Справа № 760/18141/19 Суддя (судді) першої інстанції: Українець В.В.
20 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27.09.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Орленка Ігоря Миколайовича про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області Орленка І.М. про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14.06.2019 вимоги позовної заяви роз'єднано в самостійні провадження.
У даній справі, предметом оскарження є постанова № 31 про накладення адміністративного стягнення від 24.05.2019, прийнята заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Орленком Ігорем ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді накладення штрафу, в розмірі 510 гривень. (а.с. 53)
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.09.2019 адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову № 31 про накладення адміністративного стягнення від 24.05.2019, винесену заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Орленком Ігорем Миколайовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді накладення штрафу, в розмірі 510 гривень.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.05.2019 щодо ОСОБА_1 заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Орленком І.М. винесена постанова № 31 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за порушення абзацу 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині порушення строків сплати єдиного соціального внеску на спрощеній системі оподаткування, п. п. 2, 9, 11 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 в частині неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013-2015 роки. (а. с. 53)
Справу про адміністративне правопорушення розглянуто на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2018 року № 260/10-36-13-03/ НОМЕР_1 . (а.с. 27-48)
Так, позивач заперечує свою вину в порушенні податкового законодавства та вказує на те, що ніколи не був фізичною особою-підприємцем, не здійснював систематичних операцій, спрямованих на отримання прибутку, а тому, не можна кваліфікувати правочини із продажу належних йому об'єктів нерухомого майна, як такі, що мали ознаки підприємницької діяльності.
У свою чергу, податковим органом в апеляційній скарзі зазначено, що на підставі зібраної та опрацьованої інформації, ОСОБА_1 здійснює комплекс послідовних цілеспрямованих дій з продажу нерухомого майна з систематичною діяльністю, метою якої є саме отримання прибутку, а тому, це є підприємництвом, а суб'єкт підприємництва ОСОБА_1 - підприємцем.
Слід звернути увагу на те, що постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.06.2019 у справі № 369/6372/19, яка набрала законної сили 01.07.2019, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а саме, не наданням суду доказів про отримання ОСОБА_1 прибутку від зайняття саме підприємницькою діяльністю. (а.с. 70)
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не є фізичною особою-підприємцем, постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто, прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Також, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги лише відображають власну позицію контролюючого органу та не містять жодного документального підтвердження обставинам, на основі яких позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу та грунтуються на припущеннях, що є недопустимим при застосуванні до особи певного виду покарання, у даному випадку, штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Нормами ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. ч. 1. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції; судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27.09.2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко