12.11.2019 р. Справа № 914/2114/18
За позовом: Акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, с. Підбірці, Львівська область
про: звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за Кредитним договором № CM-SME601/038/2007 від 05.06.2007 року у розмірі 72 415,49 доларів США, яке складається з 44 828,04 доларів США - суми заборгованості за кредитом та 27587,45 доларів США - суми заборгованості по відсотків за користування кредитом звернути стягнення на майно суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РМ-SME601/038/2007 від 05.06.2007 року, а саме: нежитлове приміщення - будівля пункту ремонту автомобільних коліс загальною площею 360,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Ділай У.І.
Секретар Куць М.Я.
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за Кредитним договором № CM-SME601/038/2007 від 05.06.2007 року у розмірі 72 415,49 доларів США, яке складається з 44 828,04 доларів США - суми заборгованості за кредитом та 27587,45 доларів США - суми заборгованості по відсотків за користування кредитом звернути стягнення на майно суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РМ-SME601/038/2007 від 05.06.2007 року, а саме: нежитлове приміщення - будівля пункту ремонту автомобільних коліс загальною площею 360,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддею В.М. Пазичевим) від 15.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 11.12.2018.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2018 року, підготовче засідання відкладено на 09.01.2019 року, у зв'язку із відсутністю представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 17.01.2019 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 24.01.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 30.01.2019 року, згідно клопотання представника відповідача та у зв'язку із відсутністю його представника. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 06.02.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2019 року, підготовче засідання відкладено на 12.02.2019 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача.
Ухвалою від 12.02.2019 зупинено провадження у справі для проведення судово-технічної експертизи.
05.08.2019р. на адресу суду надійшло повідомлення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1627 від 29.07.2019р. разом із матеріалами справи №914/2114/18, в якому судовий експерт зазначає, що у зв'язку з не задоволенням клопотання про представлення додаткових документів, складено повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи.
У зв'язку із досягненням суддею Пазичевим В.М. шістдесяти п'яти років та припиненням повноважень судді, з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи № 914/2114/18, згідно із розпорядженням керівника апарату №468 від 18.09.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого справу передано судді У.І. Ділай.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.09.2019 року призначено підготовче засідання на 08.10.2019 року.
Ухвалою від 08.10.2019 підготовче засідання відкладено на 12.11.2019.
Представник позивача в підготовче засідання 12.11.2019 не з'явився.
Відповідач явки повноважного представника в підготовче засідання 12.11.2019 не забезпечив.
Суд, розглянувши наявні матеріали справи, установив таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Стаття 231 ГПК України містить вичерпний перелік підстав, з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.
Так, за ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Тобто, до юрисдикції господарського суду не віднесені спори, що виникають при виконанні правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
За ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Окрім того, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
У свою чергу, за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно із ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 50 ЦК України унормовано, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
05.06.2007 між ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є АТ "ОТП Банк") був укладений кредитний договір №CM-SME601/038/2007, згідно з яким відповідач отримав у АТ "ОТП Банк" кредит в розмірі 125 000,00 доларів США.
Згідно кредитного договору №CM-SME601/038/2007 від 05.06.2007 вбачається, що стороною договору є фізична особа ОСОБА_2 . Тобто кредитний договір укладений фізичною особою а не суб'єктом підприємницької діяльності.
Для вирішення питання про те, чи підлягає розгляду спір у порядку господарського судочинства, зокрема з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, необхідно з'ясувати статус фізичної особи.
Як встановлено судом, кредитний договір №CM-SME601/038/2007 від 05.06.2007 укладено відповідачем як фізична особа, тобто не суб'єктом господарювання у розумінні ГК України та ЦК України, що виключає підсудність цієї справи господарському суду в силу прямої вказівки п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського.
Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб'єктний склад основного зобов'язання.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України виключив з-під юрисдикції господарського суду спори щодо всіх правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, сторонами якого не є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. А частина перша статті 19 ЦПК України у системному зв'язку з частиною першою статті 2, частиною першою статті 5, статтею 46, частиною першою статті 47, частиною другою статті 48 цього кодексу не встановлюють обмежень щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами акцесорного зобов'язання є винятково юридичні особи та (або фізичні особи-підприємці).
З 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року -спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов'язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов'язання є фізична особа, яка не є підприємцем.
З вказаної дати, якщо хоча би однією зі сторін основного зобов'язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов'язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов'язання, зокрема незалежно від того, чи об'єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 №906/277/18.
Отже, виходячи з вище наведеного юрисдикція стягнення на іпотечне майно визначається за основним зобов'язанням (кредитним договором).
Відповідно до обставин справи позивач подав позов про звернення стягнення за іпотечним договором який укладений з ОСОБА_2 як суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою. Натомість кредитний договір (основний договір) укладений з ОСОБА_2 як фізичною особою. За вказаних обставин суд приходить до висновку про закриття провадження у справі.
На виконання вимоги ч. 2 ст. 231 ГПК України господарський суд роз'яснює позивачу, що спір між сторонами підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, отже позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом за правилами ЦПК України.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 ГПК України).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Керуючись ст.ст. 20, 231, 234, 235 ГПК України, суд, -
Провадження у справі № 914/2114/18 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/ .
Суддя Ділай У.І.