ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
08 лютого 2010 року 11:55 № 2а-2443/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0007101704/3, №0007701704/3 та №0007111704/3 від 24.02.2009р.
За участю представників сторін:
від позивачаОСОБА_1 - особисто, Безолюк В.С. -представник за довіреністю
від відповідачаСметанюк І.М. , Роставцева М. Г. -представник за довіреністю
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0007101704/3, № 00077011704/3 та № 0007111704/3 від 24.02.2009 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем, порушуючи положення Конституції України, Законів України "Про державну податкову службу в Україні", "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість" були винесені протиправні податкові повідомлення-рішення № 0007101704/3, № 00077011704/3 та № 0007111704/3 від 24.02.2009 р.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав свої рішення обґрунтованим та такими, що відповідає нормам податкового законодавства України, просить суд відмовити в задоволенні позову.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р.
У результаті перевірки було виявлено порушення норм податкового законодавства, а саме: п. 19.1. ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", пп. 3.1.1. п. 3.1., пп. 3.2.3. п. 3.2. ст. 3, пп. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6, пп. 7.2.8. п. 7.2., пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 103 540,78 грн. та податок на додану вартість на суму 129 818,00 грн., про що складено акт від 21.07.2008 р. № 392/17-4-1949212578.
На підставі акта перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 24.07.2008 р. № 0007101704/0 про сплату податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 103 540,78 грн., від 24.07.2008 р. № 0007111704/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 192 523,40 грн. (129 818,00 грн. -основний платіж, 62 705,40 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Позивачем було реалізоване надане йому пп. 5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право адміністративного оскарження оспорюваного рішення шляхом неодноразового звернення зі скаргами до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України.
За результатами розгляду скарги від 30.09.2008 р. № 4723/Д/25-009 Державна податкова адміністрація у м. Києві залишала рішення відповідача 24.07.2008 р. № 0007101704/0 без змін та збільшила суму штрафних санкцій, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 24.07.2008 р. № 0007111704/0 по податку на додану вартість на суму 2 203,60 грн., а скаргу без задоволення. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 08.12.2008 р. № 871/Д/25-214 оспорювані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.
Державною податковою адміністрацією у м. Києві рішенням від 09.02.2009 р. № 94/Д/25-214 було внесено зміни до рішення від 08.12.2008 р. № 871/Д/25-214 чим скасовані податкові повідомлення-рішення від 24.07.2008 р. № 0007101704/0 та від 30.09.2008 р. № 0007101704/1 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 705,00 грн. та залишає без змін податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.07.2008 р. № 0007111704/0 та від 30.09.2008 р. № 0007111704/1, 0007701704/1, а скаргу позивача задовольняє частково.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач, 17.12.2008 р., звертається зі скаргою до Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду якої прийняті відповідачем рішення від 24.07.2008 р. № 0007101704/0 (30.09.2008 р. № 0007101704/1) з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві 09.02.2009 р. № 94/Д/25-214 та рішення від 24.07.2008 р. № 0007111704/0 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 30.09.2008 р. № 4723/Д/25-009 не підлягають подальшому адміністративному оскарженню.
Так, були прийняті остаточні рішення, які є предметом оскарження по дані справі від 24.02.2009 р. № 0007101704/3 про сплату податку з доходів фізичних осіб у розмірі 99 790,78 грн.; від 24.02.2009 р. № 0007701704/3 про сплату податку на додану вартість у розмірі 2 203,60 грн. -штрафні (фінансові) санкції; від 24.02.2009 р. № 0007111704/3 про сплату податку на додану вартість у розмірі 192 23,40 грн. (129 818,00 грн. -основний платіж. 62 705,40 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Позивач вважає проведену перевірку такою, що проведена з порушеннями податкового законодавства, а прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними.
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Так, перевіркою встановлено порушення зазначених норм, чим занижено валовий дохід за І квартал 2008 р. з операції купівлі-продажу товару, а також завищені суми витрат на придбання товару, який, згідно наданих на перевірку документів не проданий, тобто витрати не пов'язані з фактичним одержаним доходом в перевіряємому періоді. Крім цього, позивач безпідставно включив до складу витрат суми податку на додану вартість, які входять до ціни придбаних маркетингових послуг.
Зазначені факти, встановлені перевіркою, позивачем документально не спростовані, будь-яких доказів суду не надано.
Також, відповідачем звернуто увагу суду на розбіжності в податкових накладних, які надавалися позивачем для перевірки з тими, які надані суду, а саме: податкова накладна від 14.03.2008 р. № 14/3 виписана на Ф.О.Захарова містить дані, що покупцю було відвантажено 14,4 т. дроту, а в аналогічній податковій декларації поданій до суду -50,0 т.; податкова накладна від 03.03.2008 р. № 03/3 виписана на Ф.О.Захарова містить дані, що покупцю було відвантажено 5,0 т. дроту, а в аналогічній податковій декларації поданій до суду -13,0 т.; податкова накладна від 27.04.2008 р. № 27/04 виписана на ТОВ "Біарс" містить дані, що покупцю було відвантажено 53,0 т. дроту, а в аналогічній податковій декларації поданій до суду -60,9 т.
Так, позивач пояснив, що оформляв та зберігав у себе декілька варіантів податкових документів, але при перевірці податковому органу на перевірку були подані неправдиві податкові документи, оскільки позивач не підготувався до перевірки. Після перевірки позивач надавав податковому органу правдиві документи, але це не було враховано при винесені рішення стосовно позивача.
Суд вважає такі дії позивача грубим порушенням вимог податкового законодавства та законодавства, що регулює бухгалтерський облік.
Крім цього, як вже зазначалося, перевіркою були виявлені порушення законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп. 3.1.1. п. 3.1., пп. 3.2.3. п. 3.2. ст. 3, пп. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6, пп. 7.2.8. п. 7.2., пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
З поданих матеріалів встановлено, що позивач здійснював допоміжну діяльність з надання послуг по пошуку клієнтів на укладення договорів за всіма видами страхування (договори: від 03.03.2006 р. № 0303-02, від 15.03.2007 р. № 1503-01, від 03.05.2007 р. № 03/0305). Обсяги поставки по даних операціях платником податків задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в рядку 3 -операції, які не є об'єктом оподаткування згідно п. 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".
В свою чергу, згідно укладених договорів, позивач отримував маркетингові послуги по пошуку клієнтів, які застрахували своє майно у страхових компаніях, з якими позивачем укладені відповідні договори.
Відповідно до пп. 3.2.3. п. 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування надання послуг із страхування, співстрахування або
перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Згідно п. 1.2 ст. 1, пп. 2.1.17 п. 2.1 ст. 2 Положення про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.05.2004 р. № 376, свідоцтво про внесення до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів -документ, який засвідчує факт реєстрації страхового (перестрахового) брокеру і внесення інформації про нього у Реєстр, а також підтверджує право здійснювати посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні. Посередницька діяльність страхових (перестрахових) брокерів є виключним видом діяльності страхового (перестрахового) брокера.
Ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду позивачем не надано документа - свідоцтва, який підтверджує статус страхового брокера, а, отже, посилання позивача в податкових деклараціях на п. 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0007101704/3, № 00077011704/3 та № 0007111704/3 від 24.02.2009 р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.О. Арсірій