Провадження № 22-ц/803/8016/19 Справа № 213/1647/19 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова Л. Я. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
19 листопада 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони справи :
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач-ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2019 року, ухваленого суддею Соловйовою Л.Я. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 30 липня 2019 року,
У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі ПАТ "ПІВДГЗК") про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.
В обґрунтування позову зазначив, що в період часу з 07.03.1995р. по 04.12.1996р. він працював слюсарем-ремонтником в агломераційному цеху ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є відповідач.
При виконанні робіт підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, у зв'язку з чим він отримав хронічні професійні захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева Недостатність першого-другого ступеня. J44 (надалі - ХОЗЛ). Захворювання встановлені лікарсько-експертною комісією ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 09.06.2015 року.
20.10.2015 року позивач пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20% по ХОЗЛ з 06.10.2015 року - безстроково.
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває біль, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий та з виділенням слизового харкотиння, біль та важкість у грудній клітці, загальна слабкість, швидка втома, періодичний головний біль, біль та обмеження рухів в шийному та поперековому відділі хребта.
Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічних професійних захворювань, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль. Окрім того, позивач, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.
На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними.
Входячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.2019 року, позивач вважає достатньою компенсацією моральної шкоди у розмірі 20 місячних розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 83 460 грн., без врахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Просив стягнути вказану суму з відповідача.
Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "ПІВДГЗК" задоволено частково.
Стягнуто з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 4000 (чотири тисячі) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб.
У задоволенні іншої частини вимог у розмірі 79 460 (сімдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят) гривень, відмовлено.
Стягнуто з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» в доход держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гузєв І.Г., не погоджуючись з ухваленим рішення, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну судового рішення в частині збільшення грошового відшкодування стягнутого судом на користь позивача до заявлених у позові вимог.
Зокрема, скаржник зазначає, що стягнутий судом розмір моральної шкоди в сумі 4 000 грн. не відповідає глибині моральних страждань позивача, які останій відчуває з урахуванням отриманих професійних захворювань, наявності значної та безстрокової втрати професійної працездатності в ступені 20%, необхідності постійного лікування та проходження чисельних оглядів МСЕК.
Скаржник вважає, що суд при визначенні розміру моральної шкоди не повністю врахував, що позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває біль, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий, тяжкість та біль під час дихання, порушення сну, що моральні страждання він відчуває через неможливість повноцінно працювати та фінансово допомагати своїй сім'ї.
У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача Гузєва І.Г. , відповідач ПАТ "ПІВДГЗК" просить відмовити скаржнику в задоволенні вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на скаргу. Зокрема звертає увагу на те, що судом було враховано той факт, що на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці ОСОБА_1 пропрацював 1 рік 8 місяців та 27 днів, в той час як загальний стаж роботи позивача з урахуванням роботи на інших підприємствах становить 45 років, з яких - 8 років в шкід
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача від 03.07.2015 року, який складено на Приватному акціонерному товаристві «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання позивача є умови праці механіка в кар'єрі за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони в концентраціях, що перевищували гранично допустимі, які мали місце саме під час роботи ОСОБА_1 на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча». Вказаним актом розслідування не встановлено, що позивач підпадав під дію таких шкідливих факторів, як «аерозоль» переважно фіброгеної дії у повітрі робочої зони в концентрації, що перевищують гранично допустимі норми, які в свою чергу стали причинами виникнення професійного захворювання - під час роботи на підприємстві відповідача в період з 07.03.1995 року по 04.06.1996 року слюсарем-ремонтником агломераційного цеху ПАТ «ПівдГЗК», у зв'язку з чим не можливо встановити наявність причинного зв'язку з отриманим професійним захворюванням та його працею на ПАТ «ПІВДГЗК» в шкіливих умовах.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч. 1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.03.1995 року ОСОБА_1 прийнятий слюсарем-ремонтником 5-го розряду агломераційного цеху ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (правонаступником якого є відповідач).
28.12.1995 року переведений слюсарем-ремонтником 6-го розряду агломераційного цеху ВАТ «ПІВДГЗК,
04.12.1996 року позивача звільнено за ініціативою працівника (а.с.20-21).
Із довідки №57 від 30.05.2019 року наданої відповідачем слідує, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 на підприємстві ПАТ «ПІВДГЗК» в період з 07.03.1995 року по 04.12.1996 року та стаж роботи в шкідливих умовах праці складає 1 рік 8 місяців 27 днів (а.с.56).
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 09 червня 2015 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), група В. ЛН першого-другого ступеня. Захворювання професійне (09.06.2015р.)
В обґрунтуванні діагнозу професійного захворювання зазначено, що відповідно до даних санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №2/2-11-3/1362 від 21.07.2014р., виданої Криворізьким міськрайонним управлінням Головного управління держсанепідемслужби в Дніпропетровській області: на робочому місці слюсаря-ремонтника АЦ ВАТ «ПІВДГЗК» концентрація пилу складала 9,1 мг/м3 при ГДК до 2,0 мг/м3 понад 80% зміни; на робочому місці механіка кар'єру «Северний» концентрації пилу складали 13,8 мг/м3 при ГДК до 2,0 мг/м3 понад 80% зміни; на робочому місці електромеханіка в кар'єрі РУ ГЗК «МСКР» концентрація пилу складала 2,3 мг/м3 при ГДК до 2,0 мг/м3 понад 80% зміни; на робочому місці начальника (заступника) ЦШГ «НКГЗК» концентрація пилу складала 3,0 мг/м3 при ГДК до 2,0 мг/м3 понад 80% зміни; на робочому місці начальника цеху, старшого майстра, слюсаря-ремонтника ЦРО «НКГЗК» концентрація пилу складала 2,9-5,1 мг/м3 при ГДК до 2,0 мг/м3 понад 80% зміни. Згідно даних про доповнення СГХ умов праці №2/2-11-3/2092 від 26.05.2015р., виданої Криворізьким міськрайонним управлінням Головного управління держсанепідемслужби в Дніпропетровській області, на аналогічних робочих місцях начальника дільниці цеху ремонту обладнання №2 та начальника дільниці цеху шламового господарства рудозбагачувальної фабрики ВАТ «Мітал Стіл Кривий Ріг»: аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду у пилу від 10% до 70% - від 2,9 до 5,1, при гранично допустимій до 2,0 (а.с.15-16).
З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 липня 2015 року, слідує, що проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , а саме: хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), група В. ЛН першого-другого ступеня. J44 (а.с.11-14). В пункті 16 вказаного акту зазначено, що підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужила також праця в період з 07.03.1995 року по 04.12.1996 року слюсарем-ремонтником агломераційного цеху ВАТ «Південий гірничо-збагачувальний комбінат».
Відповідно до п.17 акту, причиною професійного захворювання визнано: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу: умови праці механіка в кар'єрі за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості (дослідження проводились на підприємстві для атестації робочих місць за умовами праці ДП «Науково-дослідний інститут безпеки праці та екології в гірничорудній і металургійній промисловості» в 2010 році). Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) у пилу від 10% до 70% - 8,9 при гранично допустимій до 2,0 (а.с. 11-14).
При первинному огляді МСЕК 20 жовтня 2015 року ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20 % по ХОЗЛ з 06 жовтня 2015 року і безстроково. Група інвалідності не встановлена (а. с. 9-10).
Також, встановлено, що в період з 27.04.2015 року по 14.05.2015 року ОСОБА_1 проходив лікування в КУ «ЦПМСД №2» з приводу загострення професійного захворювання. Основний діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст., група В, фаза загострення, ЛН першого-другого ступеня (а.с. 17-18).
Суд першої інстанції, частково, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , керувався статтями 153, 173, 237-1 КЗпП України та ст. ст.23, 1167, 1168 ЦК України, й виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем, зокрема і під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача протягом 1 року 8 місяців 27 днів, і наявності у зв'язку з цим підстав для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та не погоджується із доводами представника позивача Гузєва І.Г. щодо заниженого розміру моральної шкоди, стягнутої судом з відповідача на користь позивача, з огляду на наступне.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно ст.173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Частиною першою ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як видно з акту розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання від 03 липня 2015 року була і його праця слюсарем-ремонтником на підприємстві відповідача в період з 07.03.1995 року по 04.12.1996 року .
Отже, роботодавець ПАТ «ПІВДГЗК», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня шкідливих факторів виробничого середовища як важкої праці, що є порушенням ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» та сприяли виникненню у позивача професійних захворювань.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Зокрема, судом першої інстанції при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди враховано конкретні обставини справи, обсяг, характер, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, вину підприємства в заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті.
Так суд врахував, що позивачу встановлено 20% ступіню втрати професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями безстроково, тривалість праці позивача на підприємстві -відповідача ПАТ «ПІВДГЗК», що склала 1 рік 8 місяців 27 днів, наявність шкідливих умов праці, вина підприємства, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили.
Окрім того, суд врахував і те, що після звільнення позивача з ПАТ «ПІВДГЗК» останнім не надано доказів тому, що в цей період ОСОБА_1 проходив лікування в медичних закладах через погіршення стану здоров'я, тоді, як наданими позивачем доказами, встановлено, що позивач на протязі майже 20 років після звільнення з підприємства відповідача до медичних установ з приводу погіршення стану здоров 'я та встановлення професійного захворювання не звертався, а надана суду копія виписки-епікрізу із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 свідчить про проходження ним лікування в період з 27.04.2015 року по 14.05.2015 року.
Судом також взято до уваги, що факт наявності у позивача моральної шкоди доведений рішеннями Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.01.2019 року та рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.03.2019 року, якими стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» -32 000 грн. та з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»-18 000 грн. моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я.
Отже, колегія суддів вважає, що, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України,Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 25 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складно 19 листопада 2019 року.
Головуючий:
Судді: