Іменем України
19 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4555/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
18.10.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Лисичанську Луганської області), в якому позивач просить:
1) визнати дії управління Пенсійного фонду України у місті Лисичанську Луганської області щодо винесення рішення про відмову у перерахунку пенсії № 9057/03-33 від 04.10.2019, яким відмовлено у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року протиправними з 25.04.2019 року;
2) визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у місті Лисичанську Луганської області № 9057/03-33 від 04.10.2019 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
3) зобов'язати управління Пенсійного фонду України у місті Лисичанську Луганської області здійснити перерахунок пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до статей 49, 50, частини 3 статті 59, статті 60 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, абзацу 4 пункту 28 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 352-ХІ1 від 22 жовтня 1993 року з 25 квітня 2019 року та виплатити недоотриманні суми пенсії з 25 квітня 2019 року.
В обґрунтування вимог зазначено, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії та прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії є протиправними у зв'язку з тим, що, відмовляючи у перерахунку пенсії відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач посилається на відсутність порядку (процедури) такого перерахунку, не враховуючи при цьому положення ч. 3 ст. 59 Закону, яким не передбачено окремої процедури такого перерахунку. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії такими, що не відповідають вимогам закону, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 22.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 22-23), в обґрунтування якого останній послався на таке. УПФУ в м. Лисичанську Луганської області розглянуто заяву позивача про перерахунок пенсії від 14.06.2019 та винесено рішення про відмову у перерахунку пенсії. За даними УПФУ в м. Лисичанську Луганської області ОСОБА_1 перебуває на обліку в відповідача та отримує пенсію по інвалідності II групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС за нормами ст. 54 Закону № 796-ХІІ, Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, з урахуванням судових рішень від 14.04.2013 у справі № 415/2154/13-а та від 16.04.2018 у справі № 812/380/18.
Відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача з огляду на те, що заявник просить при перерахунку його пенсії розрахувати її з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, однак на дату звернення із вищевказаною заявою механізм обчислення пенсій по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (крім дійсної строкової) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, Порядком № 1210 не передбачений.
Тому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в УПФУ в м. Лисичанську та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам ІІ групи, що підтверджується копіями паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та копією пенсійної справи позивача (арк. спр. 8, 26-193).
Посвідченнями від 21.08.2019 серії НОМЕР_2 , від 24.06.2014 серії НОМЕР_3 , від 16.06.2017 серії НОМЕР_4 , довідкою до акта огляду МСЕК від 04.06.2014 серії 10 ААВ № 396430, довідкою від 04.06.2014 серії 10 ААА № 055978 підтверджено, що позивач є інвалідом другої групи, захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (арк. спр. 9, 11).
Донецькою регіональною міжвідомчою експертною комісією на засіданні від 13.04.2007 № 205 складено експертний висновок, з якого встановлено, що у позивача захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС (арк. спр. 12).
Відповідно до архівної довідки від 16.01.2007 № 35195, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 07.05.1986 (наказ № 1) по 07.06.1986 (наказ № 37). Отримав дозу опромінення 25 рентген (арк. спр. 34).
Військовим квитком від 02.11.1983 НОМЕР_5 підтверджено, що позивач з 07.05.1986 по 07.06.1986 у складі в/ч № 34102 брав участь у ліквідації наслідків аварії ЧАЕС (арк. спр. 33).
Позивач 14.06.2019 звернувся до відповідача із письмовою заявою про перерахунок пенсії згідно з частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р (ІІ)/209 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (арк. спр. 14).
Рішенням від 04.10.2019 № 9057/03-33 відповідач відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії. В обґрунтування оскарженого рішення відповідач послався на те, що на дату звернення із вищевказаною заявою механізм обчислення пенсій по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (крім дійсної строкової) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, Порядком № 1210 не передбачений (арк. спр. 15-16).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша).
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно із статтею 58 Закону № 1058-IV на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.
Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно зі статтею 1 Закону № 796-ХІІ він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону № 796-ХІІ.
Статтею 59 зазначеного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали особами з інвалідністю, пенсія з інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Статтею 54 Закону № 796-ХІІ встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, що визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Тобто, частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017, було визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали особою з інвалідністю.
Зазначеною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Аналіз редакцій частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ давав підстави для висновку, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Водночас незмінною залишалась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210).
Пунктом 9-1 Порядку № 1210 передбачено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
25 квітня 2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
Отже, обмеження, встановлені частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби, втратили чинність з 25.04.2019.
Згідно з матеріалами справи позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 07.05.1986 (наказ № 1) по 07.06.1986 (наказ № 37) та отримав дозу опромінення 25 рентген (арк. спр. 34), позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 9, 11).
Військовим квитком від 02.11.1983 НОМЕР_5 підтверджено, що строкову військову службу позивач проходив з 10.11.1983 по 24.11.1985, цей факт також підтверджується записом у трудовій книжці; з 07.05.1986 по 07.06.1986 позивач у складі в/ч № 34102 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 30, 33).
При цьому суд зауважує, що надані матеріали пенсійної справи позивача не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби (військових зборів), що унеможливлює суд перевірити питання, чи має позивач право на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо призначення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019.
В оскарженому рішенні від 04.10.2019 № 9057/03-33 відповідачем також не наведено жодних підстав щодо наявності або відсутності в позивача права на перерахунок пенсії згідно з частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо призначення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019.
В обґрунтування оскарженого рішення відповідач послався на те, що на дату звернення із заявою механізм обчислення пенсій по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (крім дійсної строкової) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю Порядком № 1210 не передбачений.
З таким твердженням відповідача суд не погоджується, оскільки пунктом 1 Порядку № 1210 прямо визначено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 851 від 15.11.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року).
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 25 квітня 2019 року у справі №1-р(ІІ)/2019 постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 543 від 26 червня 2019 року внесено зміни до Порядку №1210.
Так, пунктом 9-1 Порядку № 1210, в редакції, яка діє з 01.07.2019, передбачено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Суд зауважує, що абзац перший пункту 9-1 Порядку № 1210 (в редакції Постанови КМ № 543 від 26.06.2019) діє з 01.07.2019, а тому посилання відповідача в оскарженому рішенні від 04.10.2019 на те, що відсутній механізм обчислення пенсій, як на підставу для відмови позивачу в перерахунку пенсії, є безпідставним, незмістовним та протиправним.
Таким чином, оскаржене рішення від 04.10.2019 не містить конкретних підстав для відмови в перерахунку пенсії позивачу згідно з частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо призначення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019, що свідчить про недотримання відповідачем принципам обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення.
Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність у рішенні від 04.10.2019 про відмову в перерахунку пенсії конкретних підстав щодо відсутності права позивача на перерахунок пенсії згідно з частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо призначення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019, мотивів нездійснення спірного перерахунку, не дозволяє суду перевірити, чи правомірно відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.
Щодо строків розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Зазначена норма кореспондується з п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), відповідно до якої заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що після прийняття заяви про призначення (перерахунок) пенсії територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний не пізніше 10 днів з дня її надходження прийняти рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як установлено судом, з заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до відповідача 14.06.2019, рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідачем прийнято 04.10.2019, тобто пізніше 10 днів з дня надходження заяви, а саме - після сплину більше ніж трьох місяців, що також свідчить про порушення прав позивача на своєчасний розгляд його заяви.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 04.10.2019 № 9057/03-33 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зважаючи на дискреційні повноваження Пенсійного фонду у питаннях призначення пенсії, її обчислення, перерахунку тощо, а також неприйняття відповідачем відповідного рішення про перерахунок пенсії позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.06.2019 про перерахунок пенсії та прийняти обґрунтоване рішення.
Що стосується позовної вимоги про визнання дій відповідача щодо винесення рішення про відмову у перерахунку пенсії № 9057/03-33 від 04.10.2019, яким відмовлено у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року протиправними з 25.04.2019, суд не знаходить підстав для її задоволення.
Під терміном «дії» слід розуміти певну активну поведінку суб'єкта. Самі по собі дії відповідача в даному випадку не тягнуть для позивача правових наслідків. Такі наслідки має акт індивідуальної дії, в даному випадку - рішення про відмову у перерахунку пенсії від 04.10.2019 № 9057/03-33.
Оскільки суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії від 04.10.2019 № 9057/03-33, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти обґрунтоване рішення, що є ефективним, належним і необхідним засобом поновлення порушеного права позивача, суд не знаходить підстав для додаткового визнання протиправними дій відповідача.
За таких обставин позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792407, місце знаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Сосюри, буд. 347) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 04.10.2019 № 9057/03-33 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за заявою від 14.06.2019.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.06.2019 про перерахунок пенсії та прийняти обґрунтоване рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун