14 листопада 2019 року
Київ
справа №826/18168/16
адміністративне провадження №К/9901/30316/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гончарової І.А., Гімона М.М.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства (ПП) «Юніверсум-1» до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2018 адміністративний позов задоволено: зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві вчинити дії щодо надіслання державному реєстратору повідомлення про відкликання заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПП «Юніверсум-1» за формою №28-ОПП.
Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 26.10.2018 залишив без руху з підстав її невідповідності пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до апеляційної скарги не долучено належним чином оформлений документ, який свідчить про сплату судового збору. При цьому суд відмовив скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
На виконання вимог зазначеної ухвали 26.10.2018 відповідач подав до суду клопотання про продовження строку усунення недоліків. Ухвалою суду від 16.11.2018 вказане клопотання задоволено та продовжено відповідачу строк на усунення недоліку апеляційної скарги на десять днів, який обчислюється з дня отримання копії відповідної ухвали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 апеляційну скаргу повернуто відповідачу, з тих підстав, що недоліки апеляційної скарги не усунуті. При цьому суд відмовив у задоволенні клопотання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків.
14.01.2019 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2018.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 апеляційна скарга була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження). Цією ж ухвалою відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2018.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач зазначив, що Кодексом адміністративного судочинства України не визначений час, коли саме протягом року, відповідно до частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник може звернутися повторно з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відмовлено з тих підстав, що наведені у клопотанні доводи відповідача про причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.
ГУ ДФС у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати зазначене судове рішення.
Обґрунтовуючи довід в касаційній скарзі, що строк на звернення з апеляційною скаргою був пропущений з поважних причин, відповідач зазначив, що нормою частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє особу права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Цією нормою не визначено чітких строків на повторне звернення до суду. Впродовж часу після ухвалення судом першої інстанції рішення відповідачем вживались необхідні заходи для реалізації права на касаційне оскарження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві пропустила встановлений частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на звернення до суду з апеляційною скаргою без поважних причин.
До такого висновку апеляційний суд дійшов з врахуванням того, що у заяві про поновлення строку, з якою відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції у зв'язку із залишенням апеляційної скарги без руху, відповідач посилався на такі підстави для поновлення строку, як звернення вперше з апеляційною скаргою в установлені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (апеляційна скарга була повернута згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у зв'язку з несплатою судового збору) строки, та темпоральні обмеження його права, як суб'єкта владних повноважень, на звернення з апеляційною скаргою повторно, 1 роком відповідно до частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, правильно застосував норми пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтовано відхиливши доводи відповідача щодо підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом другим частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
І.А. Гончарова
М.М. Гімон ,
Судді Верховного Суду