Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №273/1401/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34002/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Шевчук С.М., Бучик А.Ю., Майора Г.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області (далі - управління ПФУ) про визнання рішення протиправним та зобов'язання призначити пенсію, -
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправним рішення управління ПФУ від 17 жовтня 2016 року № 856 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10 жовтня 2016 року, тобто з дня подання заяви про призначення такої пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Баранівський районний суд Житомирської області постановою від 05 січня 2017 року позов задовольнив.
Визнав протиправним рішення управління ПФУ від 09 листопада 2016 року за № 676 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язав управління ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23 серпня 2016 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що роботу позивача на посаді навальника-штабелювальника деревини та штабелювальника окремо, слід розглядати такою, що за своїм змістом є рівнозначною посаді штабелювальника, яка зазначена у відповідному Списку професій та посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» (далі - Постанова № 583, Список професій відповідно), так як посадові обов'язки двох посад є однаковими, тобто які фактично виконував позивач.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що згідно зі Списком професій право на пенсію на пільгових умовах передбачено для:
- навальників-звальщиків лісоматеріалів, зайнятих на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах;
- штабелювальників деревини, зайнятих на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах.
Відповідно до довідки № 08-85/109 від 23 серпня 2016 року, виданої ДП «Баранівське ЛМГ», що позивач у період його роботи з 08 липня 2003 року по 22 серпня 2016 року працював навальником-штабелювальником нижнього складу.
З наведеного слідує, що посади на яких працював позивач (штабелювальника нижнього складу та навальника-штабелювальника нижнього складу) не передбачені вказаним Списком професій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі.
У скарзі посилається на те, що підприємство підтверджує період його роботи з 08 липня 2003 року по 22 серпня 2016 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, оскільки кваліфікаційна характеристика професії нижнього складу відповідає професії навальника-штабелювальника верхніх і проміжних складів, що свідчить про те, що посадові інструкції штабелювальника та навальника-штабелювальника, затверджені ДП «Баранівське ЛМГ» за 2011-2015 роки ідентичні (тотожні) інструкціям за 2003-2010 роки, які не береглися.
Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року № 672/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., справу передано судді-доповідачу.
18 листопада 2019 року суддею Бучик А.Ю. заявлено самовідвід, мотивований тим, що вона брала участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, внаслідок чого відповідно до частини другої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не може брати участі у вирішенні цієї справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року заяву судді Бучик А.Ю. про самовідвід у справі № 273/1401/16-а задоволено та відведено суддю Бучик А.Ю. від розгляду цієї справи.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 листопада 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ОСОБА_1 згідно із записами трудової книжки: № 6 - у період з 20 лютого по 20 квітня 2003 року працював штабелювальником нижнього складу; № 7 - у період з 08 травня по 08 липня 2003 року - штабелювальником лісоскладу; № 8 та № 9 - у період з 11 серпня 2003 року також його посаду вказано штабелювальник лісоскладу; № 11 - назву посади штабелювальник змінено на навальник-штабелювальник деревини.
Відповідно до наказу директора Державного підприємства «Баранівське лісомисливське господарство» від 05 січня 2015 року № 5 змінено назву посади (професії штабелювальник на навальник-штабелювальник деревини (код КП 6141 згідно «Класифікатора професій»).
Відповідно до наказу директора державного підприємства «Баранівське лісомисливське господарство» від 05 березня 2015 року № 29-к до трудової книжки позивача внесено відомості про зміну назви посади (професії «штабелювальник» на «навальник штабелювальник деревини»).
Позивач звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення йому пенсії по досягненню 55-річного віку, оскільки він працював навальником- штабелювальником лісоскладу ДП «Баранівське лісомисливське господарство» з 20 лютого 2003 року по 07 жовтня 2016 року.
Рішенням управління ПФУ від 09 листопада 2016 року №676 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки посада на якій працював позивач не передбачена Списком професій, перелік яких дає право на призначення пенсії по досягненню 55-річного віку.
Позивач, вважаю дії управління ПФУ неправомірними, звернувся до суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Пунктом «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
До Списку професій, затвердженого Постановою № 583, який має вичерпний перелік, включено, зокрема такі посади працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років:
навальники-звальщики лісоматеріалів, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах;
штабелювальники деревини, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах.
У справі, що розглядається, встановлено, що відповідно до довідки № 08-85/109 від 23 серпня 2016 року, виданої Державним підприємством «Баранівське лісомисливське господарство», позивач у період його роботи з 08 липня 2003 року по 22 серпня 2016 року працював навальником-штабелювальником нижнього складу.
З огляду на встановлені судами обставини, враховуючи те, що посади на яких працював позивач, а саме штабелювальника нижнього складу та навальника-штабелювальника нижнього складу, не передбачені зазначеним вище Списком професій, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій управління ПФУ.
В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у чинній на сьогодні редакції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції у цій справі фактично зводяться до правової переоцінки обставин у справі та дослідження доказів.
У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів рішення суду апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець