Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №817/894/17
адміністративне провадження №К/9901/29705/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 (головуючий суддя - Н.О. Дорошенко)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя - Л.В. Кузьменко, судді - Т.В. Іваненко, К.С. Франовська)
у справі № 817/894/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 03.05.2017 №149-ОС про її звільнення з посади головного спеціаліста відділу методології та роз'яснювальної роботи управління пенсійного забезпечення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»; поновити на посаді; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.05.2017 по день винесення постанови; стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що у відділі методології та роз'яснювальної роботи скорочення чисельності працівників фактично не відбулося, оскільки до скорочення в штатному розписі відділу були посади: начальник відділу та 4 головних спеціаліста. Після скорочення залишилося п'ять посад, однак, крім начальника відділу введена посада заступника начальника відділу (за рахунок посади головного спеціаліста), залишилось 2 головних спеціаліста, а четверта посада головного спеціаліста перейменована на провідного спеціаліста. Також зазначає, що при її звільненні відповідачем було порушено порядок отримання згоди профспілкового комітету. Вказує, що їй не було запропоновано всі посади, на яких вона могла б працювати. Окрім цього, зауважує, що відповідачем не було враховано переважне право залишення позивача на роботі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.05.2017 № 149-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу методології та роз'яснювальної роботи управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області по скороченню штату згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», за згодою профкому. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу методології та роз'яснювальної роботи управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 04.05.2017. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.05.2017 по 10.08.2017 в сумі 20 195, 32 грн. В решті позову відмовлено.
4. При прийнятті рішень суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що звільнення позивача здійснено відповідачем з порушенням встановленого законодавством порядку, з порушенням процедури надання згоди профспілкового комітету на звільнення, без вжиття всіх можливих заходів щодо збереження трудових відносин з працівником, переважне право на залишення якого на роботі встановлене законом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить рішення судів скасувати в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що ним дотримано вимоги законодавства щодо процедури скорочення, визначеної Законом України «Про державну службу» та Кодексом законів про працю України. Зазначає, що позивач не мала переважного права на залишення на роботі, оскільки не мала більш високої кваліфікації і продуктивності праці. Крім того, скаржник вказує про незаконність судових рішень в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача, оскільки при звільненні останній була виплачена вихідна допомога.
Позиція інших учасників справи
7. В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.
9. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. ОСОБА_1 з червня 2002 року працювала в Управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області (з 01.08.2002 утворено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області) на посадах провідного спеціаліста, головного спеціаліста, заступника начальника відділу організаційно-методичної роботи управління пенсійного забезпечення, заступника начальника відділу організаційно-аналітичної роботи управління пенсійного забезпечення; 20.09.2007 призначена на посаду головного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи управління пенсійного забезпечення (з 25.06.2015 назву відділу перейменовано у відділ методології та роз'яснювальної роботи). 01.05.2016 позивачу присвоєно 9 ранг державного службовця.
11. Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.05.2017 №149-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача з 03.05.2017 звільнено з посади головного спеціаліста відділу методології та роз'яснювальної роботи управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області по скороченню штату згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», за згодою профкому.
12. Серед підстав обумовленого наказу зазначено, зокрема: рішення профкому про надання згоди на звільнення про скорочення штату від 25.04.2017, попередження про скорочення штату працівників № 1502/09 від 02.03.2017, пропозиція щодо працевлаштування № 2871/09 від 25.04.2017, акт про відмову від ознайомлення з пропозицією щодо працевлаштування від 25.04.2017, пропозиція щодо працевлаштування № 2889/09 від 26.04.2017, акт про відмову від ознайомлення з пропозицією щодо працевлаштування від 26.04.2017, пропозиція щодо працевлаштування № 2919/09 від 27.04.2017, акт про відмову від ознайомлення з пропозицією щодо працевлаштування від 27.04.2017.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Громадянам згідно статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.
15. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
16. Підстави припинення державної служби передбачені статтею 83 Закону України «Про державну службу», якою регламентовано, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення.
17. Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
18. Частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
20. Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
21. Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
24. Системний аналіз вищевказаних законодавчих положень дає підстави для висновку, що однією з найважливіших гарантій для працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
25. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
26. Виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.
27. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
28. Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суд має з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
29. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
30. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація установи, скорочення чисельності або штату працівників, які зумовили в подальшому звільнення позивача.
31. Відповідно до штатного розпису на 2016 рік головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, затвердженого головою правління Пенсійного фонду України 30.05.2016, в головному управлінні було 207 штатних посад. В структуру головного управління входило, зокрема, управління пенсійного забезпечення загальною кількістю 28 штатних посад, до складу якого входили: відділ контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах - 8 штатних посад; відділ з питань призначення пенсій - 7 штатних посад; відділ методології та роз'яснювальної роботи - 5 штатних посад (у тому числі начальник відділу - 1, головний спеціаліст - 4); відділ з питань розгляду звернень громадян - 7 штатних посад.
32. Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 01.03.2017 № 31 затверджено структуру головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, введено в дію штатний розпис головного управління в кількості 179 штатних одиниць; наказано попередити про наступне вивільнення працівників головного управління, посади яких скорочуються, згідно з додатком №1; запропонувати таким працівникам інші посади, згідно з додатком 2; подати профспілковому комітету подання на згоду про звільнення працівників, які не погодились бути призначеними на запропоновані посади, та звільнити з роботи таких працівників.
33. Відповідно до штатного розпису головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2017 рік, затвердженого головою правління Пенсійного фонду України 22.02.2017, в головному управлінні наявні 179 штатних посад. В структуру головного управління входить, зокрема, управління пенсійного забезпечення загальною кількістю 22 штатних посади, до складу якого входить: відділ з питань призначення пенсій - 7 штатних посад; відділ методології та організації роботи з обслуговування громадян - 7 штатних посад (у тому числі начальник відділу - 1, заступник начальника відділу - 1, головний спеціаліст - 3, провідний спеціаліст - 2); відділ контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах - 5 штатних посад; сектор контролю електронних пенсійних справ - 2 штатних посади.
34. У попередженні про наступне вивільнення із займаної посади, у зв'язку із скороченням штатної чисельності, з яким ознайомлено позивача, відсутні пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.
35. Однак, судами встановлено, що у подальшому позивачу були зроблені відповідачем пропозиції лише починаючи з 25.04.2017,
від 25.04.2017 № 2871/09 - запропоновано переведення на тимчасову посаду провідного спеціаліста операційного відділу № 3 управління з координації та контролю за виплатою пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області;
від 26.04.2017 № 2889/09 - запропоновано переведення на посаду спеціаліста сектору контрольно-перевірочної роботи № 1 відділу внутрішнього аудиту та фінансового контролю (віддалене робоче місце у Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області (м. Здолбунів);
від 27.04.2017 № 2919/09 - запропоновано переведення на тимчасову посаду головного спеціаліста операційного відділу № 2 управління з координації та контролю за виплатою пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
36. Вказані пропозиції позивачем були відхилені.
37. Судами встановлено, що в період з 01.03.2017 по 06.05.2017 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області були наявними вакантні посади, яким за кваліфікаційними та іншими вимогами позивач відповідала, однак які їй не були запропоновані відповідачем, зокрема посади: спеціаліст сектору контрольно-перевірочної роботи відділу контролю (м. Сарни, віддалене робоче місце), спеціаліст сектору контрольно-перевірочної роботи відділу внутрішнього аудиту та фінансового контролю (смт. Гоща віддалене робоче місце). Вказані вакантні посади не були заповнені станом на час звільнення позивача з роботи. Також 25.04.2017 у відповідача з'явилась тимчасово вакантна посада головного спеціаліста операційного відділу №5 управління з координації та контролю за виплатою пенсій, яка не була запропонована позивачу та заповнена 26.04.2017 іншим працівником.
38. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач не виконав покладеного законом обов'язку з вжиття вичерпних заходів щодо можливого працевлаштування працівника, посада якого підлягала скороченню.
39. У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) Кодексу законів про працю України. Разом з тим, згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.
40. Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
41. Згідно із частиною другою статті 43 Кодексу законів про працю України подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
42. Частиною восьмою статті 43 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
43. Статтею 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що до повноважень профспілок, їх об'єднань віднесено, зокрема, обов'язок захищати право громадян на працю.
44. Статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» регламентовано порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, та встановлено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.
45. Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
46. Судами встановлено, що відповідач звернувся до Голови профспілкового комітету Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області з поданням від 19.04.2017 №2756/09 щодо надання згоди на звільнення, зокрема, ОСОБА_1
47. Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету працівників апарату Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 25.04.2017 № 1, профспілковим комітетом надано згоду на звільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» із займаних посад, зокрема, ОСОБА_1 , з тих мотивів, що позивач відмовилася від запропонованих їй посад відповідно до пропозицій щодо працевлаштування № 2871/09 від 25.04.2017, №2889/09 від 26.04.2017, № 2919/09 від 27.04.2017.
48. При цьому судами встановлено, що обумовлений протокол був складений раніше, ніж позивачу 26.04.2017 та 27.04.2017 було запропоновано вакантні посади, що вказує на недостовірність відображених у ньому відомостей.
49. Подання розглянуто за відсутності всіх працівників, стосовно яких воно внесено, зокрема й ОСОБА_1
50. Судами встановлено, про відсутність заяви ОСОБА_1 про розгляд заяви за її відсутності. Запрошення на засідання профспілкового комітету позивачем заперечується.
51. За змістом протоколу №1 від 25.04.2017 на засіданні профспілкового комітету доповідався зміст подання про надання згоди на звільнення працівників від 19.04.2017 та підстави змін в організації виробництва і праці. При цьому, по жодному з працівників, зазначених у поданні, у тому числі й ОСОБА_1 , не з'ясовувались обставини щодо кваліфікації, продуктивності праці, відношення до посадових обов'язків, наявності переважного права на залишення на роботі.
52. Частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
53. Відповідно до частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
54. Судами встановлено, що позивач має статус потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії.
55. Відповідно до приписів статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.
56. Колективним договором між адміністрацією та профспілковим комітетом головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2015-2017 роки передбачено, зокрема, що працівники можуть бути звільнені з установи у випадку змін в організації, при скороченні чисельності або штату відповідно до діючого законодавства. В такому разі роботодавець надає працівнику іншу роботу по спеціальності, а у випадку неможливості цього або при відмові працівника від пропозиції останній працевлаштовується самостійно (п.2.4); давати згоду на вивільнення працівників лише після використання всіх можливостей для збереження трудових відносин. Використовувати надане законодавством переважне право на збереження роботи окремим категоріям робітників відповідно до чинного законодавства (п.2.5); звільнення працівників допускається тільки після використання всіх можливостей для забезпечення зайнятості в установі (п.2.6).
57. Судами встановлено, що ОСОБА_1 , за весь період роботи в управлінні Пенсійного фонду характеризувалась позитивно, як висококваліфікований фаховий працівник, який відповідає займаній посаді. У 2012 році позивач закінчила Національний університет водного господарства та природокористування і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Управління персоналом та економіка праці» та здобула кваліфікацію спеціаліста з управління персоналом та економіки праці.
58. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що приписи чинного законодавства України та положення Колективного договору щодо застосування переважного права залишення на роботі були залишенні поза увагою не лише роботодавцем, а й профспілковим комітетом, а тому згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 не може бути визнана такою, що має юридичне значення, оскільки розгляд подання роботодавця проведено з порушенням вимог статті 43 Кодексу законів про працю України.
59. Враховуючи вищенаведене, висновок судів попередніх інстанцій, що звільнення позивача з роботи проведене відповідачем з порушенням установленого порядку, з порушенням процедури надання згоди профспілкового комітету на звільнення, без вжиття всіх можливих заходів щодо збереження трудових відносин з працівником, переважне право на залишення якого на роботі встановлене законом - є правомірним.
60. Доводи касаційної скарги щодо незаконності судових рішень в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки судами не враховано виплату позивачу при звільненні вихідної допомоги, судом касаційної інстанції відхиляються, враховуючи наступне.
61. Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
62. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, зокрема, і у зв'язку із отриманням вихідної допомоги при звільненні.
63. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 № 6-511цс16.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.
65. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
66. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
67. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
68. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
69. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі № 817/894/17 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк