19 листопада 2019 року
Київ
справа №420/2789/19
адміністративне провадження №К/9901/27747/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - «ГУ ДМС України в Одеській області»), в якому просила суд:
- скасувати рішення відповідача від 6 березня 2018 року № 303364 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 »;
- зобов'язати ГУ ДМС України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання ОД № 1650 від 18 жовтня 2007 року, виданої ОСОБА_1 , у зв'язку з досягненням нею 45-річного віку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 8 липня 2019 року, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року, позов задовольнив.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.
У касаційній скарзі ГУ ДМС України в Одеській області просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали для усунення визначених в ній недоліків, а саме, сплатити судовий збір.
У строк, встановлений судом, скаржник усунув вказані недоліки.
Отже, скаржником усунуто недоліки касаційної скарги, вона відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), що дає змогу суду вирішити питання про відкриття, або відмову у відкритті касаційного провадження.
Проте, ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є правомірність рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання в Україні, тобто ця справа відноситься до категорії справ щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України, та в силу вимог статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.
З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі заявником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду