23 жовтня 2019 року м. Ужгород№ 260/1022/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Петрус К.І.,
за участю:
позивача: Синевирська сільська рада, представники - Куруц М.М., Куруц В.М.,
відповідача:Управління Держпраці у Закарпатській області, представник - Калич О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Синевирської сільської ради до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним проведення інспекційного відвідування, визнання протиправними та скасування постанов, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 04 листопада 2019 року.
Синевирська сільська рада звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області , яким просить суд:
- визнати протиправними дії Управління Держпраці у Закарпатській області, щодо проведення інспекційного відвідування Синевирської сільської ради з 29.05.2019р. по 03.06.2019р.;
- визнати протиправними та скасувати постанови про накладання штрафу Управління Держпраці у Закарпатській області від 18.06.2019р. №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-111 та №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-112;
- стягнути з відповідача судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що у зв'язку зі скаргою колишнього бухгалтера Синевирської сільської ради ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про порушення законодавства про працю відповідно до наказу Управління Держпраці в Закарпатській області від 22.05.2019р. № 98 та направлення від 22.05.2019р. №489 головний державний інспектор Лопіт І.І. з 29.05.2019р. по 03.06.2019р. провів інспекційне відвідування Синевирської сільської ради, за результатами якого, було складено Акт інспекційного відвідування від 03.06.2019р. № ЗК 253/217/АВ.
18.06.2019 без участі представника позивача відповідачем було розглянуто справу про накладання штрафу, за результатом чого було винесено Постанови про накладання штрафу Управління Держпраці у Закарпатській області від 18.06.2019р. №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-111, якою було накладено на позивача штраф у розмірі 4173,00 грн. у зв'язку з порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України, а саме невиплатою всіх сум, що належали ОСОБА_1 при звільненні, у день її звільнення, а також №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-112, якою було накладено штраф у розмірі 41730,00 грн. за «недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці» (абз.4 с.2 ст.265 КЗпП України) у зв'язку з порушенням ч.1 ст.117 КЗпП, а саме ненарахування та невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 30.04.2019р. по 03.05.2019 р.
Позивач зазначає, що проведення Управлінням Держпраці в Закарпатській області відповідно до наказу від 22.05.2019 № 98 та направлення від 22.05.2019 №489 інспекційного відвідування Синевирської сільської ради з 29.05.2019 по 03.06.2019 було здійснено усупереч вимогам чинного законодавства та без достатніх для цього правових підстав, а відтак відповідач не мав права проводити інспекційне відвідування Синевирської сільської ради та виносити зазначені постанови про накладання штрафу.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає та вважає, що дії посадових осіб щодо проведення інспекційного відвідування є правомірними, Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.06.2019р. №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-111 та №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-112 винесені уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509, та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу Законів про працю, а отже є законними та скасуванню не підлягають.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідачем, на підставі Наказу про проведення інспекційних відвідувань від 22.05.2019р. № 98 (а.с. 102), виданого на підставі листа Державної служби України з питань праці №2281/4/4.1-зв-19 від 15.05.2019р. та скарги гр. ОСОБА_1 було зобов'язано головного державного інспектора Управління Держпраці у Закарпатській області Лопіт І.І. провести інспекційне відвідування Синевирської сільської ради, за зверненням про порушення трудового законодавства відповідно до змісту скарги.
22.05.2019р. було видано направлення на проведення інспекційного відвідування №489 з 28 травня 2019 року по 03 червня 2019 року (а.с. 103).
В подальшому здійснено перевірку додержання законодавства про працю за зверненням про порушення трудового законодавства відповідно до змісту звернення, результати якої зафіксовано в Акті інспекційного відвідування Синевирської сільської ради №ЗК253/217/АВ від 03 червня 2019 року (а.с.104-107).
В Акті зазначено, що в ході інспекційного відвідування згідно наданих розрахункових відомостей на оплату заробітної плати, при звільненні з роботи ОСОБА_1 , виплата всіх сум, що належала її від установи, проведено не в день звільнення, оскільки ОСОБА_1 була звільнена 30.04.2019р.а остаточний розрахунок проведено на загальну суму 4124,65 03.05.2019р., чим порушено ч.1 ст.116 КЗпП України, крім того, звільненій з роботи ОСОБА_1 не забезпечено нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 30.04.2019р. по 03.05.2019р., чим порушено ч.1 ст.117 КЗпП України.
12 червня 2019 року позивачем було направлено на адресу відповідача зауваження до Акту інспекційного відвідування від 03.06.2019 року №ЗК253/217/АВ (а.с.109-111).
В подальшому, на підставі Акту інспекційного відвідування, відповідачем було винесено Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.06.2019 року №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-111, якою на позивача накладено штраф у розмірі 4173,00 грн., а також Постанову №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-112, якою на позивача накладено штраф у розмірі 41730,00грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраця відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).
Держпраця для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп. 5 п.6 Положення № 96).
Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (Пункт 7 Положення № 96).
Ст. 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) надано визначення поняттю державного нагляду (контролю), відповідно якої це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
З огляду на викладене, Управління Держпраці у Закарпатській області - це територіальний орган Державної служби України з питань праці, вповноважений, серед іншого на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами ч.4 та 5 ст.2 Закону № 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами та зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
З огляду на зазначені приписи Закону, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому Закону № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.
Конституційне поняття "закон", на відміну від поняття "законодавство", не підлягає розширеному тлумаченню. Це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень.
Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закону № 877-V. Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення Закону № 877-V, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.
Одночасно слід зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.
У свою чергу, постанова Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації ст.259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підзаконним нормативно-правовим актом, застосування якого прямо суперечить вимогам Закону № 877-V.
Крім того, на час проведення інспекційного відвідування та виникнення спірних правовідносин набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Мотивом ухвалення такого судового рішення стало, зокрема, те, що оскаржувана постанова за своєю суттю суперечить вимогам чинного законодавства.
Положеннями ст. 6 Закону № 877-V визначено перелік підстав для здійснення позапланових заходів, серед яких позаплановий захід за зверненням громадянина здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Вказана вимога Закону відповідачем не була дотримана, оскільки перевірка призначена за відсутності погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального орган.
Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Пунктом 1 "Положення про Міністерство соціальної політики України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, визначено, що Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) с центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, а також здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю.
Отже, перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного паї ляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.
Частиною 2 статті 6 Закону № 877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Статтею 1 Конституції України - Україна проголошується правовою державою. Згідно загальнотеоретичних положень про державу у концепції правової держави правове регулювання діяльності держави, її органів та посадових осіб будується за принципом "заборонено все, за винятком того, що прямо дозволяється законом".
Відповідач, здійснивши захід позапланового контролю без дотримання імперативних вимог Закону № 877-V, порушив наведений принцип.
Проте, під час проведення інспекційного відвідування посадовою особою відповідача не було пред'явлено погодження Мінсоцполітики України на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, що також було підтверджено під час розгляду даної справи.
Таким чином, відповідачем було незаконно здійснено захід державного нагляду (контролю), який не може породжувати для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків.
Посилання відповідача на Конвенцію МОП про інспекцію праці у промисловості й торгівлі №81 від 1947 та Конвенцію МОП про інспекцію праці в сільському господарстві №129 1969 суд вважає безпідставним, оскільки жодна із зазначених Конвенцій не може вважатися підставою для інспекційного відвідування позивача, оскільки положення вказаних конвенцій поширюються виключно на інспекції, що проводяться у сфері промисловості, позивач є органом місцевого самоврядування, а не торговим або сільськогосподарським підприємством, а відтак з огляду на сферу дії цих міжнародних угод вони не можуть поширюватися на позивача.
Щодо винесення Постанови Управління Держпраці у Закарпатській області від 18.06.2019р. №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-111, суд зазначає наступне.
Відповідач не взяв до уваги, що проведення розрахунку із звільненим працівником 30.04.2019 було об'єктивно неможливе, з огляду на графік роботи Управління Державної казначейської служби України у Міжгірському районі Закарпатської області.
Так. неділя, 28.04.2019, згідно з положенням статті 73 КЗпП України була святковим днем - Пасха (Великдень).
У силу положень ч.3 ст.67 КЗпП України, понеділок, 29.04.2019 теж був неробочим днем.
Середа, 01.05.2019, також згідно з положенням ст.73 КЗпП України була святковим днем - День праці.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2019 № 7-р "Про перенесення робочих днів у 2019 році" з метою забезпечення раціонального використання робочого часу і створення сприятливих умов для святкування у 2019 році 1 травня - Дня праці керівникам підприємств, установ та організацій (крім органів Пенсійного фонду України, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", Державної казначейської служби та банківських установ) було рекомендовано перенести у 2019 році робочі дні з вівторка 30 квітня на суботу 11 травня.
Розпорядження Синевирського сільського голови про перенесення робочих днів з вівторка 30 квітня на суботу 11 травня не приймалося, відтак працівники Апарату Синевирської сільської ради працювали у вівторок, 30.04.2019, у звичному режимі.
За інформацією, наданою у листі Управління Державної казначейської служби України у Міжгірському районі Закарпатської області від 11.06.2019 №01-37/18 вказане управління 30.04.2019 та 01.05.2019 не працювало.
У зв'язку з вказаним, Синевирська сільська рада, розрахунково-касове обслуговування якої згідно з умовами Договору від 23.08.2018 № 13 здійснює Управління Державної казначейської служби України у Міжгірському районі Закарпатської області, з об'єктивних, незалежних від неї причин не змогло здійснити виплату належних ОСОБА_1 коштів 30.04.2019 р. та 01.05.2019р.
02.05.2019р. Синевирською сільською радою було подане до управління Державної казначейської служби України у Міжгірському районі Закарпатської області платіжне доручення від 02.05.2019р. №53 про виплату ОСОБА_1 заробітної плати на суму 4125,65 грн., яке було виконане тільки 03.05.2019 року, що підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у Міжгірському районі Закарпатської області від 11.06.2019 року №01-37/187 (а.с. 60).
Суд зазначає, що все вищезазначене також було повідомлено позивачем Управління Держпраці у Закарпатській області у зауваженнях від 12 червня 2019 року (а.с.109-111), однак відповідачем не було взято до уваги про винесенні постанов про накладання штрафу.
Крім того, згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, 30 квітня 2019 року на нараді працівників Апарату Синевирської сільської ради, сільським головою ОСОБА_3 було доведено до відома працівників Апарату розпорядження Синевирського сільського голови від 30.04.2019 №7 "Про звільнення головного бухгалтера Синевирської сільської ради ОСОБА_1 ", однак, остання таке доручення проігнорувала та через деякий час після наради, забравши трудову книжку, покинула робоче місце та приміщення Синевирської сільської ради, що підтверджується Актом про відсутність працівника на робочому місці від 30 квітня 2019 року.
Оскільки 30.04.2019 ОСОБА_1 фактично з'явилася лише на нараду, після чого до кінця робочого дня була відсутня на робочому місці та не працювала, підстав стверджувати про порушення Синевирською сільською радою вимог ст.116 КЗпП України немає, відтак підстави для винесення постанови №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-111 про накладення штрафу відсутні.
Щодо винесення Постанови Управління Держпраці у Закарпатській області від 18.06.2019р. №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-112, суд зазначає наступне.
Положеннями ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено, що лише в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, з наведеної норми слідує, що обов'язковою умовою для виплати звільненому працівникові середнього заробітку за весь час затримки невиплати належних йому при звільненні сум по день фактичного розрахунку є обов'язкова наявність у діях роботодавця вини (умислу або необережності).
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи обставини, які були встановлені судом, проведення повного розрахунку із звільненим працівником, у день самого звільнення, не відбувся, не з вини Синевирської сільської ради.
Оскільки всі суми, що належали ОСОБА_1 при звільненні, були виплачені звільненому працівнику Синевирською сільською радою у строки, визначені ч.1 ст.116 КЗпП України, підстав стверджувати про порушення нею вимог ч.1 ст.117 КЗпП України немає.
Відтак, підстав, для притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 41730,00 грн. за постановою №ЗК253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-112 у відповідача не було, тому така підлягає скасуванню.
У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, дії відповідача по проведенню інспекційного відвідування Синевирської сільської ради та складанню за результатами такого відвідування Акта інспекційного відвідування, винесенні наказу на його проведення та в подальшому прийняття постанови про накладення штрафу є неправомірними, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.137 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи дану норму, стягненню з відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 3842,00 грн., яка сплачена згідно з квитанцією №103, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Синевирської сільської ради до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним проведення інспекційного відвідування, визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Держпраці у Закарпатській області, щодо проведення інспекційного відвідування Синевирської сільської ради з 29.05.2019р. по 03.06.2019р., яке було проведено відповідно до Наказу Управління Держпраці у Закарпатській області №98 від 22.05.2019р.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК 253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-111 від 18.06.2019р.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК 253/217/АВ/ПД/П/ПТ-МГ-ФС-112 від 18.06.2019р.
Стягнути на користь Синевирської сільської ради (с. Синевир, буд. 1066, Міжгірський район, Закарпатська область, 90041, код ЄДРПОУ - 04350889) з бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ - 39795035) судові витрати у розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяП.П.Микуляк