Справа № 349/651/16-к
Провадження № 1-кп/349/16/19
іменем України
18 листопада 2019 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015090210000247 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,
учасники провадження:
прокурори ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_8
потерпілий ОСОБА_9
ОСОБА_5 заподіяв потерпілому ОСОБА_9 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Злочин вчинено за таких, встановлених судом обставин.
18 вересня 2015 року біля 20 год. 40 хв. , ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автомобільною дорогою Мукачево - Львів в напрямку м.Львів. У попутному напрямку рухався автомобіль марки "Мітцубісі Оутлендер" , реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 . В м.Рогатині Івано-Франківської області на вул.Галицькій між водіями виник конфлікт з приводу порушення, на думку водіїв, правил дорожнього руху під час виконання маневру обгону. Для з'ясування стосунків обидва водії зупинилися на узбіччі проїжджої частини центральної вулиці м.Рогатина - Галицької, поблизу крамниці будівельних матеріалів. ОСОБА_9 підійшов до автомобіля, яким керував ОСОБА_5 . Після чого ОСОБА_5 вийшов з автомобіля та умисно, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_9 , яка виникла раптово через здійснення ОСОБА_9 маневру обгону його транспортного засобу під час затору, що утворився внаслідок проведення ремонту дороги, маючи на меті провчити ОСОБА_9 , як учасника дорожнього руху, завдав потерпілому один удар невстановленим слідством твердим предметом в лобно-тім'яну ділянку голови . Внаслідок нанесеного ОСОБА_5 удару ОСОБА_9 заподіяно тілесне ушкодження у виді забійної рани в ділянці голови, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_5 вини у вчиненому злочині не визнав зовсім. Пояснив, що 18 вересня 2015 року на власному мікроавтобусі марки "Опель Віваро" реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався автомобільною дорогою Мукачево - Львів в напрямку з м.Івано-Франківська в м.Львів. У с.Вербилівці Рогатинського району Івано-Франківської області , що розташоване перед в'їздом в м.Рогатин, були встановлені дорожні знаки "Ремонт дороги ", "Рух в одному напрямку" та "Обмеження швидкості 30 км/год". Дорожній рух регулювався відповідальними особами. Ремонт дороги закінчувався в м.Рогатині біля автозаправної станції «Окко». У зоні обмежувальних дорожніх знаків транспортні засоби рухались в одному напрямку, в залежності від вказівок осіб, які регулювали рух на вказаній ділянці дороги. Під час руху на цій ділянці дороги він виїхав з колони автомобілів, що утворилася, вліво, щоб з'ясувати, чи не закінчується дія знаку обмеження руху в одному напрямку. У цей момент по зустрічній смузі руху в попутному напрямку, ззаді нього рухався транспортний засіб, який сигналив, щоб він уступив йому дорогу. Через спазм серця , він не зміг прийняти різко вправо і попросив дружину, щоб дала йому ліки від серця. Коли біль пройшла, він повільно звернув вправо. Автомобіль темного кольору під керуванням ОСОБА_9 порівнявся з його автомобілем та розпочав витісняти його вправо до обочини. Він зупинив свій автомобіль, інший автомобіль теж зупинився. ОСОБА_9 вийшов з свого автомобіля та почав відкривати двері спочатку з боку пасажира, а тоді з його боку. Водій ОСОБА_9 кричав щось лайливе на його адресу. Він сприйняв дії ОСОБА_9 , як напад на нього, перелякався, а тому не виходив з власного автомобіля. На його переконання саме ОСОБА_9 вчиняв хуліганські дії. Просив визнати його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдати.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України повністю доводиться показаннями потерпілого, свідків, іншими письмовими доказами, дослідженими і перевіреними у судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що 18 вересня 2015 року біля 19 год. разом із дружиною та сином на автомобілі "Мітцубісі Оутлендер" виїхали з м.Івано-Франківська та рухалися по автодорозі Мукачево - Львів в напрямку м.Червонограда Львівської області. Перед в'їздом в м.Рогатин проводився ремонт дороги. Рух автомобілів здійснювався почергово у кожному з напрямків руху. Перед ним рухався мікроавтобус марки "Опель Віваро", який він обігнав, продовжив рух дальше, маючи намір обігнати інший автомобіль, оскільки поспішав. Не заперечує, що порушив правила дорожнього руху. Однак в цей час з правої боку від себе побачив транспортний засіб "Опель Віваро", щоб уникнути аварійної ситуації, надав йому дорогу. У подальшому він вирішив знову здійснити обгін "Опель Віваро", але обвинувачений не давав йому це зробити. Побачив, що транспортний засіб "Опель Віваро" зупинився. Він теж зупинився, оскільки не розумів, чому водій буса чинить йому перешкоди в русі. Він вийшов з автомобіля, підійшов до мікроавтобуса, яким керував обвинувачений, щоб з'ясувати чому водій порушує правила дорожнього руху. Спочатку він намагався відкрити передні двері з боку пасажира, однак вони були зачинені. Після чого він підійшов до дверей водія. Коли підходив до дверей водія, обвинувачений відчинив двері і несподівано наніс йому удар тупим твердим предметом в область голови. Від нанесеного удару він втратив свідомість та впав на дорогу. Коли отямився, побачив біля себе дружину, яка допомагла йому встати, дала серветки, щоб витерти кров з обличчя. Буса на дорозі вже не було. Така поведінка водія ОСОБА_5 його розлютила, а тому він сів за кермо та вирішив наздогнати мікроавтобус, блимав йому фарами. Коли бус зупинився поблизу магазину «Овен», що по вул. Галицькій в м.Рогатині, він теж зупинив свій автомобіль і разом з дружиною підійшов до мікроавтобуса зі сторони передніх пасажирських дверей, бо з боку водія вже боявся підходити. Двері відчинилися. Він запитав у водія, за що він його вдарив. На що водій відповів, що він порушив правила дорожнього руху. На що він сказав водієві ОСОБА_5 , що він відповідатиме за свій вчинок. ОСОБА_5 з місця події втік. Під час розмови з водієм ОСОБА_5 він побачив, що в салоні мікроавтобуса, крім обвинуваченого, знаходились ще дві жінки, інших осіб у салоні автомобіля не було. Йому ставало дедалі гірше від отриманого удару, а тому він змушений був поїхати в Рогатинську ЦРЛ, де йому наклали шви на рану. Після чого його дружина по телефону повідомила про інцедент в поліцію. Після чого вони поїхали до Рогатинського відділення поліції, де він написав заяву про вчинений щодо нього злочин. У подальшому вони поїхали в м.Червоноград Львівської області до родичів. Наступного дня він звертався в Червоноградську ЦРЛ для перев'язки рани. Просив визнати ОСОБА_5 винним та призначити покарання відповідно до вимог закону.
Свідок ОСОБА_10 , дружина потерпілого, пояснила, що 18 вересня 2015 року вона разом з чоловіком та малолітнім сином на автомобілі їхали до родичів в м.Червоноград Львівської області. Вона сиділа на передньому місці для пасажира в автомобілі "Мітцубісі Оутлендер", яким керував її чоловік. В м.Рогатині через ремонт дороги утворилося скупчення транспорту на дорозі. Перед ними рухався бус під керуванням ОСОБА_5 . Її чоловік посигналив та обігнав буса. Після чого ОСОБА_5 обігнав їх автомобіль, витісняв їх на зустрічну смугу руху, перегороджував їм дорогу. Вони зупинилися біля автозаправної станції. Її чоловік вийшов з автомобіля, щоб з'ясувати у водія мікроавтобуса, що сталося, чому він перегороджує їм дорогу. Що відбулося біля мікроавтобуса вона не бачила. Коли мікроавтобус поїхав, то вона побачила свого чоловіка, який тримався рукою за голову, поміж його пальців текла кров. Вона вийшла з автомобіля та допомагла чоловікові піднятись. Зі слів чоловіка їй стало відомо, що обвинувачений несподівано для нього наніс удар в лобну ділянку голови. Чоловік вирішив наздогнати мікроавтобус , який зупинився поблизу магазину «Овен» і цей момент нею було зафіксовано за допомогою мобільного телефону. Коли вони підійшли, водій відкрив двері. На запитання чоловіка що відбувається, він відповів, що не треба розкидатися камінням. Більше нічого не говорив. У салоні мікроавтобуса, крім обвинуваченого, знаходились дві жінки, які кричали до її чоловіка, як він їздить по дорозі. Одна з жінок сиділа біля водія на передньому сидінні, а інша ззаді. Коли вона сказала , що викликає поліцію, то обвинувачений залишив місце зупинки та поїхав в напрямку м.Львів. Вони з чоловіком поїхали в Рогатинську ЦРЛ, де чоловікові обробили рану та наклали 7-8 швів, після чого вони поїхали в поліцію.
Свідок ОСОБА_11 , дружина обвинуваченого, пояснила, що 18 вересня 2015 року разом з чоловіком на власному бусі їхали в м.Львів. Вона знаходилася на передньому сидінні пасажира. Керував транспортним засобом її чоловік. Приблизно о 20 год. 40 хв. вони були перед початком в'їзду в м.Рогатин. На цій ділянці дороги проводилися ремонтні роботи. Біля автозаправної станції «Окко» вона почула звуковий сигнал автомобіля, що рухався за ними. Вона зрозуміла, що він мав намір здійснити маневр обгону. Між тим перешкоджав їхньому руху, зупинив рух колони. Її чоловікові стало погано і вона шукала ліки від серця. Вони зупинилися. Водій транспортного засобу вийшов з автомобіля. Вони дуже перелякалися, не знали, що коїться. Чоловік тримав двері, тримав кермо. Водій, що вийшов кричав до них, висловлював претензії, чому не дали йому дорогу. Коли вони продовжили рух, цей автомобіль їхав за ними. За переїздом зупинилися вдруге. Невідомий чоловік підійшов до її дверей, знову щось кричав, висловлював претензії з приводу порушення правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом. Вони дверей не відчиняли, бо не знали чого очікувати від незнайомця. Вони прямували до Польщі, мали з собою певну суму грошей, боялися за себе та своє майно. Її чоловік жодного разу з автомобіля не виходив і не наносив удару потерпілому ОСОБА_9 . З ними в салоні мікроавтобуса було ще двоє чоловіків, знайомих її чоловіка, яких вони висадили в с.Черче Рогатинського району Івано-Франківської області та незнайома жінка, яку вони підвозили з Івано-Франківська до одного із сіл Рогатинського району.
Вина обвинуваченого також доводиться - протоколом пред'явлення до впізнання особи за фотознімками від 22 січня 2016 року відповідно до якого ОСОБА_9 впізнав особу чоловіка, зображеного на фотознімку, який розміщено зліва направо по порядку під №3 ( ОСОБА_5 ), як такого, що умисно спричинив йому тілесне ушкодження 18 вересня 2015 року на проїжджій частині дороги в м.Рогатині Івано-Франківської області.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 23 травня 2016 року з фото таблицями , з яких вбачається, що під час проведення слідчого експеремнту потерпілий ОСОБА_9 показав місце події та спосіб нанесення ОСОБА_5 йому удару невідомим твердим предметом.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 23 травня 2016 року з фото таблицями , з яких вбачається, що під час проведення слідчого експеремнту свідок ОСОБА_10 показала місце події, де вона виявила свого чоловіка, в якого з лобної ділянки голови текла кров.
Висновком щодо результатів медичного огляду від 18 вересня 2015 року, з якого вбачається, що водій ОСОБА_9 керував транспортним засобом без ознак алкогольного сп'яніння.
Висновком експерта № 91 від 24 жовтня 2015 року від повідно до якого у ОСОБА_9 була виявлена забійна рана в ділянці голови, яка утворилась від дії тупого твердого предмету, могла утворитись внаслідок нанесення удару таким у вказану вище ділянку , може відповідати терміну вказаному у постанові, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я .
Протоколом огляду предмету від 20 вересня 2015 року, згідно з яким оглянуто магнітний носій DVD - R - диск з відеофайлом , в якому частково відтворені обставини події , яка мала місце на проїжджій частині автомобільної дороги Мукачево - Львів, в м.Рогатині, неподалік приміщення Рогатинського відділення поліції.
Під час відтворення вказаного відеозапису в залі судового засідання, встановлено, що відеозаписом зафіксовано, як автомобіль, з якого ведеться запис, постійно рухається за пасажирським мікроавтобусом марки Опель Віваро, реєстраційний номер НОМЕР_1 , то наближаючись, то віддаляючись від нього на незначну відстань. Протягом усього часу відеозапису із автомобіля, з якого ведеться запис, подається звуковий сигнал. Починаючи з 35 секунди і по 38 секунду відеозапису автомобіль, з якого ведеться запис здійснює обгін мікроавтобуса та зупиняється перед ним.
Суд приходить до висновку, що показання свідка ОСОБА_11 про те, що між її чоловіком та водієм ОСОБА_9 під час зупинки мав місце словесний конфлікт і жодних тілесних ушкоджень чоловік йому не заподіював, є такими, що не відповідають обставинам справи.
Суд вважає, що показання потерпілого ОСОБА_9 щодо нанесення обвинуваченим одного удару невстановленим твердим предметом в лобну ділянку голови є достовірними, такими, що відтворюють обставини, що мали місце, враховуючи їх узгодженість з показаннями свідка ОСОБА_10 та даними висновку експерта.
Суд не врахував показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також протоколи проведення слідчого експерименту від 16 травня 2016 року з свідком ОСОБА_12 та від 19 травня 2016 року з свідком ОСОБА_13 де вони вказали, що 18 вересня 2015 року о 20 год. 40 хв. перебували в салоні мікроавтобуса під керуванням ОСОБА_5 та були очевидцями словесного конфлікт між водіями з приводу дотримання правил дорожнього руху під час виконання маневру обгону. Дані покази спростовуються сукупністю досліджених доказів: показаннями потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 , які ствердили, що в салоні мікроавтобуса, крім обвинуваченого знаходились тільки дві жінки. Також згідно інформації наданої ПрАТ МТС ( на виконання ухвали суду від 17 жовтня 2016 року) вбачається, що свідок ОСОБА_13 18 вересня 2015 року станом на 11 год. 47 хв. знаходився в м.Снятині.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він не заподіював тілесних ушкоджень ОСОБА_9 суд розцінює, як обраний обвинуваченим спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у потерпілого ОСОБА_9 , чи свідка ОСОБА_14 будь-якого мотиву, щоб обмовити обвинуваченого з яким вони раніше не були знайомі, зустрілися вперше 18 вересня 2015 року на автодорозі сполученням "Мукачево-Львів".
Досліджені у судовому засіданні докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілого, свідка ОСОБА_14 .
Кваліфікація органом досудового розлідування дій обвинуваченого ОСОБА_5 , як хуліганства, на переконання суду, не ґрунтується на правильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність. Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти. Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоча хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства. З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема, показань потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_14 обвинувачений ОСОБА_5 наніс удар ОСОБА_9 на ґрунті особистого конфлікту, який виник між ними через поведінку потерпілого ОСОБА_9 , як водія, учасника дорожнього руху, відносно обвнуваченого ОСОБА_5 .
Обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки насильницької поведінки обвинувачено свідчать, що таку поведінка ОСОБА_5 була зумовлена його особистою неприязню до ОСОБА_9 , що виникла раптово через поведінку ОСОБА_9 на дорозі, у відповідь на порушення потерпілим правил дорожнього руху, здійснення обгону колони транспортних засобів, які рухалися в заторі, прагненням провчити його, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Вищенаведене дає підстави суду для висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК.
Дії ОСОБА_5 під час нанесення удару потерпілому ОСОБА_9 , на переконання суду, були зумовлені наміром завдати шкоди здоров'ю потерпілого і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, - за частиною другою статті 125 КК.
Згідно роз'яснень, даних у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.
Судом встановлено, що мотивом дій обвинуваченого по відношенню до потерпілого були неправильні дії потерпілого, як учасника дорожнього руху під час виконання ним маневру обгону.
Таким чином, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд змінив обвинувачення, перекваліфікував дії обвинуваченого з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України. Суд прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого у заподіянні потерпілому ОСОБА_9 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду , яка викладена у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 288/1158/16-к провадження № 13-28кс19, під час судового розгляду кримінального провадження, розпочатого і спрямованого до суду за процедурою публічного обвинувачення, якщо прокурор у порядку статті 338 КПК не вносив до обвинувачення змін, які б трансформували його у приватне, до видалення суду до нарадчої кімнати не виникає жодних процесуальних перешкод для продовження кримінального провадження незалежно від наявності чи відсутності матеріально-правових підстав для перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення.
Межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину окреслені нормою частини третьої статті 337 КПК, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин. Лише в разі якщо потерпілий із заявою про кримінальне правопорушення не звертався і, будучи забезпеченим необхідними умовами для реалізації своїх процесуальних прав, не ставив у будь-який спосіб ні перед органами досудового розслідування (прокурором), ні перед судом питання про застосування щодо винного заходів кримінальної репресії або ж беззастережно відмовився від застосування таких заходів, суд, перекваліфікувавши діяння на злочин приватного обвинувачення, керуючись частиною сьомою статті 284 КПК, зобов'язаний постановити ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі пункту сьомого частини першої цієї статті(крім винятків, передбачених цим пунктом).
Судом встановлено, що саме за заявою потерпілого ОСОБА_9 було внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, яке в подальшому було перекваліфіковано на ч.2 ст.125 КК України та в подальшому на ч.1 ст.296 КК України. У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 надав суду показання з приводу події, що мала місце 18 вересня 2015 року та просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину та призначити йому покарання на розсуд суду відповідно до вимог закону.
Обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості; особу обвинуваченого, який згідно досудової доповіді, наданої Снятинським районним сектором філії Державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується позитивно; стан здоров'я обвинуваченого, який визнаний інвалідом другої групи загального захворювання, яке пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, періодично знаходиться на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ішемічна хвороба серця та на санаторно-курортному лікуванні, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи, на обліку нарколога та психіатра не перебуває; має на утриманні сина ОСОБА_5 , який є інвалідом третьої групи та матір ОСОБА_15 , яка є особою похилого віку та визнана інвалідом першої групи; відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.125 КК України, у виді штрафу .
Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. За ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. За вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років. Оскільки злочин було вчинено 18 вересня 2015 року, на час постановлення вироку по справі минуло три роки, ОСОБА_5 слід звільнити від призначеного покарання відповідно до ч.5 ст.74 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України.
Потерпілий не пред'явив цивільного позову в кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування та судового провадження запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
Учасники процесу не заявляли клопотань стосовно грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368 -370, 373- 374 КПК України,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисячу сімсот) гривень.
Відповідно до ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_5 від покарання у виді штрафу в сумі 1700 (тисячу сімсот) гривень звільнити на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Речовий доказ - компакт - диск із записаними на ньому відеоматеріалами, які частково відображають конфліктну ситуацію за участю ОСОБА_9 зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження - за їх заявами.
Суддя: ОСОБА_1