Справа № 183/3812/19
№ 8/183/13/19
20 листопада 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.
секретаря Пащенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі Новомосковського міськрайонного суду заяву боржника ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Новомосковським міськрайонним судом 22 серпня 2019 року по справі № 183/3812/19, стягувач - ОСОБА_2 ,-
21.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Новомосковським міськрайонним судом 22 серпня 2019 року по справі № 183/3812/19, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування свої заяви ОСОБА_1 зазначає, що на день видачі оскаржуваного судового наказу, стягувач у своїй заяві про видачу судового наказу недостовірно виклала суду суттєві обставини, а саме та, що діти проживають з ним та знаходяться на його утриманні.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі, з підстав зазначених в заяві, посилаючись на те, що їх спільні діти фактично проживають з його батьками, ні матір дітей, ні він з дітьми спільно не проживають. Однак, при цьому ОСОБА_1 наполягав на тому, що саме він повністю утримує своїх дітей, а матір ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків.
В судовому засіданні стягував ОСОБА_2 зазначила, що діти фактично проживають з батьками боржника, оскільки навчаються у школі, яка найбільш наближена до їх місця проживання, однак вони зареєстровані разом з нею, саме батьки боржника наполягали на тому, щоб вона звернулася з вимогами про стягнення аліментів на утримання дітей, оскільки батько дітей не утримує їх.
Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до наступного висновку.
22 серпня 2019 року суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 (справа №183/3812/19, 2-н/183/444/19), у відповідності до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.15-16).
Згідно поданих свідоцтв про народження дітей, зареєстрованим місцем проживання дітей - є зареєстроване місце проживання їх матері.
Боржником до суду подано акт квартального комітету про те, що діти проживають разом з батьком з 2007 року.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" від 30.03.2012 року № 4 передбачено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Згідно із п.4 вказаної Постанови, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Частиною 8 статті 170 ЦПК України визначено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини - справа "Желтяков проти України" (п.42-43) Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Системний аналіз наведених вище норм закону, враховуючи відсутність будь-яких доказів, які не були досліджені судом при винесенні судового наказу, не дають суду підстав для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Згідно із ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи свідчать про наявність спору щодо визначення місця проживання дітей, однак не дають суду достатніх даних про те, що батько утримує своїх дітей.
Керуючись ст.ст.12, 76-82, 160,165, 168,170, 423,429 ЦПК України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Новомосковським міськрайонним судом 22 серпня 2019 року по справі № 183/3812, стягувач - ОСОБА_2 , та залишити відповідне судове рішення в силі.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з моменту її проголошення.
Суддя Сорока О.В.