22.03.2010 справа № 5020-11/267
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма ”ИСТА”
(99040, м.Севастополь, вул.Ген.Коломійця, 9)
до: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, 5)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради
(99001, м.Севастополь, вул.Папаніна, 1-А)
Севастопольська міська Рада
(99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 3).
про скасування наказу,
Суддя Дмитрієв В.Є.
За участю представників:
позивача - Заєць С.А., довіреність № 002-09/п від 29.05.2009 ТОВ ”ИСТА”;
відповідача - Сарахман С.О., довіреність б/н від 20.01.2010, Фонд комунального майна СМР,
третьої особи - не з'явився, КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” СМР,
третьої особи - Сарахман С.О., довіреність № 03-15/1025 від 17.03.2010, Севастопольська міська Рада.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма ”ИСТА” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради, про скасування свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 67,3 кв.м. з ганком по вул.Коломійця, 9 у м.Севастополі, яке видане 13.08.2009 на підставі наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 974 від 30.07.2009; скасування наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 974 від 30.07.2009.
Ухвалою суду від 02.12.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/267.
Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на
захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість спорів господарським судам України, відповідно до норм якої господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах, про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.
При цьому під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру, які породжують певні права та обов'язки суб'єкта (або визначеного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Отже, видача Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради оспорюваного свідоцтва про право власності є лише підтвердженням державної реєстрації цієї дії, а підставою для її вчинення є документи за переліком, встановленим Тимчасовим положенням про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, тобто оформлення свідоцтва на право власності є наслідком подання для реєстрації такого права певного переліку правовстановлюючих документів.
Оскільки свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки воно не є актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2006 по справі № 2-6/6034.1-2005.
Таким чином, провадження по справі у цій частині підлягає припиненню відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 12, пунктом 1 частини першої статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі № 5020-11/017 у частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма ”ИСТА” до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 67,3 кв.м. з ганком по вул.Коломійця, 9 у м.Севастополі, яке видане 13.08.2009 на підставі наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 974 від 30.07.2009 - припинити.
Суддя В.Є. Дмитрієв