Провадження № 11-кп/803/2759/19 Справа № 185/302/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 листопада 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018040370002424 за апеляційною скаргою прокурора Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця села В'язівок Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, працюючого на шахті Героїв Космосу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням відповідних обов'язків.
Судом також вирішено питання розподілу процесуальних витрат.
Вироком суду ОСОБА_9 визнано винним у тому, що він 12 грудня 2018 року приблизно о 21.30 год. проходячи біля другого під'їзду будинку № 110 по вул. Озерна м. Павлограда побачив ОСОБА_8 який знаходився біля вказаного під'їзду. Підійшовши до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , з метою відкритого викрадення чужого майна попросив у нього мобільний телефон, начебто, з метою здійснення телефонного дзвінка, на що останній відмовився давати йому свій мобільний телефон. Після наполегливого прохання ОСОБА_9 до ОСОБА_8 надати йому мобільний телефон останній погодився.
В цей час, ОСОБА_9 , реалізуючи вказаний злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_8 та звернення його на свою користь, а саме мобільного телефону марки “Apple Iphone 5s Unlok space grey 16”, з корисливих мотивів ОСОБА_9 поклав до кишені своєї куртки вказаний мобільний телефон, тим самим відкрито викрав даний мобільний телефон вартістю 4163 грн. 85 коп.
Після цього, ОСОБА_9 , з метою подолання можливого опору зі сторони ОСОБА_11 кулаком правої руки наніс умисний удар в обличчя ОСОБА_11 , в результаті чого спричинив останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани правої надбрівної дуги, та периокулярної гематоми правого та лівого ока. З місця вчинення злочину ОСОБА_9 з відкрито викраденим майном зник, та розпорядився ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_9 своїми протиправними діями завдав потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 4163 грн. 85 коп.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що висновок суду про винуватість ОСОБА_9 відповідає об'єктивно з'ясованим обставинам, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Разом з тим, вважає, що вирок суду у цьому провадженні підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставним застосуванням положень ст. 75 КК України, та внаслідок цього - невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вказує, що судом під час прийняття рішення про призначення покарання без належної правової оцінки залишилися наявні у справі й такі, що підлягають обов'язковому врахуванню дані про особу, а саме те, що ОСОБА_9 05.11.2015 року був засуджений за ч.1 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, останнього звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 15.11.2018 року у зв'язку з закінченням іспитового строку ОСОБА_9 знято з обліку Павлоградського МРВ з питань пробації Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань. Однак, вже 12.12.2018 року останній вчиняє корисливе кримінальне правопорушення із застосуванням насильства, що кваліфікується за ч.2 ст. 186 КК України. Пройшло менше 1 місяця, як обвинувачений вчинив новий злочин.
Окрім того, без належної уваги суду залишилась тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, спосіб його вчинення, а також стійкість умислу обвинуваченого, який з метою заволодіння майном потерпілого, зухвало спричинив тілесні ушкодження потерпілому та заволодів мобільним телефоном вартістю 4163,85 гривень і при цьому обвинувачений почав відшкодовувати завдану шкоду потерпілому лише після скерування обвинувального акту до суду, а також відповідно до ст. 66 КПК України проведеним судовим слідством не встановлено жодної пом'якшуючої обставини відносно ОСОБА_9 .
На дану апеляційну скаргу захисником ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 були подані заперечення, в яких останній просив залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду - без змін.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, обвинувачений та його захисник, кожен окремо, заперечували проти її задоволення, потерпілий залишив дане питання на розсуд суду.
В судових дебатах сторони підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю - доповідача, думки учасників судового провадження, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого злочину, фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст.186 КК України в апеляційній скарзі не оскаржується.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Судом чітко дотримано ст. 17 ЗУ від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», де передбачено, що при розгляді справ суду застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Як убачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Як вбачається з вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно вимог ст. ст.50,65 КК України та положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України - вірна та ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Як убачається з оскаржуваного вироку, при обранні обвинуваченому ОСОБА_9 виду та міри покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, працює, відшкодував завдану злочином шкоду, а також відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин.
Колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції, що обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно призначити покарання саме у виді позбавлення волі строком на 4 роки без його реального відбуття та ізоляції останнього від суспільства.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що наведені судом обставини ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та даних судового розгляду справи, та вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані по особу ОСОБА_9 , та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого та наявність підстав для призначення більш суворого покарання у вигляді позбавлення волі саме з реальним його відбуттям колегія вважає необґрунтованими, оскільки судом оцінено всі докази по справі у їх сукупності та у вироку обґрунтовано зазначено всі мотиви прийнятого ним рішення.
Виходячи з наведеного, підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни вироку суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4