Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" березня 2010 р. Справа № 37/329-09
вх. № 10272/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Юрченко Н. В., директор
відповідача - Рогожина В. В. за довіреністю № б/н від 01.07.2009 р.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Проектний інститут "Укренергопром", м. Харків
до АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", м. Харків
про стягнення 20000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектний інститут "Укренергопром" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (відповідач) про стягнення 20000,00 грн. боргу за договором №1/5 від 21.05.2008 р. В обґрунтування позову позивач вказує на те, що відповідачем були порушені умови вказаного договору в частині розрахунків.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вказував про те, що позивач виконав за договором тільки половину робіт, передбачених календарним планом, тобто 50% від усього обсягу робіт. Цей факт підтверджується проміжним актом здачі-приймання науково-технічної продукції, який був складений і підписаний 25.06.2008 року. Сторони за договором не змінювали строк його виконання (з 25.05.08р. по 25.07.08р.) і календарний план не коригували, тобто на момент підписання цього акту до завершення виконання робіт залишався ще 1 місяць. Остаточного акту про повне виконання позивачем цього договору не складалося і не підписувалося, оскільки позивач решту роботи не виконав і не передав відповідачу документацію в 3-х екземплярах, як того вимагав пункт 6.1. Договору.
У судовому засіданні призначеному на 15.03.2010 року було оголошено перерву до 17.03.2010 року о 17:00 год.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Між сторонами 21 травня 2008 року було укладено договір на виконання проектно-дослідницьких робіт № 1/5 (надалі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався виконати за дорученням відповідача корегування робочого проекту «Центру по збору комунальних платежів і відділення АКБ «Базис» по вул. Дар'яльській, 150 в м. Харкові» відповідно до затвердженого сторонами календарного плану в строк з 25 травня до 25 липня 2008 р. Вартість робіт за цим договором становила 40000,00 грн.
Відповідно до умов цього договору (пункт 5.2) відповідач зобов'язувався здійснити попередню оплату позивачу у розмірі 50% вартості робіт, тобто 20000,00 грн., що було виконано в повному обсязі 29 травня 2008 р. і підтверджується платіжним дорученням № 945 від 29.05.2008 р.
Пунктом 6.1. договору було передбачено те, що при закінчені робіт позивач передає документацію у 3-х екземплярах.
Судом встановлено, що 25.06.2008 р. між сторонами було укладено акт здачі-приймання науково-технічної продукції до договору з якого вбачається те, що відповідачем було перераховано позивачу 20000,00 грн., та те, що необхідно перерахувати 20000,00 грн. При цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що з вказаного акту не вбачається доказів того, що позивачем відповідачу було передано документацію передбачену умовами договору у 3-х екземплярах.
Також, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що з матеріалів справи не вбачається доказів того, що між сторонами було укладено акт здачі-приймання науково-технічної продукції до договору відповідно до якого документація в 3-х екземплярах була передана позивачем відповідачу, як того вимагав пункт 6.1. договору.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що з матеріалів справи не вбачається доказів повного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору.
Стосовно наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків від 19.01.2009 р. та накладної № 1/6 від 25.06.2008 р. господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що надані документи не можуть бути належними доказами по справі, оскільки судом встановлено, що підпис директора АТ «ТЦРП» Кочерова Олександра Миколайовича, який стоїть на вказаних документах, не відповідає підпису директора АТ «ТЦРП» Кочерова Олександра Миколайовича, який стоїть на договорі №1/5 від 25.05.08р., на календарному плані до цього договору, на акті від 25 червня 2008 р. та платіжному доручені № 945 від 29.05.2008 р.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 892 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Згідно ст. 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів повного виконання з боку позивача проектно-дослідницькі роботи за договором №1/5 від 21.05.08 р. та її передачі відповідачу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджуються необхідними конкретними доказами у зв'язку з чим вони є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові не підлягають покладенню на відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 892, 894 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
Рішення підписано 22.03.2010 р.