Справа № 640/9964/19 Суддя першої інстанції: Літвінова А.В.
20 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» на проголошене о 10 годині 17 хвили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року, повний текст якого складено 12 вересня 2019 року, у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У червні 2019 року Державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України» (далі - Позивач, ДП «МПІУ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0206241206 про застосування штрафу в сумі 3 023 468,07 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених в п. 201.10 ст. 201 ПК України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Позивачем не заперечується, а посилання останнього на неоднозначність тлумачення п. 120-1 ст. 120 ПК України є помилковими, адже не застосовуються штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію виключно щодо накладних, щодо яких наявні дві обов'язкові умови у сукупності - вони не надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, судом не було враховано, що на момент виникнення спірних правовідносин не було передбачено зазначення коду ознаки у зведеній податковій накладній, а відтак помилково застосовано нормативний акт в іншій редакції, по-друге, наявність або відсутність помилок у заповненні податкових накладних не можуть бути предметом камеральної перевірки, по-третє, судом було безпідставно застосовано правову позицію Верховного Суду у справі №207/68/18, оскільки не враховано відмінність обставин вказаної справи від справи №640/9964/19, по-четверте, положення ст. 120-1 ПК України не передбачають відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що не видаються отримувачу (покупцеві), що підтверджується численною судовою практикою. Окремо звертає увагу на необхідність вирішення питання про правонаступництво ГУ ДФС у м. Києві.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.11.2019 року.
У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні представники Позивача доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її вимоги задовольнити повністю.
Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у лютому 2019 року головним державним ревізором - інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ДП «МПІУ» з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2017 - 2018 роки. У ході перевірки податковим органом виявлено, що в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України суб'єктом господарювання в Єдиному реєстрі податкових накладних несвоєчасно зареєстровані податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних із простроченням від 1 до 21 дня, за що п. 120-1.1 ст. 120 ПК України передбачена відповідальність.
Результати перевірки зафіксовані в акті від 12.02.2019 року №1503/26-15-12-06/40235671 (а.с. 27-28), висновки якого за наслідками розгляду заперечень (а.с. 29-32) були залишені без змін, про що повідомлено листом від 06.03.2019 року №42374/10/26-15-12-06-14 (а.с. 33-36).
На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 12.03.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0206241206, яким до Позивача застосовано штраф за затримку граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на від 1 до 15 днів у розмірі 10 % від суми 29 464 752,19 грн. у розмірі 2 946 475,23 грн. та на від 16 до 30 днів у розмірі 20% від суми 384 964,22 грн. у розмірі 76 992,84 грн. (а.с. 37-39).
За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 24.05.2019 року №23880/6/99-99-11-06-01-25 (а.с. 47-48) скаргу ДП «МПІУ» від 25.03.2019 року №269 (а.с. 41-46) залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 120-1, 195, 201 Податкового кодексу України, а також п. 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 (далі - Порядок №1307), суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи не спростовується факт несвоєчасної реєстрації Позивачем податкових накладних у відповідному реєстрі.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.
Отже, з 01.01.2017 року законодавцем змінено редакцію пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. На відміну від попередньої редакції цієї статті, яка встановлювала штрафні санкції за порушення термінів реєстрації виключно податкових накладних, що підлягають наданню покупцям, чинною на момент виникнення правовідносин редакцією визначено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ДП «МПІУ» не вчасно зареєструвало зведені податкові накладні, які не надавалися покупцю, оскільки складені на постачання товарів/послуг для операцій у межах балансу.
Разом з тим, зі змісту даних податкових накладних (а.с. 51-52, 54-55, 57-58, 60-63, 65-66, 68-70, 72-74, 76-77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91-92, 94, 96, 98, 100-103, 105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131, 133-134, 136-137, 139-140) вбачається, що Позивач не звільнений від оподаткування (основна ставка податку 20 % ) та обсяги постачання товарів не оподатковуються за нульовою ставкою (сума за ставкою 0% відсутня).
Наявність обов'язку у платника податків щодо здійснення реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є спірною у даній справі. Спірним є саме наявність чи відсутність підстав для застосування штрафу, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Судовою колегією враховується, що відповідно до п. 8 Порядку № 1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини, зокрема, « 04» - складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання, « 08» - складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість; « 09» - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Отже, положеннями Порядку № 1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.
Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Порядку № 1307, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17 та у постанові від 11.12.2018 року у справі № 807/68/18.
Крім того, судовою колегією враховується, що згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, на який посилається ДП «МПІУ» в апеляційній скарзі, визначено випадки складання зведених податкових накладних та встановлено обов'язок платника податків скласти таку податкову накладну не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації.
Пунктом 11 Порядку № 1307 визначено особливості складання зведених податкових накладних, зокрема, у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. При цьому пунктом 3 Порядку № 1307 визначено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.
Відтак, факт складання зведеної податкової накладної впливає на строк її складання і жодним чином не впливає на строк її реєстрації, визначений пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Порушення такого строку становить, з урахуванням встановлених обставин справи, склад правопорушення, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України, що відповідає вже згаданим правовим позиціям Верховного Суду.
Безпідставними є і посилання Апелянта на положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, оскільки презумпція правомірності рішень платника податку застосовується у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Водночас, у межах доводів даної апеляційної скарги вбачається, що останніми не враховуються змін нормативного регулювання, які відбулися у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року № 1797-VIII.
Так само є необґрунтованим посилання платника податків на відповідну практику Європейського суду з прав людини, оскільки у справах, на які посилається Позивач, на відміну від даної справи, було встановлено порушення норм Конвенції внаслідок протиправних дій органів державної влади.
Судом апеляційної інстанції також відхиляються і посилання Апелянта на науково-правовий висновок Громадської організації «Палата податкових консультантів» від 19.11.2019 року №191119НВ, оскільки викладена у ньому позиція містить лише суб'єктивну точку зору осіб, які його готували, щодо застосування окремих правових норм Податкового кодексу України у своєму взаємозв'язку, а відповідні висновки не мають обов'язкового характеру для суду.
Помилковим, на думку судової колегії, є наголос ДП «МПІУ» на судовій практиці судів першої та апеляційної інстанції, оскільки в силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Твердження Позивача про те, що всупереч приписам абз. 2 п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України Відповідачем у ході камеральної перевірки здійснено перевірку наявності або відсутності помилок у заповненні податкових накладних, колегією суддів оцінюється критично, оскільки в акті перевірки від 12.02.2019 року №1503/26-15-12-06/40235671 встановлені лише факти несвоєчасної реєстрації ряду податкових накладних, а не правильність чи неправильність їх заповнення.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30.07.2019 року.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає за можливе задовольнити заяву Позивача та допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) її правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Керуючись ст. ст. 52, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 20» листопада 2019 року.