ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 6/573
м. Київ
05 листопада 2009 року 12 год.05 хв. № 2а-9503/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва
про скасування рішень
Представники сторін:
від позивача : Глузд О.В. (довіреність від 28.07.2009 р. б/н)
від відповідача: Гримальський А.Ю. (довіреність від 02.02.2009 р. № 642/9/10-008); Савін А.І. (довіреність № 967/9/10-008)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 05.11.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся фізична особа -підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.06.2009 р. № 0006402305 на суму 21,30 грн.; від 30.06.2009 р. №0006312305 на суму 5 017,50 грн.; від 30.06.2009 р. № 0006412305 на суму 1700,00 грн.; від 13.07.2009 р. № 0006632305 на суму 5 545,00 грн.
В ході судового розгляду справи представник позивача подав заяву від 19.10.2009 р. Про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва при проведенні перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 неправомірними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.06.2009 р. №0006402305 на суму 21,30 грн.; від 30.06.2009 р. №0006312305 на суму 5 017,50 грн.; від 30.06.2009 р. № 0006412305 на суму 1700,00 грн.; від 13.07.2009 р. № 0006632305 на суму 5 545,00 грн., всього на загальну суму 12 283,80 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач -фізична особа -підприємець ОСОБА_1 , вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємцем п. 1, 2 та 3 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності'від 23.03.1996 р. №98/96-ВР (із змінами та доповненнями), п. 1 та п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 265/95-ВР) та ст.. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами'від 19.12.1995 р. №481/95-ВР. Також, позивач вказує на те, що перевірка була проведена з порушенням вимог Законів України «Про державну службу в Україні'від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.
Відповідач -ДПІ у Оболонському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що у позивача при здійсненні господарської діяльності (торгівля алкогольними напоями) була відсутня ліцензія, торговий патент, не видавалися розрахункові документи та не застосовувався реєстратор розрахункових документів, що є порушенням вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності'та «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами». За вказані порушення відповідачем була застосована штрафна санкція на підставі п. 1 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР, абз. 3 п. 1 ст. 8 Закону України № 98/96-ВР та абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва були проведені перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами вказаних перевірок були складені акти від 27.06.2009 р. № 0785/26/54/23/2668120395 та від 10.07.2009 р. № 0820/26/54/23/ НОМЕР_1 . На підставі вказаних актів були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.06.2009 р. № 0006402305 на суму 21,30 грн.; від 30.06.2009 р. №0006312305 на суму 5 017,50 грн.; від 30.06.2009 р. №0006412305 на суму 1 700,00 грн.; від 13.07.2009 р. № 0006632305 на суму 5 545,00 грн., всього на загальну суму 12 283,80 грн.
Під час проведення перевірок податковим органом 27.06.2009 р. було встановлено, що при здійсненні господарської діяльності позивачем не застосовувався реєстратор розрахункових операції, не видавалися розрахункові документи, відсутня ліцензія на право торгівлі алкогольними напоями (працівником позивача була продана одна пляшка «Джин-тонік»), до перевірки не були надані Книга обліку розрахункових операцій, розрахункова книга та патент на здійснення торгівельної діяльності. Також, 10.07.2009 р. працівник позивача під час продажу двох пляшок пива «Оболонь світле'та кави «Нескафе'не провів операцію через РРО та не видав розрахунковий документ. Вказана операція не була відображена в Книзі обліку розрахункових операцій та розрахунковій книзі, оскільки дані документи у позивача були відсутні.
За вказані порушення до ФОП ОСОБА_1 були застосовані штрафні (фінансові санкції) на підставі п. 1 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР, абз. 3 п. 1 ст. 8 Закону України №98/96-ВР та абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР.
Позивач вказує на те, що його співробітником була продана пляшка пива, а не слабоалкогольний напій «Джин-тонік», а тому у ФОП ОСОБА_1 не має підстав для ведення операцій через реєстратор розрахункових операцій, ведення книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книги, як це передбачено положеннями п. 5 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд не погоджується з позицією позивача щодо визнання дій ДПІ у Оболонському районі м.Києва та неправомірності застосування до нього рішень про застосування (штрафних) фінансових санкцій з огляду на наступне.
Щодо підстав проведення перевірки та неправомірності дій податкового органу при проведенні перевірки позивача, суд зазначає наступне.
Позивач вважає, що перевірка здійснена з порушенням чинного законодавства, яке регламентує порядок проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, а саме вимог ст.ст. 11 1, 11 2 закону України «Про державну податкову службу в Україні»
Суд з даним твердженням не погоджується з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні'від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Відповідно до ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які регулюють правовідносини суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та визначають основні засади державної політики щодо регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а тому є законами не пов'язаними з нарахуваннями та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів).
Статтями 15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
При цьому, згідно пп. 2.6 п. 2 «Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб», затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 року за № 441 перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів державної податкової служби. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок. При цьому за дорученням Кабінету Міністрів України можуть проводитись позапланові перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки.
Згідно пп. 2.7 п. 2 Наказу ДПА України за № 441, перевірки проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку.
Крім того, згідно ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.
Тобто, для проведення планової перевірки працівники мають право приступити при наявності належним чином оформленого направлення на перевірку та наказу.
Направлення на проведення перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 №1658/23-05 від 26.06.2009 року, видані ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі наказу № 1203 від 26.06.2009 р. та направлення № 1788/23 від 10.07.2009 р., видане на підставі наказу 10.07.2009 р., відповідають усім вимогам, зазначеним у ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Крім того, згідно ч. 2 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні'ненадання цих документів (направлення на перевірку при проведенні планової перевірки) платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Разом з тим, позивач допустив працівників ДПІ у Оболонському районі м. Києва до проведення планової перевірки (передбачена в планах проведення перевірок, затвердженого виконуючим обов'язки начальника ДПІ у Оболонськму районі м. Києва від 22.05.2009 р. та начальником ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 25.06.2009 р.), що підтверджує правомірність проведення перевірок та суперечливі висновки позивача. Відтак, позивач не використав своє право на недопущення працівників ДПІ до перевірки, якщо вважав її незаконною.
Отже, суд вважає, що при проведенні перевірки порушень чинного законодавства України співробітниками податкового органу не було.
Щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до вимог п.1, 2 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Як встановлює п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач не використовував у своїй господарській діяльності реєстратор розрахункових операцій MІNІ 50002 ME заводський номер ПБ 57130358, який має в наявності.
Таким чином, згідно п. 1 ст. 17 цього Закону до СПД- ФО Маркевича застосовано фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Також, згідно з п. 1, п. 5 ст. З Закону України № 265/95-ВР, у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України. В результаті чого, було застосовано передбачену п. 1, п. 3 ст. 17 цього Закону фінансову санкцію.
Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Згідно з п. 10 ст. 3 цього Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 1, 2 та 3 ст. 3 Закону України № 98/96-ВР, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;
стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).
Згідно з п. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Як встановлює ст.. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до державного бюджету згідно з чинним законодавством.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами в поїздах, на морських або річкових суднах видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України, в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна).
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.
У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі.
У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.
Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.
Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: заяви суб'єкта господарювання; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб'єктом господарювання марок акцизного збору (стосовно імпортерів); рішення суду про встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного збору; рішення суду про встановлення факту переміщення суб'єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог статті 153 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.
У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
У разі втрати або пошкодження ліцензії орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання дублікат ліцензії. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженій ліцензії.
Судом було встановлено, що позивач немає ліцензії на право здійснювати торгівлю алкогольними напоями.
За порушення вказаної статті до позивача була застосована штрафна санкція відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР, згідно з якою до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Враховуючи викладене вище, висновки відповідача, на підставі яких останнім було нараховано штрафні (фінансові) санкції ФОП ОСОБА_1 , є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного в Україні законодавства. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до вимог чинного законодавства. За таких обставин позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.