Справа № 342/1324/19
Провадження № 3/342/419/2019
18 листопада 2019 року м. Городенка
Суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області Ничик Г.І., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Городенківського відділення поліції Коломийського відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 області, громадянки України, яка не працює,
за ч.1 ст.184 КУпАП,
ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та догляду своїм малолітнім дітям: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Своїми діями гр. ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
В судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення ОСОБА_1 визнала та підтвердила обставини вчинення порушення. Запевнила, що буде старатися належним чином виконувати свої батьківські обов'язки. Просить не накладати на неї штраф, оскільки в неї на утриманні четверо дітей.
Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення. Відсутність одного з елементів юридичних ознак складу правопорушення не утворює складу правопорушень.
Законом України “Про охорону дитинства” визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Закон передбачає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Тому неналежне виховання неповнолітньої дитини - це правопорушення батьків і, як наслідок, настання відповідальності. Обов'язки батьків висвітлені в ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину. За невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.
Частиною 1 статті 184 КУпАП, передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, оцінюю кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Вина ОСОБА_1 стверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 100217 від 30.10.2019, повідомленням Служби у справах дітей Городенківської РДА № 856/01-27 від 25 жовтня 2019 року, копією акту обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин гр. ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 22.10.2019, та поясненням порушниці.
Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Обираючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , враховую характер вчиненого правопорушення, особу порушниці та ступінь її вини, майновий стан, обставину, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення - визнання вини, обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення не встановлено, тому приходжу до переконання, що до неї слід застосувати адміністративне стягнення у виді попередження. Вважаю, що такий вид адміністративного стягнення, у відповідності до ст. 23 КУпАП, буде мірою відповідальності, достатньою для досягнення мети виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП особа, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачує судовий збір у розмірі, визначеному п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 23, 26, 33-35, 40-1, ч.1 ст.184, ст.ст. 221, 283-287, 289, 294 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та попередити.
Стягнути з ОСОБА_1 до державного бюджету судовий збір в розмірі 384,20 грн. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Городенківський районний суд.
Суддя: Ничик Г. І.