19.11.2019 р. Справа№ 914/2302/19
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали
за заявою:Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича, м.Львів;
до:Львівської міської ради, м.Львів;
про:забезпечення позову
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича, м.Львів до Львівської міської ради, м.Львів про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019, якими затверджено громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) в оренду терміном на 10 років для обслуговування нежитлових будівель (ухвала №5693 від 10.10.2019); затверджено фізичній особі-підприємцю Калиті Лілії Богданівні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлових будівель (ухвала №5694 від 10.10.2019).
19.11.2019 на адресу суду від фізичної особи-підприємця Ящук Олексія Олександровича надійшла заява про забезпечення позову (вх.№3141/19 від 19.11.2019).
Як зазначив заявник у вказаній заяві, позовні вимоги обґрунтовано очевидністю порушення прав позивача як оскаржуваними ухвалами відповідача, так і рішенням його Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 17.05.2019 (протокол №94), позов про визнання протиправним і скасування якого вже розглядається Господарським судом Львівської області.
Зокрема ФОП Ящук О.О. вказує на необхідність захисту його прав орендаря земельної ділянки площею 0,2464 га за адресою: АДРЕСА_1 від порушень, які не пов'язані з позбавленням права володіння нею, а саме від обмеження (позбавлення) його можливості доїзду та проходу до ділянки, розміщених на ній об'єктів нерухомості, забезпечення їх належної експлуатації. Таке обмеження прав позивача буде зумовлене наданням відповідачем в оренду гр. ОСОБА_1 та ФОП Калиті Л.Б. згаданих вище земельних ділянок, оскільки останні накладаються на дороги та проходи загального користування на території колишнього ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» по АДРЕСА_1 , в тому числі і на дороги та проходи до орендованої позивачем ділянки.
Як стверджує заявник, у випадку укладення між відповідачем та ОСОБА_1 , фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною на виконання оскаржуваних ухвал відповідних договорів оренди землі і подальшого задоволення даного позову, у ФОП Ящука О.О. виникне необхідність подання ще одного позову про визнання таких договорів недійсними.
Таким чином, на думку заявника, ефективним і співмірним способом забезпечення даного позову буде заборона укладення відповідачем договорів оренди землі з третіми особами та заборона здійснення державної реєстрації відповідних речових прав.
Відтак заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони Львівській міській раді укладати з гр. ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) на виконання ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019;
- заборони Львівській міській раді укладати з фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1 на виконання ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019;
- заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) та речового права оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112).
Розглянувши подану заявником заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.
Фізична особа-підприємець Ящук Олексій Олександрович є орендарем земельної ділянки площею 0,2464 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065) по АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди землі від 28.04.2017 року №С-4420.
Пунктом 26 зазначеного договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб згідно з висновком про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою управління архітектури від 23.05.2012 р. №2401-2вих-509.
Пунктом 6 названого висновку встановлені особливі умови: земельна ділянка площею 0,0490 га надається в обмежене користування для забезпечення доїзду.
Як зазначив заявник, неможливим є входження згаданої вище спірної площі (0,0490 га для забезпечення доїзду) до складу земельних ділянок, на отримання в оренду яких згідно із відповідними проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок претендують ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець Калита Лілія Богданівна , адже тоді безумовно буде порушено право позивача на доїзд до наданої йому в оренду земельної ділянки, об'єктів нерухомості та можливість їх експлуатації.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, заявник (позивач) покликається на ст.ст. 50, 55 Закону України «Про землеустрій», відповідно до яких проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки.
Статтею 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Статті 1, 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначають, що кадастровий план - це графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру. На кадастровому плані земельної ділянки відображаються, зокрема, площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності).
Аналіз вищеназваних норм законодавства дозволяє зробити висновок, що процес виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування нової земельної ділянки) обов'язково включає у себе стадію визначення меж земельної ділянки.
У свою чергу, згідно із ст.198 Земельного кодексу України, межі земельних ділянок визначаються під час виконання комплексу робіт із кадастрової зйомки, яка включає в себе, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Як зазначив заявник, затвердження оскаржуваними ухвалами згаданих проектів землеустрою могло б бути правомірним виключно за умови, що вони містять документи, які свідчать про погодження меж земельних ділянок, що надаються в оренду ОСОБА_1 та Калиті Л.Б. , з суміжними власниками та землекористувачами, в тому числі із заявником.
17.05.2019 Узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради ухвалила рішення за результатами розгляду звернення ФОП Калити Л.Б. від 20.03.2019 №3-К-34916-Л-2901, гр. ОСОБА_1 від 21.03.2019 №3-К-35496-Л-2901, ФОП Ящука О.О. від 18.04.2019 №3-ФОП-47042-С-2901, від 22.04.2019 №3-ФОП-48238-С-2901, від 23.04.2019 ЖЗ-ФОП-48590-С-2901, яким погодила межі земельних ділянок на АДРЕСА_1 наступним чином:
- ОСОБА_1 по лінії Д- А відповідно до акту встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості № 1 та по межі земельної ділянки площею 0,2464 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065), яка знаходиться в оренді ФОП Ящука О.О . згідно з договором оренди землі від 28.04.2017 №С-4420;
- ФОП Калиті Л.Б. по лінії Г-Д відповідно до акту встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості № 1 та по межі земельної ділянки площею 0,2464 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065), яка знаходиться в оренді ФОП Ящука О.О . згідно з договором оренди землі від 28.04.2017 №С-4420;
- ФОП Калиті Л.Б . по лінії А-Б відповідно до акту встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості № 1 та по межі земельної ділянки площею 0,2464 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065), яка знаходиться в оренді ФОП Ящука О.О . згідно з договором оренди землі від 28.04.2017 №С-4420.
Крім того, вказаним рішенням Узгоджувальної комісії для вирішення питання організації проїзду (заїзду) до земельних ділянок на АДРЕСА_1 та облаштування паркомісць рекомендувати ФОП Ящуку О.О. звернутись до управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування для розроблення детального плану території ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту».
Як зазначено у вищеназваному рішенні Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, відповідно до п.4 Положення про узгоджувальну комісію з вирішення земельних спорів, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №298 від 17.03.2016, оскарження рішення Узгоджувальної комісії у суді призупиняє його виконання.
Вважаючи рішення Узгоджувальної комісії від 17.05.2019, яким погоджено межі земельних ділянок на АДРЕСА_1 , на отримання яких в оренду претендують ОСОБА_1 та ФОП Калита Л.Б. , незаконним, оскільки останні накладаються на дороги та проходи загального користування, в тому числі і на дороги та проходи до орендованої заявником ділянки, заявою від 03.06.2019 (вх. №З-Ф-63774-2901 від 04.06.2019 року ФОП Ящук О.О. повідомив Львівську міську раду про оскарження вказаного рішення узгоджувальної комісії та про недопустимість використання його як підстави при прийнятті будь-яких рішень Львівською міською радою.
Як вбачається із матеріалів позову, ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2019 відкрито провадження у справі №914/1049/19 за позовом ФОП Ящук О.О. до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 17.05.2019.
Незважаючи на оскарження заявником в судовому порядку вищезгаданого рішення Узгоджувальної комісії, що зумовлює призупинення його виконання, оскаржуваними ухвалами відповідача затверджено громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) в оренду терміном на 10 років для обслуговування нежитлових будівель; затверджено фізичній особі-підприємцю Калиті Лілії Богданівні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлових будівель.
За таких обставин, невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, у випадку укладення між відповідачем та ОСОБА_1 , фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною на виконання оскаржуваних ухвал відповідних договорів оренди землі, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позовних вимог, зумовить необхідність подання ще одного позову про визнання таких договорів недійсними.
Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ст.137 ГПК України позов, серед іншого, забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 ч.1. ст.137 ГПК України.
Статтями 4, 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна. Рішення суду або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 № 6-2552цс16 зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З огляду на вищевикладене, на думку суду, наведені у заяві про забезпечення позову такі заходи забезпечення позову, як заборона Львівській міській раді укладати з громадянином ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) на виконання ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019; заборона Львівській міській раді укладати з фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1 на виконання ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019; заборона державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) та речового права оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112), призведуть до ефективної реалізації позивачем права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
Такі заходи до забезпечення позову є співмірними і адекватними заявленим позовним вимогам.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, встановивши наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, враховуючи те, що такі заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов висновку, що така заява підлягає до задоволення.
Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони/ зобов'язання відповідача вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив , що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом . У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізм у відновлення, поновлення порушеного права.
Згідно ч. 1 ст. 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18 Верховний Суд вказав, що законом так само не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України); відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Беручи наявні обставини справи, враховуючи, що позивачем заявлено позовні вимоги виключно немайнового характеру, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву фізичної особи-підприємця Ящук Олексія Олександровича про забезпечення позову (вх.№3141/19 від 19.11.2019) задовольнити.
2. Вжити заходів до забезпечення позову шляхом:
- заборони Львівській міській раді укладати з громадянином ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) на виконання ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019;
- заборони Львівській міській раді укладати з фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1 на виконання ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019;
- заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) та речового права оренди земельної ділянки площею 0,0870 га на АДРЕСА_1 у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112).
Стягувачем за даною ухвалою є фізична особа-підприємець Ящук Олексій Олександрович ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Боржником за даною ухвалою є Львівська міська рада (79000, м. Львів, площа Ринок, буд. 1, код ЄДРПОУ 04055896).
2. Зустрічне забезпечення не застосовувати.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.256 ГПК України.
4. Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та підлягає для пред'явлення до виконання протягом трьох років з дня її винесення..
5. Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Ухвалу підписано 19.11.2019.
Суддя Мазовіта А.Б.