Провадження № 11-кп/803/3139/19 Справа № 175/3828/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 листопада 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря с/з - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040440000900 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2019 року щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орлянське Василівського району Запорізької області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_9 , -
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 100 годин громадських робіт.
Згідно з вироком суду, обвинуваченого ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, за таких обставин.
Обвинувачений ОСОБА_6 28 червня 2018 року, приблизно об 11 год. 30 хв., перебував на межі домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , де у нього виник конфлікт із сусідом ОСОБА_10 через те, що останній намагався зрубати дерево, яке зростало на межі вищевказаних домоволодінь.
Далі, в ході конфлікту, у обвинуваченого ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , реалізовуючи який, він обійшов потерпілого ззаду, обхватив правою рукою його шию, а лівою рукою схопив ліву руку ОСОБА_12 в області поверхні плеча та з силою відштовхнув його від себе.
В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді 4 синців по передній поверхні лівого плеча на межі середньої та верхньої третини, по передньо-внутрішній поверхні лівого плеча, верхній третині, на межі середньої та верхньої третини та у середній третині лівого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В апеляційних скаргах на вирок:
- обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його за ч. 1 ст. 125 КК України.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що протягом двох місяців досудового розслідування він надав слідчим для залучення до справи і розгляду по суті власноручні письмові показання від 06 серпня 2018 року та від 30 серпня 2018 року, а також письмові клопотання від 06 серпня 2018 року, 20 серпня 2018 року, 23 серпня 2018 року щодо проведення низки слідчих дій, проте відповідей на них так і не отримав, як і не отримав реагування на свою скаргу прокурору від 23 серпня 2018 року на бездіяльність слідчого. 26 вересня 2018 року ОСОБА_6 надавав прокурору письмове клопотання про залучення до справи низки документів та про проведення відповідної криміналістичної експертизи, але всупереч вимогам ст. 220 КПК України будь-якого реагування на своє клопотання так і не отримав.
Обвинувачений вказує, що не дочекавшись від слідства і прокурора будь-якого реагування на його клопотання та скарги, він був змушений 08 жовтня 2018 року звернутися до суду з письмовим клопотанням про вилучення у потерпілого ОСОБА_9 сокири, якою він 28 червня 2018 року об 11 год. 30 хв. рубав його шовковицю, про огляд цієї сокири у судовому засіданні і про залучення її до матеріалів справи, а також про призначення у справі слідчого експерименту щодо подій 28 червня 2018 року за його участю. Проте, у зв'язку з тривалим не розглядом його письмових клопотань, обвинувачений був змушений 10 січня 2019 року ще раз письмово повторити їх, додавши прохання про доручення прокурору надати правову оцінку діям потерпілого ОСОБА_9 , але протягом восьми місяців головуючим суддею так і не було розглянуто жодного його клопотання.
Обвинувачений посилається на те, що у своїх власноручних письмових показаннях він зазначав фактичні дані, які виключають його умисел на спричинення 28 червня 2018 року легких тілесних ушкоджень потерпілому. Вказує, що потерпілий ОСОБА_9 поліцію на місце події не викликав, звернувся до правоохоронних органів лише через добу, а до експертного медичного закладу й того пізніше - аж через чотири дні - 02 липня 2018 року, де в нього були зафіксовані синці виключно на лівому плечі, які, за його словами, він спричинив йому 28 червня 2018 року о 15 годині, що відображено у протоколі від 29 червня 2018 року, а отже у встановлений судом час події об 11 год. 30 хв. 28 червня 2018 року ніяких тілесних ушкоджень він потерпілому не спричиняв.
Зазначає, що о 15 годині 28 червня 2018 року він знаходився далеко від своєї оселі та від самого села Старі Кодаки, в зв'язку з чим взагалі не міг спричинити потерпілому в цей час тілесні ушкодження, як це стверджує суд, тому 28 червня 2018 року о 15 годині легкі тілесні ушкодження потерпілому наніс хтось інший.
Посилається на те, що потерпілий ОСОБА_9 звернувся до судово-медичного експерта майже через тиждень після спілкування з ним з тієї причини, що 28 червня 2018 року ніяких тілесних ушкоджень у нього не було, що підтверджує висновок експерта від 02 липня 2018 року, де вказано, що синці потерпілий отримав за три дні до обстеження, тобто 29 червня 2018 року, а не добою раніше, як це зазначено судом.
Вказує, що він не міг спричинити 28 червня 2018 року об 11 год. 30 хв. потерпілому ОСОБА_9 названі експертом тілесні ушкодження на лівому плечі, бо не хватав його за ліву руку, а лише підбігши до нього з правого боку, аби не попасти під сокиру, миттєво відштовхнув його від дерева, при цьому його поштовх був з помірною силою у правий бік його тулуба, що він готовий підтвердити слідчим експериментом за його участі.
Також зазначає, що слідчий експеримент з потерпілим був проведений потайки від обвинуваченого, не біля дерева, а в якійсь кімнаті і без макета сокири в руках потерпілого, у зв'язку з чим обвинувачений клопотав про призначення слідчого експерименту за його участі, проте це клопотання задоволено не було.
Вказує, що в матеріалах провадження є шість різних документів, в яких він стверджує, що побачивши зі свого двору, як ОСОБА_9 зрубує сокирою його плодово-ягідне тридцятирічне дерево, підбіг до нього з єдиною метою - припинити таку його дію, аби захистити дерево, жодного натяку на умисел спричинити йому тілесні ушкодження в нього не було і такий умисел ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду, встановлено не було.
- захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 виправдати.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник вказує, що судом першої інстанції не вірно зазначено правову позицію сторони захисту в даному провадженні. Сторона захисту, не заперечуючи обставин кримінального провадження, наполягала на тому, що обвинувачений в силу ст. 19 ЦК України мав право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи, в даному випадку прав його матері від порушень і протиправних посягань.
Вказує, що посилаючись на докази, а саме показання потерпілого, свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , суд першої інстанції залишає поза увагою та не дає правового аналізу тій обставині, що тривалий час до виникнення конфлікту між обвинуваченим та потерпілим точився спір щодо визначення межі між земельними ділянками, які належать матері обвинуваченого та потерпілому. Безпосередньою причиною конфлікту стало те, що потерпілий, ігноруючи наявність невирішеного спору, самовільно, тобто всупереч установленого законом порядку, вчинив дії, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, а саме, без вирішення питання щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, без наявності відповідного рішення компетентного органу з питань вирішення земельних спорів, потерпілий намагався зрубати дерево, яке знаходиться на межі земельних ділянок та яке впродовж останніх тридцяти років обвинуваченим сприймалося як дерево, яке знаходиться на земельній ділянці, яка належить його матері.
Зазначає, що дії обвинуваченого були направлені на припинення намагання потерпілого зрубати спірне дерево та були направлені безпосередньо на особу, яка розпочала рубати сокирою спірне дерево, тобто на потерпілого, фізичні дії якого були направлені на реальне заподіяння шкоди або знищення власності, яка належить матері обвинуваченого. Обвинувачений руками намагався відштовхнути потерпілого від спірного дерева та зупинити його дії, внаслідок чого сталося обопільна штовханина. Тобто дії обвинуваченого за характером відповідали необхідним та достатнім в даній ситуації для запобігання порушенню. Обвинувачений застосував насильство відносно потерпілого саме під час намагання останнього зрубати спірне дерево, тобто своєчасно. Після зупинення спроби потерпілого зрубати спірне дерево, обвинувачений відповідно припинив насильство щодо потерпілого. Дії обвинуваченого відповідали співрозмірності оборони.
Вказує, що обґрунтовуючи свої висновки показаннями свідка ОСОБА_16 , суд не дав оцінки тому факт, що кримінальне правопорушення відбулося 28 червня 2018 року, а відповідні заходи, направлені на отримання результатів геодезичних вимірювань, зі слів були замовлені та здійснювалися вже після вказаних подій. Про це свідчать й письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме протокол повторного огляду місця події від 18 серпня 2018 року. Обґрунтовуючи висновки письмовими доказами, а саме протоколом огляду місця події від 25 липня 2018 року та протоколом огляду місця події від 14 вересня 2018 року, суд не надав оцінки їх змісту, а саме, фототаблицям, на яких між спірним деревом та парканом, для встановлення якого потерпілий намагався зрубати спірне дерево, видно мережу водопостачання, яка обслуговує виключно земельну ділянку, якою користується обвинувачений, і яка була змонтована заздалегідь до вказаних подій.
Також зазначає, що за клопотанням сторони обвинувачення суду також було надано письмові докази, а саме пояснювальна записка та абрис до технічного звіту з топографо-геодизичної зйомки земельної ділянки, складеного сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_17 та провідним інженером землевпорядником ОСОБА_18 . За результатами геодезичних вимірювань знову побудований паркан із залізобетонних плит зміщений в сторону перевіряємої ділянки зі сторони АДРЕСА_1 на 12 мм, а зі сторони гр. ОСОБА_19 на 9 мм по відношенню наданої інформації державного кадастру. Дерево знаходиться на межі раніше вимірюваної земельної ділянки, як показано на плані. Вказані письмові докази свідчать про реальність існування спору щодо визначення меж земельних ділянок, а відповідно й стосовно розташування спірного дерева. Проте, судом першої інстанції не було надано оцінки вказаним письмовим доказам.
Крім того захисник посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні вироку не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме ст. 36 КК України.
При апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_9 заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Прокурор під час апеляційного розгляду заперечувала проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, просила вирок суду першої інстанції залишити без змін.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши учасників кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі, встановивши правильно фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, проаналізував, дослідив усі докази по справі та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Вина ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення, за яке його засуджено, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими судом першої інстанції доказами, вказаними у вироку, а посилання сторони захисту ретельно перевірені та спростовані в ході судового розгляду в суді першої інстанції.
Так, під час допиту в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що з жовтня 2017 року він є власником земельної ділянки АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, та з моменту встановлення паркану на межі з ділянкою АДРЕСА_1 , де проживає обвинувачений, в них стали виникати конфлікти відносно дерева шовковиці, яке знаходилося на межі земельних ділянок. 28 червня 2018 року близько 11 год. 30 хв. на території меж земельних ділянок АДРЕСА_2 у потерпілого з обвинуваченим знову виникла суперечка щодо дерева шовковиці. Потерпілий намагався це дерево зрубати сокирою, оскільки воно заважало будівельникам встановити паркан на належній йому за документами земельній ділянці, а обвинувачений в присутності дружини потерпілого, будівельників, представника сільради, побачивши його дії щодо наміру зрубати дерево, зайшов на земельну ділянку потерпілого, та підійшовши до нього за спини, схопив його обома руками і повалив на землю, завдавши йому тілесних ушкоджень в районі лівого плеча.
З показів свідка ОСОБА_13 вбачається, що вона є дружиною потерпілого і з обвинуваченим ОСОБА_6 особисто не знайома, 28 червня 2018 року близько першої половини дня вона перебувала на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , де обвинувачений чинив перешкоди у будівництві паркану на належній її чоловікові ОСОБА_9 земельній ділянці. Її чоловік ОСОБА_9 взяв сокиру та пішов зрубувати дерево шовковиці. Вона стояла приблизно на відстані 3-х метрів від свого чоловіка ОСОБА_9 , коли обвинувачений зайшовши на їх земельну ділянку, підійшов до нього та схопив ззаду обома руками за шию і плече та почав відтягувати від дерева біля якого це все відбувалось. Її чоловік ОСОБА_9 впав на землю, а обвинувачений сказав, що це дерево його та знаходиться на межі належної йому земельної ділянки.
Свідок ОСОБА_14 під час допиту в суді першої інстанції показав, що влітку 2018 року допомагав потерпілому в складі бригади у будівництві паркану на належній йому земельній ділянці. Обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово заважав їм працювати. 28 червня 2018 року приблизно об 11 год. 30 хв. він був свідком того, як потерпілий ОСОБА_9 почав наносити удари сокирою по дереву, яке заважало будувати паркан, а обвинувачений ОСОБА_6 під час цього схватив потерпілого рукою ззаду за шию. Також пояснив, що свідками цього були також і інші будівельники та депутат сільської ради ОСОБА_15 .
Відповідно до показів свідка ОСОБА_15 , вона є депутатом сільської ради, і наприкінці червня 2018 року стала свідком сварки потерпілого ОСОБА_9 з обвинуваченим ОСОБА_6 щодо межі земельної ділянки під час встановлення паркану, де було розташовано дерево, яке заважало будівництву. Обвинувачений ОСОБА_6 під час конфлікту схопив потерпілого ОСОБА_9 за шию.
Також судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_16 , який пояснив, що у червні місяці він надавав потерпілому послуги щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості за допомогою спеціального приладу і під час встановлення меж на ділянці заважало дерево.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_9 чи свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого ОСОБА_6 у зазначеному кримінальному провадженні, а також не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів.
Всі вищевикладені показання потерпілого та свідків повністю узгоджуються з іншими належними і допустимими доказами по справі, детально проаналізованими і вказаними у вироку, які містяться в матеріалах провадження, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29 червня 2018 року, з якого убачається, що потерпілий ОСОБА_9 повідомив про спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (т. 1, а.кп. 9); висновком експерта № 2302е від 30 липня 2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: 4-х по передній поверхні лівого плеча на межі середньої та верхньої третини, по передньо-внутрішній поверхні лівого плеча: у верхній третині, на межі середньої та верхньої третини та у середній третині, виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння (синці зелено-синюшного кольору, без чітких меж) виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися в термін 3-5 діб до моменту огляду, тобто і в термін на який вказує обстежений, виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (т. 1, а.кп. 35-37); протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 і фото-таблицями до нього від 27 липня 2018 року з яких вбачається, що потерпілий у присутності спеціаліста та понятих розповів про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень (т. 1, а.кп. 42-47); додатковим висновком експерта № 2303е від 30 липня 2018 року, відповідно до якого локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 в області лівого плеча не суперечать механізму їх утворення, на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участю (т. 1, а.кп. 39-41); протоколом огляду місця події від 25 липня 2018 року і фото-таблицями до нього з яких вбачається, що під час огляду ділянки на місцевості, що знаходиться на межі між двома земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_3 , зі сторони будинку № 38 перед парканом, знаходиться дерево шовковиці висотою до 7 м., дерево примикає до паркану, над парканом вбачається те ж саме дерево шовковиці, росте над рівнем паркану ще приблизно на 4 метри (т. 1, а.кп. 49-52); протоколом огляду місця події від 18 серпня 2018 року і фото-таблицями до нього, з яких вбачається, що дерево шовковиці розташоване за парканом зі сторони ділянки № НОМЕР_1 , повністю або майже повністю росте на землі фактично належній ОСОБА_9 , гілки з дерева розташовані за парканом перетинають межу між ділянками та нависають над парканом на території ділянки № 40 (т. 1, а.кп. 85-91); протоколом огляду місця події від 14 вересня 2019 року і фото-таблицями до нього, відповідно до яких, під час огляду ділянки на місцевості, що знаходиться на межі між двома земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_3 , при огляді дерева було помічено в нижній частині стовбура три ледве помітні засічки (зруби) (т. 1, а.кп. 113-119).
Підстав для того, щоб вважати докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_20 у скоєнні кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить.
Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про порушення органом досудового розслідування положень ст. 220 КПК України під час розгляду його клопотань від 06 серпня 2018 року (т. 1, а.кп. 71), 20 серпня 2018 року (т. 1, а.кп. 94, 97) та від 26.09.2018 року, то вони є безпідставними і такими, що не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, оскільки всі заявлені під час досудового розслідування клопотання обвинуваченого були розглянуті, і за результатами розгляду вказаних клопотань слідчими та прокурором виносились відповідні постанови, які направлялись на адресу обвинуваченого ОСОБА_6 (т. 1, а.кп. 72-74, 95-96, 98-100). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що під час досудового розслідування вказані постанови слідчого та прокурора в порядку ст. 303 КПК України стороною захисту не оскаржувались.
Не знайшли свого підтвердження і доводи обвинуваченого в частині не розгляду судом першої інстанції його клопотань про вилучення у потерпілого ОСОБА_9 сокири, її огляд у судовому засіданні та про проведення у справі слідчого експерименту за його участі, оскільки вказані клопотання судом першої інстанції були розглянуті та ухвалою від 28 грудня 2018 року залишені без задоволення (т. 2, а.кп. 98-100).
Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на незаконну відмову у відводі головуючого судді ОСОБА_1 , є необґрунтованими, оскільки заява обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 була розглянута у встановленому порядку, і підстав для її задоволення судом встановлено не було (т. 2, а.кп. 76).
Доводи обвинуваченого про те, що в протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29 червня 2018 року потерпілий вказав, що він спричинив йому тілесні ушкодження 28 червня 2018 року близько 15 год. 00 хв., а тому у встановлений судом першої інстанції час події - об 11 год. 30 хв. 28 червня 2018 року він ніяких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 не спричиняв, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються наданими в суді першої інстанції показаннями потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , які надали суду чіткі пояснення щодо того, як, коли та за яких обставин обвинувачений наніс потерпілому тілесні ушкодження.
Посилання обвинуваченого на те, що потерпілий ОСОБА_9 звернувся до судово-медичного експерта майже через тиждень після спілкування з ним з тієї причини, що 28 червня 2018 року ніяких тілесних ушкоджень у нього не було, що підтверджує висновок експерта від 02.07.2018 року, в якому вказано, що синці потерпілий отримав за три дні до обстеження, тобто 29.08.2018 року, а не добою раніше, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки з висновку експерта № 2302е від 30 липня 2018 року вбачається, що враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння (синці зелено-синюшного кольору, без чітких меж) виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися в термін 3-5 діб до моменту огляду, тобто і в термін на який вказує ОСОБА_9 (т. 1, а.кп. 35-37).
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що слідчий експеримент за участі потерпілого від 27.07.2018 року було проведено без його участі, не біля дерева і без макета сокири в руках потерпілого ОСОБА_9 , колегія суддів вважає необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження вказана слідча дія була проведена з потерпілим ОСОБА_9 , в присутності двох понятих, за участі спеціаліста і статиста, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Перед початком проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_9 попереджався слідчим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що тривалий час до виникнення конфлікту між обвинуваченим та потерпілим точився спір щодо визначення межі між земельними ділянками, які належать матері обвинуваченого та потерпілому, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки в судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_9 підтвердив факт відсутності будь-яких спорів щодо визначення меж земельних ділянок між ним та обвинуваченим.
Також безпідставними є посилання обвинуваченого на відсутність у нього прямого умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, оскільки, обхвативши потерпілого правою рукою за шию та схопивши його лівою рукою за ліву руку в області поверхні плеча і з силою відштовхнувши його від себе, намагаючись перешкодити зрубуванню дерева, ОСОБА_6 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх небезпечні наслідки та бажав їх настання.
Твердження сторони захисту про те, що під час конфлікту ОСОБА_6 знаходився у стані необхідної оборони і в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, фактичним обставинам кримінального провадження не відповідає. Дії ОСОБА_6 не можуть бути визнані необхідною обороною, оскільки не відповідають ознакам необхідної оборони в розумінні ст. 36 КК України, в тому числі з боку потерпілого ОСОБА_9 було відсутнє суспільно небезпечне посягання.
Посилання сторони захисту на реальність існування спору щодо визначення меж земельних ділянок і розташування спірного дерева знаходяться поза межами об'єктивної сторони складу злочину, інкримінованого обвинуваченому і підлягає вирішенню у цивільному провадженні та не стосується вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника про те, що судом першої інстанції не надано оцінки пояснювальній записці та абрису до технічного звіту з топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки, складеного сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_17 та провідним інженером землевпорядником ОСОБА_18 , оскільки суд першої інстанції цілком обґрунтовано не посилався на них у вироку, так як даних щодо предмету доказування вони не містять.
Враховуючи викладене, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції згідно вимог ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом відповідно до норм матеріального права, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені наведеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно визначених ст. 94 цього Кодексу правил, що ґрунтуються на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх дійсних обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний зібраний доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного вироку, який за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України щодо вступної, мотивувальної та резолютивної його частини. При цьому, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, так само як і неповноти судового розгляду, переглядом кримінального провадження в апеляційному порядку, не виявлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 без задоволення, а вироку суду першої інстанції, - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2019 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: