07.11.2019 Справа №607/12744/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.
учасників справи
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 058,74 грн., з яких: 3 328,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9 730,07 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
В обґрунтування вимог вказує, що ОСОБА_5 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 06.10.2010 р., згідно якої отримала кредит в розмірі 6 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 . позичальник ОСОБА_5 померла. 11.11.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 банком було направлено претензію кредитора до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори. 11.12.2018 р. позивачем було отримано відповідь від нот контори, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса, за місцем заведення спадкової справи. 23.11.2018 р. позивачем було отримано відповідь від приватного нотаріуса, в якій зазначалось, що спадкоємцями померлої ОСОБА_5 , які звернулися із заявами про прийняття спадщини є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відповідно 03.03.2019 р. до відповідачів було направлено лист-претензію про погашення заборгованості. Однак,взяті на себе зобов'язання останні не виконують, у зв'язку з чим представник позивача просить суд позов задовольнити, стягнути з боржників заборгованість по кредиту та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позов, в якому зазначив, що ОСОБА_5 договір з банком не укладала, а лише підписала анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій містяться лише анкетні дані ОСОБА_5 , а тому, дане діяння не можна вважати договором, який передбачає двостороннє волевиявлення та обоюдні умови, тобто вказані дії є послугою банку, що називається позикою, коли кошти позичаються на умовах банку. Крім цього, лист - претензія до відповідачів не надходив, а тому, просить позов залишити без задоволення.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому вказав, що позичальником ОСОБА_5 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши вказану заяву, позичальник ознайомився та згідний з Умовам та правилами надання банківських послуг, які також, знаходяться на сайті банку, тарифами банку, які разом з даною заявою складають договір про надання банківських послуг. Щодо неотримання відповідачам листа - претензії, то згідно реєстру про відправку претензій, даний лист був відправлений відповідачам 03.03.2019 р.
Відповідач ОСОБА_3 подав заперечення, в яких вказав, що відповідачі не є боржниками перед позивачем, оскільки не отримали свідоцтво про право на спадщину, а тому, не є спадкоємцями і не можуть нести відповідальність за будь-які борги спадкодавця.
Представник позивача подав відповідь на заперечення, в якій зазначив аналогічні обставини, які були викладені у відповіді на відзив. Крім цього, вказав, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Позивач пред'явив свої вимоги до відповідачів, однак останніми ніяких дій не було виконано. Враховуючи наведене, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак попередньо заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача та відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов та в запереченні.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.10.2010 р. між банком та ОСОБА_5 укладено договір кредиту, який складається із анкети-заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до умов договору ОСОБА_5 були надані грошові кошти у розмірі 6 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення.
Судом встановлено, що банк виконав свої зобов'язання згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 . позичальник ОСОБА_5 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 16.11.2017 р. Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 909.
11.11.2018 р. банком було направлено претензію кредитора до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, з метою надання інформації чи заводилася спадкова справа після померлого боржника та хто є її спадкоємцем.
11.12.2018 р. позивачем було отримано відповідь від нотконтори, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса, за місцем заведення спадкової справи.
23.11.2018 р. позивачем було отримано відповідь від приватного нотаріуса, в якій зазначалось, що спадкоємцями померлої ОСОБА_5 , які звернулися із заявами про прийняття спадщини є ОСОБА_3 , ОСОБА_4
03.03.2019 р. до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було направлено лист-претензію про погашення заборгованості, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, однак даний лист залишився без відповіді.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі.
Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.
Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
За змістом вказаних норм, спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові (спадкоємцеві) за життя при умові наявності спадкового майна та пред'явлення вимоги в межах строку, визначеного статтею 1281 ЦК України. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.
Судом з'ясовано, що станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становить 13 058,74 грн., з яких: 3 328,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9 730,07 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Враховуючи наведене, банк просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитом на загальну суму 13 058,74 грн.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з вимогами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.
Положенням ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
В силу вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку мають місце порушення відповідачами майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачів на користь банку заборгованість в розмірі 13 058,74 грн.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачами не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача.
Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1281, 1282 ЦК України, суд, -
Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 13 058,74 грн. (тридцять тисяч п'ятдесят вісім гривень 74 копійки) та сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ждиного державного реєстру підприємств, установ, організацій 14360570, МФО №305299, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
АДРЕСА_2 ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 18 листопада 2019 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко