Справа № 296/6013/19 Головуючий у 1-й інстанції: Рожкова О.С. Суддя-доповідач: Граб Л.С.
20 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу поліцейського УПП в Хмельницькій області капрала поліції Мандзія Романа Едуардовича на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Хмельницькій області капрала поліції Мандзія Романа Едуардовича про визнання дій протиправними та скасування постанови,
В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського УПП в Хмельницькій області капрала поліції Мандзія Романа Едуардовича, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1217080 від 10.06.2019, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2019 року позов задоволено: скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1217080 від 10.06.2019, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що під час винесення постанови про адміністративне правопорушення відповідачем дотримано вимог ст.ст.268, 283 КУпАП.
Стосовно посилання суду першої інстанції, що правопорушення зафіксовано на 220 км автодороги, а місцем винесення постанови є 218 км автодороги, скаржник вказав, що після фіксації ним правопорушення, позивач на вимогу поліцейського відразу зупинився, зупинка була ним здійснена лише біля АЗС.
Відносно висновків суду першої інстанції про те, що наказом МВС України від 26.12.2018 року №1052, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.01.2019 за №19/32990 (опубліковано у видавництві Офіційний вісник України 08.02.2019 №11, стор.380), скасовано наказ МВС України від 01.03.2010 №33, за яким до переліку технічних засобів, що використовуються у підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушення ПДД входив прилад TruCam, апелянт просив звернути увагу, що патрульні підрозділи нацполіції не керувалися наказом №33, оскільки він стосувався підрозділів Державтоінспекції МВС.
18.11.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.06.2019 року інспектором УПП в Хмельницькій області капралом поліції Мандзієм Р.Е. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1217080, у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваної постанови, оскільки місце вчинення правопорушення зазначене в останній, містить розбіжності з показниками приладу TruCam, яким зафіксоване правопорушення. Крім того, ОСОБА_2 не надано нормативно-правового акту, яким підтверджуються підстави використання приладу TruCam після набрання чинності 08.02.2019 наказу МВС України від 26.12.2018 №1052.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У статті 9 КУпАП міститься визначення, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993р. № 3353 «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно вимог пп.б п.12.9 ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Із ч.1 ст. 122 КУпАП слідує, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
При цьому, ч.1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" врегульовано, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
У п. 8 ч.1 статті 23 цього Закону зазначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За приписами п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Так, нормами вказаної статті закріплено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У статті 222 КУпАП зазначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП.
Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція) встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Також відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 280 КУпАП врегульовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП регламентовано, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З аналізу зазначених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, 10.06.2019 о 09год. 34 хв. ОСОБА_1 керував в населеному пункті автомобілем Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 80 км/год. при дозволеній швидкості-50 км/год. Вказано, що адміністративне правопорушення зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTD 20/20 № ТС000770.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. При цьому, відеозапис та фото з показниками вказаного приладу є єдиними доказами свідчення перевищення позивачем обмеження швидкості руху у населеному пункті.
Так, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року N UА-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний ІЛІ LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 р. N 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення ії результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 р. № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/11928, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 25.09.2018 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20, є придатним до застосування.
Можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 р. № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що показники приладу «TruCam LTІ 20/20» не можуть слугувати належним доказом по справі з тих підстав, що відповідачем не надано нормативно-правового акту, яким підтверджуються підстави його використання.
В той же час, на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до матеріалів справи долучено фотознімок та відеозапис на яких сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 №ТС000770 на яких зафіксовано, що автомобіль Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 на АД Н-03 220 км рухається зі швидкістю 80 км/год.
Таким чином, в даному випадку, наданими відповідачем доказами підтверджується лише швидкість, з якою рухався автомобіль позивача на певній ділянці дороги.
Однак, матеріали справи не містять доказів, що швидкість руху на даній ділянці дороги обмежена до 50 км/год. Отже, і доказів того, що позивач, рухаючись на вказаній ділянці дороги, був обізнаний про наявні на ній обмеження швидкості руху автомобіля.
Крім того, згідно характеристик приладу «TruCam LTІ 20/20», останній автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Між тим, на фотознімку та відеозапису відсутні координати місцевості, що позбавляє суд можливості встановити місцезнаходження автомобіля, зокрема- межі населеного пункту.
Таким чином, враховуючи відсутність належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Статтею 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
У відповідності зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування оскаржуваної постанови.
Разом з цим, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції в тій частині, що місце вчинення адміністративного правопорушення, зазначене в постанові, відрізняється від зафіксованого приладом місця перевищення швидкості, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглядалась після повного зупинення транспортного засобу.
Отже, колегія суддів вважає мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність спірної постанови, помилковими, що знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Ч.1 ст.317 КАС України регламентовано, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ч.4 ст. 317 КАС України унормовано, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині мотивів задоволення позову.
Керуючись ст.ст.72, 77, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу поліцейського УПП в Хмельницькій області капрала поліції Мандзія Романа Едуардовича задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Хмельницькій області капрала поліції Мандзія Романа Едуардовича про визнання дій протиправними та скасування постанови змінити в частині мотивів задоволення позову.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.