ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 8/948
м. Київ
27 січня 2010 року 14 год. 35 хв. № 2а-9603/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом'в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»
ДоДержавної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області
Провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0001001501/0 від 13.04.2009 р.
За участю представників сторін
від позивача: Іванова Н.М. за дов. від 29.10.2008 р.
від відповідача: Малахов В.Л. за дов. № 11083/10/10-013 від 16.12.2009 р.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом'в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція'звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001001501/0 від 13.04.2009 р.
Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити. Вважає, що заснований податковим органом штраф у 20 % до підприємства позивача є необґрунтованим, адже згідно розрахунку сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин було самостійно визначено суму податкового зобов'язання та порядок погашення, про факт спрямування коштів на оплату розрахунків свідчать платіжні доручення, в яких поле «призначення платежу'заповнено у відповідності до Порядку подання фінансовими установами органам державної податкової служби повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників і зборів (обов'язкових платежів) та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету, затвердженого наказом ДПА України від 01.07.2002 р. № 301. Також, представник позивача зазначив, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не встановлює порядку та механізму погашення податкового боргу за рахунок сплачених платником податків коштів з іншим призначенням і не наділяє податкові органи повноваженнями щодо зміни призначення платежу, вказаного платником податків, та без згоди платника податків розпоряджатись його коштами.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити. Зазначив, що оскаржуване повідомлення-рішення винесено правомірно, відповідно до вимог діючого законодавства, так підприємством позивача було порушено ст. 5 Закону України «Про податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», п.п.5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», загальна сума несвоєчасно сплаченого податкового боргу за період 12.02.2009 р. по 07.04.2009 р. становить 86 568,99 грн., кількість днів затримки 62 календарних днів, в результаті чого позивачу і було нараховано на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами'штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 % узгодженого податкового зобов'язання.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Пред'явлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001001501/0 від 13.04.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Державною податковою інспекцією у м. Енергодар Запорізької області відносно позивача було проведено перевірку, за результатами якої було складено Акт № 121/15-208/19355964 від 07.04.2009 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин».
За результатами перевірки податкова інспекція дійшла висновку про те, платником податків в порушення ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів інших самохідних машин і механізмів», п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'несвоєчасно сплачено податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин, а саме загальна сума несвоєчасно сплаченого позивачем податкового боргу податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин за період з 12.02.2009 р. по 07.04.2009 р. становить 86568,99 грн. кількість днів затримки від 26 до 90 календарних днів.
На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2009 р. за № 000100501/0 про сплату 17 313,80 грн. штрафних санкцій в розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Позивач не погодився із застосуванням вказаних санкцій, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
З акту перевірки вбачається, що податковою інспекцією було проведено перевірку щодо своєчасності сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин за період з 12.02.2009 р. по 07.04.2009 р., в якому зазначено про податкове зобов'язання у розмірі 112207,00 грн. з граничним терміном сплати 14.01.2009 р., але позивачем згідно платіжного документа № 2394 від 17.03.2009 р. фактично було сплачено суму -88720,64 грн., тобто кількість днів затримки 62, що в свою чергу на думку податкового органу є несвоєчасною сплатою податкового боргу.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», податок з власників наземних транспортних засобів та інших машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Згідно з розрахунком суми вказаного податку за 2008 рік, позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання за 2008 рік в розмірі 448 828,00 грн., а також порядок її погашення, а саме:
- І квартал -112 207 грн. до 15.04.2008 р., сплачено відповідно до платіжного доручення № 2790 від 14.04.2008 р.;
- ІІ квартал -112 207 грн. до 15.07.2008 р., сплачено відповідно до платіжного доручення № 5405 від 14.07.2008 р.;
- ІІІ квартал -112 207 грн. до 15.10.2008 р., сплачено платіжним дорученням № 8510 від 07.10.2008 р.;
- ІV квартал -112 207,00 грн. до 15.01.2009 р., сплачено платіжним дорученням № 136 від 12.01.2009 р.
Про факт спрямування коштів позивача на оплату саме вказаних розрахунків свідчать платіжні доручення, в яких поле «призначення платежу'заповнено відповідно до Порядку подання фінансовими установами органам державної податкової служби повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету, затвердженого наказом ДПА України від 01.07.2002 р. № 301.
В свою чергу, платіжним дорученням № 2394 від 17.03.2009 р. на суму 88 720,64 грн. позивачем було сплачено авансовий платіж, як вказано в призначенні платежу.
Крім того, в листі ДПІ у м. Енергодарі від 10.04.2009 р. № 3307/10/15-204 про розгляд заперечень зазначено, що поточні податкові зобов'язання сплачуються ВП «Запорізька АЕС», але враховуючи, що по особовому рахунку платника податку з власників наземних транспортних засобів станом на 12.02.2009 р. рахується заборгованість по поточним нарахуванням по строку 14.01.2009 р., то при кожній сплаті поточних нарахувань буде нараховуватись штрафна санкція за несвоєчасну сплату податку при погашенні податкового боргу.
Як на підставу здійснення ДПІ у м. Енергодарі самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених ВП «Запорізька АЕС'сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначені у платіжних документах, податковий орган, посилається на п.п. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 р. № 276 (далі -Інструкція № 276).
Відповідно до п.п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.
Як зазначено підпунктом 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Правлінням Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Мін'юсті України 29.03.2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу'платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
В п.п. 11.4 Інструкції № 276 вказано, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом. Погашення податкового боргу може бути повним або частковим.
Отже, норми Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'та Інструкції № 276 не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Крім того, відповідно до рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.06.2009 р. № 5169/10/15-204, станом на 12.02.2009 р. по особовому рахунку ВП «Запорізька АЕС'ДП НАЕК «Енергоатом'по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин рахується заборгованість в розмірі 86 568,99 грн. у тому числі:
- згідно повідомлення-рішення № 0000402301 від 16.06.2006 р. (винесене замість частково скасованого № 0000902310) на суму основного платежу 29 877,43 грн., фінансових санкцій 14 938,71 грн.;
- згідно повідомлення-рішення № 0000772301 від 15.05.2008 р. основного платежу 27 739,59 грн., фінансових санкцій 13 869,80 грн., однак дане спростовується наступним.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2007 р. у справі № 11/18/07-АП податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Енергодарі від 30.11.2005 р. № 0000902310 визнано нечинним, дана постанова не скасована та набрала законної сили. Податкове повідомлення-рішення № 0000772301 оскаржено позивачем в судовому порядку.
Таким чином, податковий орган самовільно спрямовує грошові кошти позивача призначені для сплати поточних платежів в рахунок погашення неіснуючої заборгованості.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що в свою чергу призвело до порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Акт державного або іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області № 0001001501/0 від 13.04.2009 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області № 0001001501/0 від 13.04.2009 р.
3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 05.02.2010 р.