ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 16/233
м. Київ
30.09.2009 р. 13:03 № 2а-3303/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. у відкритому судовому засіданні вирішив адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
проскасування податкового повідомлення- рішення
На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.09.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23.03.2009 р. № 0000262304/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за Договором кредиту № РВ-2.3.-2.3.9.1.-2003/02К від 20.11.2003 р., укладеним між позивачем та Акціонерним товариством «PAREX BANKA»(Латвійська Республіка), позивач за отриманий кредит повністю розрахувався 03.06.2008 р. зі своїм контрагентом. АТ «PAREX BANKA»(Латвійська Республіка), як сторона Договору, що отримала дохід, сплатило податки за законами Латвійської Республіки. Проте, ДПІ у Оболонському районі м. Києва, керуючись Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств'та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'визначила позивачу податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 101067,14 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції на суму 202134,28 грн. Позивач вважає, що у відповідності з п. 1 ст.11 Конвенції між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і майно», дохід, який виник у АТ «PAREX BANKA»(Латвійська Республіка) як нерезидента при виплаті йому процентів за Договором кредиту, повинен оподатковуватись у Латвійській Республіці, що фактично було й здійснено. У позивача ж доходів не було, а відтак і зобов'язань в частині оподаткування прибутку іноземних юридичних осіб не може бути, інакше мало б місце подвійне оподаткування, що протирічить нормам Конвенції. Тому податкове повідомлення -рішення від 23.03.2009 р. № 0000262304/0 вважає протиправним та просить його скасувати.
Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях на позовну заяву зазначив, що при винесенні спірного податкового повідомлення -рішення від 23.03.2009 р. № 0000262304/0 податковий орган керувався крім Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств'та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктом 2 ст. 11 Конвенції, який надає право оподаткування країні джерела процентів, тобто країні, резидентом якої є компанія, що сплачує проценти у разі, якщо її законодавство передбачає оподаткування такого виду доходу (підпункт «а'пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств). Однак право оподаткування роялті обмежено ставкою 10 відсотків замість 15 відсотків ( пункт 13.2 статті 13 Закону). Таким чином, проценти, що сплачуються юридичною особою, резидентом України, банку -резиденту Латвії -повинні оподатковуватись в Україні за ставкою 10 відсотків. Рішення інспекції вважає правомірним і в задоволенні позову просить відмовити.
За результатами розгляду матеріалів справи, пояснень сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва -встановив:
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено перевірку ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.», за результатами якої складено Акт №130/23/4-20028213 від 10.03.09 р.
На підставі Акта перевірки №130/23/4-20028213 від 10.03.09 р. та відповідно до п.13 ст. 13, п.16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва винесла податкове повідомлення -рішення форми «Р'від 23 березня 2009 року № 0000262304/0, яким визначила позивачу податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 101067,14 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції на суму 202134,28 грн.
Так, перевіркою оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерел їх походження в Україні встановлено порушення п.13.1, п. 13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 283/97-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями).
Як зазначено в Акті перевірки, ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»в період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р. не сплатило податок на прибуток нерезидента, отриманий ним з джерелом його походження з України у розмірі 1 217 885,57 грн.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2003 р. між позивачем - ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»та АТ «PAREX BANKA»(Латвійська Республіка) було укладено Договір кредиту № РВ-2.3.-2.3.9.1.-2003/02К про надання позивачу грошового кредиту на суму 1100000 доларів США.
Відповідно до умов цього Договору та Додаткових Угод від 12.11.2004 р., 25.11.2004 р., 15.11.2005 р. за фактичний час користування кредитом передбачалась сплата процентів товариством «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» на користь АТ «PAREX BANKA».
За отриманий кредит позивач повністю розрахувався зі своїм контрагентом 03.06.2008 року.
При перевірці відповідач дійшов висновку, що оскільки АТ «PAREX BANKA»(Латвійська Республіка) отримало від ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»проценти за користування кредитом (як доходи, отримані нерезидентом із джерел їх походження з України), то ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»має сплатити податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 10 відсотків відповідно до п.13,1, п. 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'та пункту 2 статті 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і майно».
Позивач, не погоджуючись з такою позицією відповідача, також посилався на норми Конвенції, зокрема на п.1 ст. 11 Конвенції, відповідно до якого проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. В даному випадку, позивач вказував на те, що зазначена норма Конвенції надає можливість здійснювати оподаткування процентів у другій Державі, а не зобов'язує в обов'язковому порядку це роботи. На думку позивача, оскільки АТ «PAREX BANKA»сплатило податки за отримані проценти за законами Латвійської Республіки, в разі сплати податків за ці ж проценти, але вже товариством «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»і за законами України, - матиме місце подвійне оподаткування, що суперечить нормам вищезазначеної Конвенції.
Суд погоджується з думкою позивача виходячи з наступного.
Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 ст. 13 Закону за ставкою у розмірі 15 відсотків від суми виплати та за її рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Нормами міжнародного права, а саме Конвенції між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і на майно», ратифікованої Законом України від 12.07.1996 р. № 331/96-ВР, а саме пунктами 1 та 2 ст. 11 визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.
Суд вважає, що вищенаведена норма Конвенції дозволяє здійснювати оподаткування процентів як в одній Договірній Державі, так і в другій Договірній Державі, і не зобов'язує оподатковувати в обов'язковому порядку проценти в Договірній Державі, в якій вони виникають, при їх одночасному оподаткуванні в іншій Договірній Державі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування'визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.
Матеріали справи містять належним чином легалізовані довідки, видані Управлінням великих платників податків Служби державних доходів Латвії, які підтверджують, що АТ «PAREX BANKA»(ідентифікаційний код 40003074590) дійсно є резидентом Латвії у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною (Урядом України) та Латвією.
Крім того, матеріали справи містять інформаційний лист «PAREX BANKA»№ 2.4.8.-03/1 від 02.03.2009 р., в якому Банк повідомляє, що процентний дохід, отриманий по Кредитній угоді № РВ-2.3.-2.3.9.1-2003/02К від 20.11.2003 р., у відповідності до законодавства Латвійської Республіки був включений в оподатковуваний дохід Банку відповідного року.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого відповідно до ч.2 ст. 72 КАС України покладений обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача щодо відсутності у нього підстав для здійснення оподаткування процентів Банку за законами України. Акт перевірки, складений відповідачем, лише трактує норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'та Конвенції між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки з позиції податкового органу щодо здійснення оподаткування доходів платників податків.
Суд не погоджується із тлумаченням відповідачем п.п. 1.2 ст.11 Конвенції, які, як вважає відповідач, слід розуміти і застосовувати в даних спірних правовідносинах як одну цілу норму міжнародного права. За правилами юридичної техніки дані пункти виписані як самостійні норми, де пункт 1 ст. 11 Конвенції визначає право сторін у міжнародних економічних зносинах на вільний вибір країни де оподатковуються проценти, які сплачуються нерезиденту, а п. 2 цієї статті передбачає можливість оподаткування процентів у тій Договірній Державі, де вони виникають за певних умов. Таких умов в даному конкретному випадку суд не вбачає.
Статтею 18 «Спеціальні правила'Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'передбачено, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлюються інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо оподаткування процентів, сплачених позивачем нерезиденту за користування кредитом, слід виходити із права договірних сторін на визначення місця сплати податків від їх одержання.
Враховуючи розбіжність позицій позивача і відповідача в розумінні правозастосування п.1ст. 11 Конвенції, ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то суд визнає їх об'єктивно обґрунтованими з обох сторін в силу нечіткого регулювання цих правовідносин законами України та джерелами міжнародного права і вважає, що при вирішенні даного спору слід також виходити із норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В даному випадку, має місце конфлікт інтересів податкового органу та платника податку -ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.». А, відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов задоволити.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23 березня 2009 року № 0000262304/0.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кишинський М.І.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -01.10.2009р.