11 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8503/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Бруновська Н.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання Бедрій Х.П.
за участю:
представника відповідача - Процька О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (головуючий суддя Іванчулинець Д.В., м.Ужгород) у справі № 260/199/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
19.02.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції із адміністративним позовом до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.12.2018 року № 160 про утримання з позивача переплати пенсії в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.02.2019 року до повного погашення; 2) зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати та виплатити позивачу суми пенсії, що будуть утримані на підставі рішення Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.12.2018 року № 160, з 01.02.2019 року.
Позов обґрунтовує тим, що постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.12.2015р. та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 299/3533/15-а управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі зобов'язано здійснити позивачу нарахування та виплату пенсії, як інваліду третьої групи, починаючи з 01.04.2015 року. Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 299/3533/15-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними задоволено частково. Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України на виконання Постанови Верховного Суду від 23.11.2018 року та ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняло рішення № 160 від 26.12.2018 року про відшкодування зайво отриманих коштів позивачем в розмірі 13 920,57 гр. за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року та з 01.01.2016 року по 21.10.2016 року, а вразі ненадходження коштів протягом місяця з дня повідомлення про прийняття рішення утримувати переплату по 20 % щомісяця з пенсії, починаючи з 01.02.2019 року. Вказує на відсутність підстав для відшкодування переплати пенсії в розмірі 13 920,57 грн., оскільки вважає, що з її боку відсутні зловживання.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.12.2018 року № 160 про утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.02.2019 року до повного погашення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що на виконання Постанови суду касаційної інстанції, протоколом від 22.12.2018 року був здійснений індивідуальний перерахунок, яким було виведено переплату позивачу пенсії у розмірі 13 920,57 грн. Рішенням від 26 грудня 2018 року № 160 управлінням було вирішено, що надмірно виплачена пенсія підлягає поверненню, у разі ненадходження коштів від ОСОБА_1 , зайво отриману пенсію у сумі 13 920,57 грн. стягувати щомісячно у розмірі 20% до повного погашення. Вказує, що рішенням від 26.12.2018р. №160 було прийняте рішення про повернення зайво виплаченої пенсії у сумі 13 920,57 грн., яка виникла у зв'язку з виконанням судового рішення. Зазначає, що судом розглядався певний спір між позивачем та органом Пенсійного фонду, було прийнято рішення, яким зобов'язано Управління виплатити кошти позивачу за певний період. Дане рішення було виконано в повному обсязі. Однак, судом вищої інстанції рішення переглянуто і визначено, що судами попередніх інстанцій невірно винесено рішення у спірних правовідносинах, тому скасовано попередні рішення і постановлено нове, яким зменшено період виплати пенсії, що законодавчо обґрунтовано виплатити ОСОБА_1 Вважає, що рішення Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.12.2018 року №160 про утримання надміру виплачених сум пенсій є цілком законним та обґрунтованим. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.
Від позивача надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
З грудня 1993 року по 20 жовтня 2016 року позивач працював на посаді державної служби в управлінні Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області.
06 листопада 2014 року позивачу було призначено пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, як інвалід III групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01 квітня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі припинило позивачу виплату пенсії по інвалідності, посилаючись на те, що з 01.04.2015 року вступив у дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-УIII, згідно з яким тимчасово з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачені зокрема, Законом України "Про державну службу" пенсії, призначені відповідно цього Закону не виплачуються. Не погоджуючись з таким рішенням управління, позивач звернувся в суд за захистом своїх прав.
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.12.2015 р. та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 299/3533/15-а управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі зобов'язано здійснити позивачу нарахування та виплату пенсії, як інваліду третьої групи, починаючи з 01.04.2015 року.
Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 299/3533/15-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , як інваліду III групи, з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як інваліду III групи, з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання Постанови суду касаційної інстанції, протоколом від 22.12.2018 року відповідачем був здійснений індивідуальний перерахунок, яким було виведено переплату позивачу пенсії у розмірі 13 920,57 грн.
Рішенням від 26 грудня 2018 року № 160 управлінням було вирішено, що надмірно виплачена пенсія підлягає поверненню, у разі ненадходження коштів від ОСОБА_1 , зайво отриману пенсію у сумі 13 920,57 грн. стягувати щомісячно у розмірі 20% до повного погашення.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій та рішень.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV) відповідно до статті 50 якого суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 затверджено Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, яким визначено механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (Порядок № 6-4).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 6-4 переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством; списання переплати пенсії - зменшення територіальними органами Пенсійного фонду України в даних обліку сум переплат пенсій на суму безнадійної заборгованості.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Таким чином, відрахування надміру виплаченої суми пенсії можливе лише за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні статті 50 Закону № 1058-IV є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23 січня 2019 року (справа № 489/5807/16-а), від 11 квітня 2018 року (справа № 712/9936/17), від 07 лютого 2019 року (справа №344/6370/14-а).
За змістом положень статті 116 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зобов'язання з відшкодування шкоди виникає при наявності таких складових: протиправної поведінки; настання шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вину завдавача шкоди.
Статтею 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що виплачені суми пенсії не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі рішення суду, яке було скасовано в подальшому.
У даному випадку апелянтом у встановленому законом порядку не доведено факт зловживань з боку позивача, його вини чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії.
Відтак, колегія суддів на підставі вищевикладеного приходить до висновку, що за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку пенсіонера, підстави для стягнення з пенсіонера надміру виплачених сум пенсії відсутні.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 260/199/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді Н. В. Бруновська
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 20 листопада 2019 року.