про відмову в задоволенні скарги
на бездіяльність державного виконавця
19 листопада 2019 року Справа № 915/1000/18
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.,
за участі секретаря Говоріної А.Е.,
представника боржника ? Фуртатова К.М., дов. від 01.11.2019;
та представника органу виконавчої служби ? ОСОБА_1 , посв. від 23.07.2018 серії МИ № 010;
від стягувача представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”
на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазонова Д.К.,
вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001;
Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,
вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54020;
у виконавчому провадженні з виконання рішення суду від 07.05.2019 у справі № 915/1000/18
за позовом публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”,
пров. Шевченка, 12 ,м. Київ, 01001,
адреса для листування: вул. Театральна, 8, м. Херсон, 73035;
до державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”,
вул. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54017,
про: стягнення 11322202 грн. 55 коп.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.05.2019 у даній справі (суддя Алексєєв А.П.) частково задоволено позов публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (далі - Банк) та вирішено стягнути з державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” (далі ? Завод) на користь Банку грошові кошти: 4267690,24 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом; 204147,60 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів; 2053675,46 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту; 1369439,68 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів; 118883,14 грн. - судовий збір.
На виконання зазначеного рішення видано наказ від 05.06.2019, який на даний час перебуває на виконанні державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Відділ примусового виконання рішень) Сазонова Д.К.
Банк звернувся зі скаргою від 23.09.2019, зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 24.09.2019 за вх. № 14972/19, на бездіяльність державного виконавця Сазонова Д.К., в якій викладено такі вимоги:
“1. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазонова Д.К. щодо невчинення ним виконавчих дій для виконання Рішення Господарського суду Миколаївської області 915/1000/18.
2. Зобов?язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазонова Д.К. здійснити дії по примусовому виконанню Рішення Господарського суду Миколаївської області 915/1000/18:
- забезпечити виконання вимог ст. 30 ЗУ “Про виконавче провадження” згідно вимог якої виконання всіх рішень про стягнення коштів з Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, код ЄДРПОУ 07856371, здійснювати у рамках зведеного виконавчого провадження із приєднанням до зведеного виконавчого провадження ВП 59647169;
- у відповідності до частини другої статті 13 ЗУ “Про виконавче провадження” накласти арешти на майно (кошти) Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, код ЄДРПОУ 07856371 у зведеному виконавчоу провадженні, в т.ч. вимог у ВП 59647169;
- направити платіжні вимоги по рахунках Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, код ЄДРПОУ 07856371 та вчинити інші дії для виконання рішень у ВП 59647169 та
- про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання”.
Скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що державним виконавцем, не зважаючи на відповідне клопотання стягувача, станом на 17.09.2019 не вжито ніяких заходів для виконання рішення суду в даній справі; натомість, безпідставно, в порушення вимог ст.ст.32, 38 Закону України “Про виконавче провадження” (далі ? Закон), відкладено виконавчі дії згідно постанови від 14.08.2019; після закінчення строку відкладення виконавчих дій не вчинено жодних дій для виконання рішення суду, не накладено арешт на кошти та майно боржника.
Крім того, скаржник зазначає, що, не зважаючи на те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень перебуває кілька виконавчих документів щодо боржника, стягнення коштів з Заводу здійснюється не в рамках зведеного виконавчого провадження, що суперечить ст. 30 Закону та п. 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі ? Інструкція).
На думку скаржника, викладені обставини свідчать про бездіяльність та ухилення державного виконавця від вчинення дій з виконання рішення суду в даній справі.
Державний виконавець Сазонов Д.К. у відзиві від 19.11.2019 зазначив, що вважає скаргу необґрунтованою, безпідставною та не підлягаючою задоволенню, так як на момент звернення Банку до суду з даною скаргою ним вжито всі дії, про які йдеться у скарзі, і він діяв у межах своїх повноважень, визначених законодавством.
Ухвалою від 25.09.2019 дану справу прийнято до провадження судді Давченко Т.М., а ухвалою суду від 31.10.2019 призначено дану скаргу до розгляду.
Від Банку, належним чином повідомленого про час та місце розгляду скарги, представник у засідання не з'явився.
Вислухавши пояснення представника боржника та державного виконавця Сазонова Д.К., які вважали скаргу не підлягаючою задоволенню з підстав, викладених у відзиві державного виконавця від 19.11.2019, дослідивши матеріали скарги та господарської справи № 915/1000/18, суд приходить до такого.
Рішенням суду від 07.05.2019 в даній справі постановлено стягнути з Заводу на користь Банку грошові кошти у загальній сумі 8013836 грн. 12 коп.
На виконання зазначеного рішення видано наказ від 05.06.2019.
Указаний наказ, згідно Інформації від 15.11.2019 про виконавче провадження, сформованої судом за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі ? АСВП) на офіційному веб-сайті https://asvpweb.minjust.gov.ua/, Банком 25.07.2019 пред?явлено до виконання, і постановами головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі ? Заводський ВДВС) Буділовської О.О. від 26.07.2019 відкрито виконавче провадження (ВП) № 59647169 з виконання наказу суду в даній справі та вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 801383 грн. 61 коп.
Постановою головного державного виконавця Заводського ВДВС Буділовської О.О. від 02.08.2019, у зв?язку з тим, що на виконанні відділу перебувало п'ять виконавчих проваджень з примусового виконання рішень судів про стягнення грошових коштів з Заводу, ? об'єднано виконавчі провадження №№ 59419063, 59514796, 59637219, 59646825, 59647169 у зведене виконавче провадження (ЗВП) № 59708139.
Постановою головного державного виконавця Заводського ВДВС Чернявської А.Б. від 14.08.2019 постановлено передати наказ від 05.06.2019 у даній справі на виконання до Відділу примусового виконання рішень, з посиланням на постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 2.2-01/108 від 06.08.2019, якою зобов?язано передати матеріали виконавчого провадження із Заводського ВДВС до Відділу примусового виконання рішень.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Сазонова Д.К. від 14.08.2019 прийнято ВП № 59647169 до виконання.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Сазонова Д.К. від 19.09.2019 постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, ? 13398507 грн. 11 коп.
У мотивувальній частині постанови зазначено, що головним державним виконавцем Сазоновим Д.К. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 59708139 (дата об?єднання у ЗВП ? 02.08.2019), до складу якого входять виконавчі провадження з виконання наказів від 05.06.2019 у справі № 915/1000/18, від 08.07.2019 у справі № 915/1001/18, від 19.06.2019 у справі № 915/526/19, від 05.07.2019 у справі № 915/803/19, від 23.07.2019 у справі № 915/31/19, встановлено, що боржник рішення не виконав, у зв?язку з чим державний виконавець, керуючись ст. 56 Закону, і постановив накласти арешт на кошти боржника.
Постановою від 03.10.2019 стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 300 грн.
Іншою постановою від 04.11.2019 накладено у ЗВП № 59708139 арешт на кошти Заводу, що містяться на рахунку в акціонерному банку “Південний”, МФО 328209, та всіх інших рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонене законом, та належать боржнику, в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору 13548270 грн. 90 коп.
Постановою від 13.11.2019 вчинення дій з примусового виконання наказу суду в даній справі зупинене в порядку п. 13 ч. 1 ст. 34 (наявність підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України “Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну “Укроборонпром” та забезпечення їх стабільного розвитку”), ст. 35 Закону, ? у зв?язку з надходженням 12.11.2019 на адресу Відділу примусового виконання рішень листа директора Заводу Кравченка ОСОБА_2 від 11.11.2019, яким повідомлено, що акціонером Банку є державна корпорація “Внешеономбанк”, яка створена Російською Федерацією, що визнана державою-агресором та, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.2019 № 913, Завод внесений до розділу “Діяльність у сфері оборони” переліку об?єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 ГПК України).
У відповідності до ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов?язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов?язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз?яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов?язки (ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону).
Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження (ст. 30 Закону).
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі ? Інструкція), передбачено, що в разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об?єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об?єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова. Постанови про об?єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження). У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, зокрема, якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об?єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому розділом IV цієї Інструкції порядку можуть утворюватись виконавчі групи. Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів. Об?єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу (п.п. 14-15 розділу ІІІ Інструкції).
Статтею 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п?яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом (ч.ч. 1-4, 10 ст. 56 Закону).
Із змісту досліджених судом матеріалів виконавчого провадження ВП № 59647169 випливає, що указане провадження 02.08.2019 приєднане до ЗВП № 59708139, у зв?язку з чим передане на виконання Відділу примусового виконання рішень та 14.08.2019 прийняте до виконання державним виконавцем Сазоновим Д.К.
Таким чином, ураховуючи, що скаржник просить суд про визнання неправомірною бездіяльності саме державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Сазонова Д.К., дослідженню судом підлягають лише обставини виконавчого провадження з моменту прийняття ВП № 59647169 до виконання цим державним виконавцем, тобто, з 14.08.2019.
За такого суд відхиляє твердження Банку про бездіяльність державного виконавця Сазонова Д.К., яка виявилася у невчиненні дій для приєднання ВП № 59647169 до ЗВП № 59708139 , ? так як, по-перше, указане виконавче провадження на момент звернення Банку до суду з даною скаргою вже було приєднаним до ЗВП № 59708139, що скаржник мав можливість з?ясувати як при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, так і за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження на офіційному веб-сайті https://asvpweb.minjust.gov.ua/; по-друге, приєднання ВП № 59647169 до ЗВП № 59708139 відбулося ще до прийняття ВП № 59647169 до виконання державним виконавцем Сазоновим Д.К.
Судом відхиляються твердження Банку і про бездіяльність державного виконавця Сазонова Д.К., яка виявилася у відкладенні виконавчих дій згідно постанови від 14.08.2019, ? так як цю постанову винесено іншим державним виконавцем ? головним державним виконавцем Заводського ВДВС Чернявською А.Б.
Із змісту постанови державного виконавця від 19.09.2019 випливає, що у зв?язку з невиконанням боржником судових рішень, які виконуються у ЗВП № 59708139, державним виконавцем, у порядку ст. 56 Закону, накладено арешт на кошти боржника, що містяться, зокрема, на рахунках, відомості про реєстрацію яких отримано від ДФС України; отже, державним виконавцем Сазоновим Д.К. вчинені дії щодо виявлення рахунків боржника, після чого накладено арешт на кошти, що містяться на цих рахунках, у межах загальної суми стягнення за ЗВП № 59708139 .
Ураховуючи викладене, та що виконавче провадження з виконання рішення суду в даній справі відкрито державним виконавцем Заводського ВДВС Буділовської О.О., дії або бездіяльність якої Банком не оскаржуються, суд визнає, що скаржником не доведено порушення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Сазоновим Д.К. приписів ч. 2 ст. 56 Закону в частині порушення строку на винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника.
Крім того, судом встановлено, що державним виконавцем Сазоновим Д.К., після накладення постановою від 19.09.2019 арешту на кошти боржника, знову вчинені дії щодо виявлення рахунків боржника, після чого на підставі відомостей ДФС України, накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку боржника в акціонерному банку “Південний”, МФО 328209, та всіх інших рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, о містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонене законом, та належать боржнику, в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору; державним виконавцем Сазоновим Д.К. також стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій: виготовлення та пересилання документів, плата за користування АСВП та ін.
Викладеними обставинами спростовуються твердження Банку про бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Сазонова Д.К., яка виявилася у не накладенні арешту на кошти боржника та невжитті заходів для виконання рішення суду в даній справі.
Решта доводів, наведених у скарзі Банку, зводиться до тверджень про бездіяльність державного виконавця Сазонова Д.К. у зв?язку з невикористанням ним своїх прав та обов?язків, конкретні строки виконання яких законодавством не визначені, ? а тому відхиляється судом.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007 у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011 у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010 у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994 у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003 у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008 у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов?язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У відповідності до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарським процесуальним законодавством визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права; за
результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов?язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ст.ст. 339, 343 ГПК України).
Ураховуючи викладене, суд визнає, що Банком не доведено бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Сазонова Д.К. при виконані рішення суду в даній справі, у зв?язку з чим скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 234, 341, 343 ГПК України, суд
Відмовити в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазонова Д.К.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвалу може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.11.2019.
Суддя Т.М. Давченко