Справа № 182/2840/19
Провадження № 2-а/0182/59/2019
Іменем України
18.11.2019 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП № 1 Нікопольського ВП сержанта поліції Маханько Владислава Олеговича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову посилався на те, що 17.02.2019 року відносно нього поліцейським сектору реагування патрульної поліції сержантом поліції Маханько О.В. складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 938655, в якому вказано, що ОСОБА_1 , 17.02.2019 року о 00.03 годині у м.Нікополь по вул.Станіславського 18, керував автомобілем ВАЗ 2121 , номерний знак НОМЕР_1 , у якого були відсутні передбачені конструкцією бризговики, чим порушив п.31.4.7 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП. Інспектор 17.02.2019 року виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення на користь держави у вигляді штрафу в сумі 340 гривень. Вказану постанову вважає такою, що винесена всупереч вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому підлягає скасуванню з огляду на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення не містить посилання на докази, що конструкцією транспортного засобу «ВАЗ 2121» 1988 року випуску передбачені бризковики. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як зазначається в Постанові від 17 лютого 2019 року, він, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2121» д/н НОМЕР_2 , проїжджаючи по вул.Станіславського, 18 в м.Нікополі Дніпропетровської області був зупинений поліцейським патрульної поліції, який виніс постанову серії ДПО18 № 938655 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. У оскаржуваній постанові відповідача зазначено, що 17 лютого 2019 року, о 00 годині 03 хвилини, в м.Нікополі Дніпропетровської області він керував транспортним засобом «ВАЗ 2121» д/н НОМЕР_1 , у якого відсутні бризковики, що передбачені конструкцією такого типу транспортного засобу, чим порушив п.31.4.7 «е» Правил дорожнього руху України - керував транспортним засобом, у якого відсутні передбачені конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. Відповідно до п.п.«е» п.31.4.7.Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами), забороняється експлуатація транспортних засобів, згідно із законодавством, за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам - відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики. Частина 1 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першої, другої, третьої, п'ятої і шостої статті 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу. Відповідно до ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли, відповідно до закону, штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до приписів ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 ст.75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт керування позивачем транспортним засобом без передбачених конструкцією транспортного засобу бризковиків. Як було вище наведено, у постанові відповідача від 17.02.2019 року зазначено, що він керував транспортним засобом «ВАЗ 2121» д/н НОМЕР_1 , у якого відсутні бризковики, що передбачені конструкцією такого типу транспортного засобу. Йому поліцейським ставиться в провину порушення п.п.«е» п.31.4.7.Правил дорожнього руху, яким забороняється експлуатація транспортних засобів при відсутності передбаченого конструкцією бамперу або заднього захисного пристрою, грязезахисних фартухів і бризковиків. Конструкція цієї норми права дає підстави для висновку, що словосполучення «відсутній передбачений конструкцією» відноситься як до бампера або заднього захисного пристрою так і до грязезахисних фартухів і бризковиків. Тому, якщо конструкцією транспортного засобу бризковики не передбачені, то це не буде порушенням вимог п.31.4.7 «е» Правил дорожнього руху України. Настання відповідальності за порушення, наведеного п.п.«е» п.31.4.7.Правил дорожнього руху, можливе за наявності двох обставин: по-перше, конструкцією транспортного засобу має бути передбачений бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; а по-друге, зазначений елемент конструкції транспортного засобу має бути відсутній. Хоча ним і не заперечується відсутність на його транспортному засобі таких елементів, як бризковики, однак відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту, що конструкцією транспортного засобу «ВАЗ 2121» 1988 року випуску, яким він керував, передбачені такі елементи конструкції. Таким чином, відсутні будь-які докази на підтвердження правомірності рішення відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 20.02.2019 року у справі № 524/9843/16-а, згідно з якою за описаних обставин та правового регулювання спірних відносин колегія суддів Верховного суду погодилася з висновком апеляційного суду про те, що з оскарженої постанови не встановлено, яких саме бризковиків (передні чи задні) не було у позивача; чим передбачено наявність цих бризковиків і як саме поліцейський встановив, що конструкція цього транспортного засобу передбачає бризковики (посилання на ДСТУ тощо). Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340. Згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Як вбачається з вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, перш за все, чи було вчинено адміністративне правопорушення. Однак, відповідачем не доведено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, було з'ясовано те, що ним було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не було надано до Постанови належних, допустимих та достатніх доказів, які могли б підтвердити правомірність оскаржуваного ним рішення, вважає за необхідне просити суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 938655 від 17 лютого 2019 року за ч.1 ст.121 КУпАП відносно ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В судове засідання позивач не прибув, надав заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув також, про день та час розгляду по справі був повідомлений належним чином судовими повістками з поштовими повідомленнями, які за місцем його служби отримувала уповноважена особа. Про причини неявки до суду не повідомив, заперечень чи відзив на позов не надав, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи у свою відсутність до суду не надав також.
Відповідно до ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, наданими сторонами по справі, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними доказами можуть бути також пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди при вирішенні справ
застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України", суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним
сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 2816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року по справі «Руїз Торіха проти Іспанії», згідно з установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто
протягом розумного строку.
Як встановлено в судовому засіданні, 17.02.2019 року відносно водія ОСОБА_1 поліцейським сектору реагування патрульної поліції сержантом поліції Маханько О.В. складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 938655, в якому вказано, що ОСОБА_1 , 17.02.2019 року о 00.03 годині у м.Нікополь по вул.Станіславського 18, керував автомобілем ВАЗ 2121, номерний знак НОМЕР_1 , у якого були відсутні передбачені конструкцією бризговики, чим порушив п.31.4.7 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП. Інспектор 17.02.2019 року виніс постанову про накладення на водія ОСОБА_1 адміністративного стягнення на користь держави у вигляді штрафу в сумі 340 гривень (а.с.11).
Однак, з оскаржуваної постанови не встановлено, яких саме бризковиків (передніх чи задніх) не було на транспортному засобі, яким керував позивач; чим передбачено наявність цих бризковиків і як саме поліцейський встановив, що конструкція цього транспортного засобу передбачає бризковики. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Ця постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Однак, жодного доказу, яким би було зафіксовано, згідно чинного законодавства, вказане вище порушення відповідачем до суду надано не було.
В графі «до постанови додаються» також нічого не було зазначено.
Таким чином, порушень ПДР України з боку позивача по справі відповідачем належним чином не доведено.
Згідно з п.10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 „Про практику застосування «судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
За таких обставин суд не вбачає в діях позивача ознак правопорушення, за яке 17.02.2018 року, о 00 год. 03 хв. на нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 938655, поліцейським СРПП Нікопольського ВП сержантом поліції Маханько Владиславом Олеговичем, і вважає за необхідне скасувати вищевказану постанову як незаконну.
В інших позовних вимогах - відмовити.
Керуючись ст.6-15, 72-77, 79-80, 241-246, 295, п.10,15.5 Перехідних положень КАСУ, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції сержанта поліції Маханько Владислава Олеговича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 № 938655 від 17,02.2019 року на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Провадження по справі закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного адміністративного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал