про відмову у відкритті касаційного провадження
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа №826/4702/16
провадження №К/9901/31594/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 826/4702/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова В.В., третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за кошт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 позов задоволено частково:
А) Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова В.В. щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за кошт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно не включення ОСОБА_1 до цього переліку.
Б) Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова В.В. включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за кошт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що їх належить відшкодувати, згідно з договором № 010-09510-240215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк».
В) У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 - без змін.
14.11.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 826/4702/16.
Дослідивши зміст касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у цій справі треба відмовити з таких мотивів.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з'ясувати, чи належить справа, у якій ухвалено оскаржені судові рішення, за своїми ознаками до тих справ, що можуть переглядатися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок розгляду, зокрема й щодо можливості їхнього касаційного перегляду.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплено перелік справ, що їх для мети КАС треба розглядати як справи незначної складності, який, утім, не є вичерпним, оскільки зважаючи на положення пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей КАС України справами незначної складності є також й інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на те, що за предметом спору ця справа не належить до тих, які мають розглядатися винятково за правилами загального позовного провадження, тому з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, колегія суддів вважає, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених вище обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд зауважує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, від 31.10.2018 у справі № 802/8351/16-а, від 18.12.2018 у справі № 826/2721/15 викладена правова позиція з питань, які є предметом касаційної скарги, а висновки, зроблені судом апеляційної інстанції, узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду. Також колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеної позиції.
Вказане дає підстави для висновку, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не належить оскаржувати в касаційному порядку.
За правилами пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою потрібно відмовити.
На підставі викладеного вище, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 826/4702/16.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб