"24" лютого 2010 р.Справа № 15/1-27
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом Державного підприємства "Залозецький спиртзавод", вул. Бродівська, 3, смт. Залісці, Зборівський район, Тернопільська область, 47234
до Відкритого акціонерного товариства "Опілля", вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46000
про стягнення 60.721,01 грн. боргу та 10.087,72 грн. штрафних санкцій
за участю представників сторін:
позивача: начальник юридичного відділу Теслюк Світлана Зіновіївна, довіреність № 16 від 16.01.10р.;
відповідача : не з'явився.
Суть справи:
Державне підприємство "Залозецький спиртзавод", вул. Бродівська, 3, смт. Залісці, Зборівський район, Тернопільська область, звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Опілля", вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, про стягнення 60.721,01 грн. боргу та 10.087,72 грн. штрафних санкцій.
Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 14.01.2010р., 03.02.2010р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач -Державне підприємство "Залозецький спиртзавод", вул. Бродівська, 3, смт. Залісці, Зборівський район, Тернопільська область, зареєстрований Збаразькою районною держаною адміністрацією Тернопільської області, що підтверджується довідкою АБ № 136453 від 06.05.2008р. управління статистики в Зборівському районі (ідентифікаційний код 00375071), а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Залозецький спиртзавод", вул. Бродівська, 3, смт. Залісці, Зборівський район, Тернопільська область (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Опілля", вул. Білецька, 1, м. Тернопіль (Покупець), 03.03.2009 року укладено договір на поставку продукції № 03/03-2009-1, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- позивач, як Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю солод пивоварний, надалі товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити на умовах передбачених даним договором (п. 1.1. Договору).
Загальна кількість товару визначається сторонами в специфікації -додатку до договору, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).
Пунктом 8.1. договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з часу його підписання і діє до 31.12.2009, а в частині виконання зобов'язань по даному договору -до повного їх виконання.
Також 03.03.2008р. між Державним підприємством "Залозецький спиртзавод", вул. Бродівська, 3, смт. Залісці, Зборівський район, Тернопільська область (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Опілля", вул. Білецька, 1, м. Тернопіль (Покупець), укладено договір на поставку продукції № 03/03-2008-1, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- позивач, як Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю солод пивоварний, надалі товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити на умовах передбачених даним договором (п. 1.1. Договору).
Загальна кількість товару визначається сторонами в специфікації -додатку до договору, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).
Пунктом 8.1. договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з часу його підписання і діє до 31.12.2008, а в частині виконання зобов'язань по даному договору -до повного їх виконання.
Позивач на виконання взятих зобов'язань: по договору 03/03-2009-1 від 03.03.2009р. відпустив, а відповідач прийняв через свого представника Мазурчак В.Ю. (довіреності ЯПК № 061304 від 16.03.2009р., ЯПК № 061310 від 31.03.2009р. та ЯПК № 061387 від 21.09.2009р.) товарно-матеріальні цінності (солод пивоварний) на суму 103.724 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0000000158 від 16.03.2009р. на суму 18.600, № 0000000255 від 19.03.2009р. на суму 18.600 грн., № 0000000256 від 31.03.2009р. на суму 62.000 грн. та № 0000000705 від 21.09.2009р. на суму 4.524 грн., які підписані представниками сторін без заперечень; по договору № 03/03-2008-1 від 03.03.2008р. відпустив, а відповідач прийняв через свого представників Семків М.І. (довіреності ЯНФ № 087733 від 04.01.2008р., ЯНФ № 087748 від 15.03.2008р. та ЯНФ № 087639 від 21.08.2008р.), Гогендорфа Є.І. (довіреність ЯПК № 061258 від 10.09.2008р.) товарно-матеріальні цінності (солод пивоварний) на суму66.318,91 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0000000004 від 04.01.2008р. на суму 8.450 грн., № 0000000080 від 05.03.2008р. на суму 17.294,43 грн., № 0000000084 від 07.03.2008р. на суму 17.575,06 грн., № 0000000495 від 21.08.2008р. на суму 11.571,30 грн. та № 0000000536 від 11.09.2008р. на суму 11.428,12 грн., які також підписані представниками сторін без заперечень.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
Розділом 4 договорів сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема згідно п.4.2. договорів сторони передбачили, що Покупець здійснює оплату за відвантажений товар на протязі 10 календарних днів від дня відвантаження кожної окремої партії, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 51.724 грн. по договору № 03/03-2009-1 від 03.03.2009р. та сума 8.000,01 грн. по договору № 03/03-2008-1 від 03.03.2008р., що підтверджено актом звірки розрахунків між сторонами за період 01.04.2009р. по 31.12.2009р.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму (59.724,01 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 59724,01 грн., в частині позовних вимог щодо стягнення 1000 грн. основного боргу відмовляється за не доведенням.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 5.1. договорів, сторони передбачили, що за неоплату або часткову оплату за отриманий товар Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 5 % від вартості всієї партії товару та пеню в розмір подвійної ставки НБУ.
П. 4.2 договору сторони визначили порядок розрахунків, а саме покупець (відповідач) здійснює оплату за відвантажений товар протягом 1 місяця від дня відвантаження кожної окремої партії, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (позивача у справі).
Згідно з положеннями Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним та документально підтвердженим нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 03/03-2009-1 від 03.03.2009р. в сумі 6728,03 грн.
Суд вважає неправомірним і необґрунтованим нарахування пені на заборгованість в сумі 8000,01 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 03/03-2008-1 від 03.03.2008р., за період з 01.05.2009р., виходячи з вимог ст. 232 ГК України та п. 4.2 договору від 03.03.2008р., згідно якого покупець зобов'язаний здійснити розрахунки з продавцем впродовж 10 днів від дня відвантаження товару, а відтак позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають до часткового задоволення в сумі 6728,03 грн., в частині стягнення 825,91 грн. відмовляється за безпідставністю звернення.
Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 1.494,38 грн. інфляційних нарахувань та 1.039,40 грн. 3 % річних такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства "Залозецький спиртзавод", вул. Бродівська, 3, смт. Залісці, Зборівський район, Тернопільська область, щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Опілля", вул. Білецька, 1, м. Тернопіль -60.724,01 грн. заборгованості за поставлений товар, 6.626,61 грн. пені, 1.494,38 грн. інфляційних нарахувань та 1.039,40 грн. 3 % річних, обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 -551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Опілля", вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, код 00374574 на користь Державного підприємства "Залозецький спиртзавод", вул. Бродівська, 3, смт. Залісці, Зборівський район, Тернопільська область, код 00375071 - 59.724,01 грн. заборгованості за поставлений товар, 6.728,03 грн. пені, 1.494,38 грн. інфляційних нарахувань та 1.039,40 грн. 3 % річних, 698,84 грн. державного мита та 232,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.В частині стягнення 1000 грн. основного боргу та 825,91 грн. пені в позові відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "09" березня 2010 року через місцевий господарський суд.
Суддя