Справа № 199/9047/19
(3/199/3754/19)
іменем України
20 листопада 2019 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Сенчишин Ф.М., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштованого,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
16 жовтня 2019 року о 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 біля будинку № 1 по пров. Клубному в м. Дніпро, керував моторолером «KANUNI - T3», номер шасі НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, та від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
ОСОБА_1 заперечив фактичні обставини справи та не визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Пояснив, що дійсно 16 жовтня 2019 року о 11 год. 30 хв. він керував транспортним засобом моторолером «KANUNI - T3», номер шасі НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції. Їхати до наркологічного диспансеру для проходження огляду на стан сп'яніння він дійсно відмовився, оскільки не хотів залишати на дорозі свій скутер, а співробітники поліції не дозволили йому відкотити моторолер додому. Наполягає на тому, що він ніякі наркотичні засоби не вживає і був тверезим.
Дослідивши докази та оцінивши їх за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення внаслідок винних дій останнього повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об'єктивності:
-протоколом про адміністративне правопорушення, який оформлений повноважною особою згідно вимог КУпАП та ОСОБА_1 підписаний без зауважень;
-рапортом працівника патрульної поліції Антоненко С.Е., яким підтверджений факт наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння та відмови останнього від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння;
-переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів співробітників патрульних поліції, за яким зафільмовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння в присутності двох свідків;
-письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Надаючи оцінку дослідженим доказам та встановленим на їх підставі фактичним обставинам, суд виходить з того, що ОСОБА_1 не оспорює той факт, що 16 жовтня 2019 року о 11 год. 30 хв. біля будинку № 1 по пров. Клубному в м. Дніпро, керував моторолером «KANUNI - T3», номер шасі НОМЕР_1 , а також визнає той факт, що він відмовився від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Натомість, ОСОБА_5 заперечує наявність у нього стану наркотичного сп'яніння (не висловивши заперечень наявності ознак такого стану), а також стверджує, що відмовився від проходження огляду вимушено.
Надаючи оцінку запереченням ОСОБА_5 в частині відсутності у нього стану наркотичного сп'яніння, суд виходить з того, що наявність чи відсутність такого стану виходить за межі предмету доказування в цій справі, оскільки предметом доказування є наявність у ОСОБА_5 лише ознак наркотичного сп'яніння.
Оцінюючи питання доведеності наявності таких ознак, суд виходить з того, що ознаки наркотичного сп'яніння зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя) і на час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оспорювалися (жодних зауважень щодо зазначеної обставини ОСОБА_1 у своїх поясненнях під час оформлення протоколу не висловив).
Надаючи оцінку запереченням ОСОБА_1 в частині вимушеної відмови від проходження огляду через те, що він не міг залишити свій транспортний засіб, суд виходить з того, що ОСОБА_1 вважається таким, що ознайомлений зі змістом, як ч. 1 ст. 130, ст. 266 КУпАП, так і Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, оскільки відповідні нормативно-правові акти були офіційно оприлюднені. Стороною захисту не надані докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 має будь-які вади психічного чи розумового розвитку. Таким чином, ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, діючи розсудливо, міг співставити свої дії в частині відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння з їх наслідками у виді складення протоколу про адміністративне правопорушення та подальшого накладення адміністративного стягнення. Зазначені ОСОБА_1 обставини не визначені законом як такі, що звільняють останнього від відповідальності за вчинене правопорушення.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Суд враховує, що за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачене стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить з того, що відповідно до довідки Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, згідно бази «НАІС» ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати таке стягнення тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
При цьому, за п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже, в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 є «іншою особою», для якої передбачене покарання лише у виді штрафу.
За перелічених фактичних обставин, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 до доходу держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33-35, 252, 283, 284 КУпАП, суд -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 до доходу держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя:
20.11.2019