; поновлення позивача на посаді інспектора роти №3 батальйону №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції з 08.08.2018; стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі, передбаченому діючим законодавством.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що рішення у даній справі має виняткове значення для нього, крім того, матеріали справи не містять ухвали про віднесення його справи до справ незначної складності.
Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на виняткове значення для останнього, оскільки вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, тому не можуть бути прийняті, як такі, що мають виняткове значення.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посадового становища позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі №826/15615/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді О. В. Калашнікова
В. М. Соколов