Іменем України
19 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3552/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення,-
12 серпня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, відповідно до якого позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача №3781 від 31.05.2018.
Ухвалою суду від 19.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення, - залишено без руху.
06.09.2019 позивачем через канцелярію суду усунуто недоліки позовної заяви та надано уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №3781 від 31.05.2018;
зобов'язати відповідача виконати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 № 415/2057/18 розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом “а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з врахуванням наведених у рішенні суду обставин та з урахуванням вимог постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.05.2018 Луганським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі № 415/2057/18, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в м.Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
УПФУ в м.Лисичанську Луганської області було оскаржено в апеляційному порядку рішення Луганського окружного адміністративного суду у зазначеній вище справі.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 апеляційну скаргу УПФУ в м.Лисичанську Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 у справі № 415/2057/18 -повернуто заявнику.
З листа Головного територіального управління юстиції у Луганській області позивачу стало відомо, що УПФУ в м.Лисичанську Луганської області прийнято повторно рішення від 31.05.2018 № 3781 щодо заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з врахуванням наведених в рішенні суду обставин та з урахуванням вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105.
Позивач вважає, шо відповідач прийняв рішення від 31.05.2018 № 3781 з порушенням вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105. На думку позивача, відповідач порушив процедуру виконання судового рішення, оскільки оскаржив судове рішення в апеляційному порядку та виніс вже нове рішення, не дочекавшись розгляду апеляційної скарги, без повідомлення позивача.
Ухвалою суду від 02.10.2019, з урахуванням ухвали суду від 19.11.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 04.11.2019 закрито підготовче провадження у справі №360/3552/19 та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 19 листопада 2019 року.
Ухвалою суду від 19.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 360/3552/19 та закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання УПФУ в м.Лисичанську Луганської області виконати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 №415/2057/18, розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з врахуванням наведених в рішенні суду обставин та з урахуванням вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105.
У судове засідання позивач та його представник не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином. Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. 23.10.2019 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив наступне (а.с.57-58).
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня №360/2057/19 Управлянням Пенсійного фонду України в м.Лисичанську було повторно розглянуто заяву позивача, за якою прийнято рішення № 3781 від 31.05.2018 про відмову в призначенні пенсії згідно ст.114 п.2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 .
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років» передбачено підтвердження періодів пільгової роботи у разі ліквідації підприємства.
Підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії). Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в областях.
Пункт 11 передбачає, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) про ліквідацію підприємства (без визначення правонаступника); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату (за весь період пільгової роботи); б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII (далі - Закон №1207-VII) визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території.
Відповідно до статті 9 Закону № 1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та / або особами є недійсним і не створює правових наслідків.
Враховуючи наведене, будь-які довідки чи інші документи, видані з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.
13.02.2018 позивач звернувся до відділу звернення громадян із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та до пакету документів надав довідки від 10.10.2014 року № 1297, № 283 видані Відокремленим підрозділом “Управління допоміжного виробництва” м. Шахтарськ Донецької області, про те, шо архівні документи по шахті “Тернопільська”, ''Кіровська” знищені пожежею від попадання вибухового пристрою.
У зв'язку з тим, що м.Шахтарськ знаходиться на території, яка не контролюється українською владою, будь-які документи, видані органами, які розташовані на цій території є недійсними. Вирішити зазначене питання можливо лише після повернення території під контроль органів державної влади України.
Таким чином, на думку відповідача, рішення суду від 17 травня № 360/2057/19 було виконано в повному обсязі, заява позивача була повторно розглянута та винесено нове рішення.
На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що рішенням УПФУ в м.Лисичанську Луганської області від 20.02.2018 № 1223 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком, яке оскаржено позивачем у судовому порядку.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 по справі №415/2057/18 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 : скасовано рішення УПФУ в м.Лисичанську Луганської області № 1223 від 20.02.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано УПФУ в м.Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням наведених у рішенні суду обставин та з урахуванням вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (а.с.11-15).
УПФУ в м.Лисичанську подано апеляційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 по справі № 415/2057/18, яку ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 повернуто заявнику (а.с.17-18).
Згідно відомостей з КП «ДСС», 12.09.2018 позивачу видано виконавчий лист по справі № 415/2057/18 стосовно зобов'язання УПФУ в м.Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням наведених у рішенні суду обставин та з урахуванням вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105.
16.05.2019 представником позивачем подано скаргу до Головного територіального управління юстиції у Луганській області на бездіяльність головного державного виконавця ВПВР у Луганській області (а.с.27-29).
Листом від 31.05.2019 Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області надано відповідь представнику позивача на скаргу, якою повідомлено, що УПФУ в м.Лисичанську Луганської області прийнято повторно рішення від 31.05.2018 № 3781 щодо заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням наведених в рішенні суду обставин та з урахуванням вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105.
Вважаючи рішення УПФУ в м.Лисичанську від 31.05.2018 № 3781 незаконним, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить його скасувати з підстав того, що відповідачем порушено процедуру виконання судового рішення у справі № 415/2057/18 до набрання ним законної сили згідно з ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно із п. “а” ч. 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 2. ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,” на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Проведення атестації робочих місць за умовами праці регулюється Порядком про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі Порядок № 442).
Відповідно до пункту першого Порядку № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Пунктом 2 Порядку № 442 визначено, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Пунктом 10 Порядку № 442 передбачено, що результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" регулюється Порядком застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162. Розділом І "Горные работы" цієї постанови передбачено віднесення до Списку №1 всіх працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 383, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Згідно із підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 383, зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Згідно із підпунктами 4.4 та 4.5 пункту 4 Порядку № 383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Відповідно до вимог ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Матеріалами справи встановлено, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 по справі № 415/2057/18 набрало законної сили 17.07.2018 на підставі ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду.
Виконавчий лист по справі позивачу видано 12.09.2018.
Рішенням УПФУ в м.Лисичанську Луганської області від 31.05.2018 № 3781 ОСОБА_1 повторно відмовлено в призначенні пенсії згідно ст.114 п.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, на момент прийняття оскаржуваного позивачем рішення, тобто 31.05.2018, рішення Луганського окружного адміністративного суду справі № 415/2057/18 не набрало законної сили.
Отже, суд погоджується з доводами представника позивача щодо порушення відповідачем процедури виконання рішення суду у справі № 415/2057/18, оскільки на час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 , рішення суду у справі № 415/2057/18 не набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).
Суд зауважує, що з оскаржуваного рішення відповідача від 31.05.2018 № 3781 вбачається, що воно винесено на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 у справі № 415/2057/18 в частині зобов'язання УПФУ в м.Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням наведених у рішенні суду обставин та з урахуванням вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105.
Згідно із ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 у справі №415/2057/18 встановлено, що позивачем підтверджено зайнятість на посаді, яка надає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. “а” ч. 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у період 17.01.1985 по 21.08.1992 (до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць).
Натомість, оскаржуване рішення відповідача від 31.05.2018 № 3781 містить зазначення про неможливість зарахування до пільгового стажу тих же періодів роботи позивача без урахування викладених судом в рішенні обставин.
Крім того, судовим рішенням по справі № 415/2057/18 встановлено, що “Шахта ім. Чапаєва” перейменована в шахту 1-го травня в/о "Шахтерськантрацит", яке в свою чергу ліквідовано та передано в управління в/о “Шахтарськвугілля”, про що здійснено запис у трудовій книзі позивача, а також ДП шахта "Кіровська" припинено, про що здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судовим рішенням визначено, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву з врахуванням наведених обставин та з урахуванням вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105, оскільки вирішення питання про зарахування до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві, яке ліквідоване, віднесено до виключної компетенції Комісій при Головних управліннях Пенсійного фонду в областях.
Однак, рішення відповідача від 31.05.2018 № 3781 містить в собі зазначення про те, що комісія по підтвердженню пільгового стажу не має підстав розглянути документи, так як підприємство не ліквідовано. При цьому рішення не містить навіть назви підприємства, стосовно якого наведено викладене.
Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення від 31.05.2018 № 3781 взагалі не враховано наведених у рішенні суду від 17.05.2018 по справі № 415/2057/18 обставин та вимог Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105.
Відтак, прийняте відповідачем рішення від 31.05.2018 № 3781 є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Матеріалами справи встановлено, що 04.01.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого проваження на підставі виконавчого листа №415/2057/18, а 26.02.2019 державним виконавцем, у зв'язку з повним та фактичним виконанням рішення суду, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що вбачається з листа відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 26.03.2019 №1513 (а.с.31).
З урахуванням вищенаведеного, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі ч.2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням наведених у рішенні суду обставин.
Доводи позивача щодо не повідомлення ОСОБА_1 та його представника про засідання комісії 31.05.2018 суд сприймає критично, оскільки норми Порядку № 18-1 не передбачають такого обов'язку Пенсійного органу. Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що доказів направлення на адресу позивача прийнятого рішення від 31.05.2018, матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у загальній сумі 1536,80 грн (а.с.3,42).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із тим, що провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 було закрито, та суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного рішення відповідача від 31.05.2018 № 3781, і відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині, судовий збір у сумі 768,40 грн підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області від 31.05.2018 № 3781 «Про повторну відмову в призначенні пенсії згідно ст.114 п.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням наведених у рішенні суду обставин.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян