ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 8/84
м. Київ
29.09.2009 р. 10 год. 45 хв. № 2а-2198/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомАкціонерного комерційного банку «Правекс-банк»
ДоКомунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»
Третя особаОСОБА_1
Проскасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
За участю представників сторін
від позивача: Салюк М .І . за дов. № 779/Д від 11.03.2009 р.
від відповідача: Гейзер С.А . за дов. № 2529 від 14.07.2009 р.
третя особа: Кушнір Н.О. паспорт с. НОМЕР_1
від третьої особи: Римарчук А.В. за дов. від 25.05.2009 р.
Акціонерний комерційний банк «Правекс-банк'звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації'про скасування рішення про відмову в реєстрації № 630 від 16.02.2009 р.; зобов'язання зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 38,0 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_1 та яке належить позивачу на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі іпотеки від 11.10.2007 р., укладеного між АКБ «Правекс-банк'та ОСОБА_1 .
Позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що відмова відповідача суперечить положенням абз. 13 ст. 19 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відповідно до яких підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмеження цих прав, є договори про іпотеку та положенням п. 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, відповідно до яких для реєстрації виникнення прав власності на нерухоме майно до БТІ подаються правовстановлювальні документи, до яких відносяться договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема договори про задоволення вимог іпотекодержателя, якими, відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку'вважаються також відповідні застереження в іпотечному договорі.
Відповідач проти адміністративного позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні вимог. В наданих суду поясненнях по справі зазначив, що перехід права власності на нерухоме майно, згідно договору іпотеки № 2368 від 11.10.2007 р. оформляється шляхом підписання акту прийому-передачі сторонами, а застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в даному договорі, є правовстановлювальним документом та правовою підставою для реєстрації прав власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки лише у випадку переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Банком до БТІ не було представлено акту прийому-передачі нерухомого майна, оскільки, така передача від іпотекодавця до іпотекодержателя не відбулася, то відповідач вважає, що своїми діями не порушував прав позивача.
Третя особа надала письмові пояснення, в яких проти адміністративного позову заперечувала, зазначила, що застереження в іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність укладення якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобов'язань боржником.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
11.10.2007 р. між АКБ «Правекс-банк», в особі директора відділення «Львівська обласна дирекція'Чорненького В.Г. та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1151-003/07Ф від 11.10.2007 р. з наданням позичальнику кредиту в національній валюті на загальну суму 404 000 грн., зі сплатою 15,99 % річних, строком до 11.10.2017 р.
В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань по кредитному договору, 11.10.2007 р. між АКБ «Правекс-банк'та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передане приміщення загальною площею 38,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
17.11.2008 р. в зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань, ОСОБА_1 було направлено письмову вимогу про усунення порушень умов кредитного договору та виконання порушених зобов'язань.
ОСОБА_1 порушення виконання зобов'язань по кредитному договору не усунула.
27.01.2009 р. АКБ «Правекс-банк'звернувся до Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації'з заявою про реєстрацію права власності за Банком на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 38,0 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_1 .
16.02.2009 р. Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації'прийняло рішення про відмову в реєстрації № 630, яким відмовило в реєстрації права власності на нежитлове приміщення площею 38,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що до заяви було представлено договір іпотеки, який відсутній в переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно.
Позивач з такою відмовою не погодився, вважає, що порушено його права та охоронювані законом інтереси, що і стало причиною звернення до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити, виходячи з наступного.
БТІ відмовило позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки останнім не було надано правовстановлювального документа для здійснення такої реєстрації.
При зверненні до БТІ позивачем в якості правовстановлювального документу до заяви було представлено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Куртою Н.В. 11.10.2007 за р. № 2368.
Згідно п.3.2.2.1. договору іпотеки, право власності на передане в іпотеку нерухоме майно переходить від «Іпотекодавця'до «Іпотекодержателя», якщо протягом тридцяти календарних днів «Іпотекодавець'не задовольнить вимогу «Іпотекодержателя'про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання, умов даного договору, в якій зазначається про звернення стягнення шляхом передачі від «Іпотекодавця'до «Іпотекодержателя'права власності на предмет іпотеки.
Згідно п.3.2.2.7. договору іпотеки, протягом тридцяти календарних днів від дня набуття права власності «Іпотекодержателем'на предмет іпотеки «Іпотекодавець'зобов'язується передати, а «Іпотекодержатель»- прийняти предмет іпотеки. Передача предмета іпотеки оформляється Актом прийому-передачі переданого в іпотеку нерухомого майна.
Згідно п.3.2.2.8. договору іпотеки, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від «Іпотекодавця» до «Іпотекодержателя'застереження про задоволення вимог «Іпотекодержателя», що міститься в даному Договорі, є правовстановлювальним документом та правовою підставою для реєстрації права власності «Іпотекодержателя'на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Отже, перехід права власності на нерухоме майно, згідно вищевказаного договору, оформляється шляхом підписання акту прийому-передачі сторонами, а застереження про задоволення вимог «Іпотекодержателя», що міститься в даному Договорі, є правовстановлювальним документом та правовою підставою для реєстрації права власності «Іпотекодержателя'на нерухоме майно, що є предметом іпотеки лише у випадку переходу права власності на предмет іпотеки від «Іпотекодавця'до «Іпотекодержателя».
До заяви про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 38,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 не представлено акт прийому-передачі нерухомого майна, оскільки, така передача від іпотекодавця до іпотекодержателя не відбулася, то суд вважає відмову відповідача правомірною.
Щодо вимоги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, слід зазначити наступне.
Згідно із статтею 33 Закону України «Про іпотеку'у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі:
- рішення суду;
- виконавчого напису нотаріуса;
- згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до статті 37 зазначеного Закону, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем в суді, якщо він доведе, що основне зобов'язання і умови іпотечного договору не були порушені.
Застереження у іпотечному договорі обумовлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність в укладенні якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобов'язань боржником.
Згідно листа Міністерства юстиції України від 23.12.2004 р. № 19-32/2381 у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлювальним документом буде або договір купівлі-продажу нерухомості або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача щодо скасування рішення Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації'про відмову в реєстрації № 630 від 16.02.2009 р.; зобов'язання Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації'зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 38,0 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_1 та яке належить Акціонерному комерційному банку «Правекс-банк'на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі іпотеки від 11.10.2007 р., укладеного між АКБ «Правекс-банк'та ОСОБА_1 , належить відмовити.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову Акціонерного комерційного банку «Правекс-банк'відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 09.10.2009 р.