13 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 908/351/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Пархоменко Н.В., Парусніков Ю.Б.) та на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2018 (суддя Корсун В.Л.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"
про внесення змін до договору
за участю:
позивача: 1) Кулешова Л.В. (адвокат), 2) Трубаков Є.О. (адвокат)
відповідача: Шостак Є.А. (адвокат),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - позивач), уточнивши свої вимоги, просив внести зміни до договору про постачання електричної енергії від 01.12.2012 № 76, а саме викласти пункт 9.1 договору, у запропонованій ним редакції.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме зміна фактичного стану технічних характеристик струмоприймачів споживача, які містять акт екологічної, аварійної та технологічної броні на теперішній час, а також необхідність виділення навантаження екологічної броні на окремі зовнішні лінії електропостачання споживача, але відповідач в добровільному порядку відмовляється вносити зміни до відповідного пункту договору, у зв'язку з чим внесення таких змін до договору підлягає в судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.07.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2019, в позові відмовлено.
2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що підстави для внесення змін до договору відсутні, оскільки немає необхідних умов, які у сукупності дозволяють вносити зміни у договір, у зв'язку з істотною зміною обставин.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, вказуючи, що: отримання відповідного рішення Держенергонагляду для внесення змін до договору не передбачено законодавством; склад струмоприймачів відповідача, які віднесені до екологічної броні, змінилися згідно відповідного переліку; суди не з'ясували чим саме запропонований позивачем п.9.1 редакції додаткової угоди від 01.12.2017 № 19, не відповідає типовому договору; відповідач безпідставно відмовився від узгодження обґрунтованої величини екологічної броні; посилання судів на рішення суду у справі № 808/2408/16 не відповідає вимогам процесуального закону та дійсним обставинам справи.
4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
4.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв'язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
5. Фактичні обставини справи, встановлені судами
5.1. Суди встановили, що 01.12.2012 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (постачальник) та Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвний комбінат", яке було реорганізовано шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 76, з урахуванням відповідного протоколу розбіжностей до договору, за умовами якого сторони взяли на себе певні права та обов'язки.
5.2. Згідно пункту 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі-ПКЕЕ).
5.3. Пунктом 9.1 договору визначено відповідні додатки до цього договору та передбачено, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.
5.4. Суди встановили, що позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди від 01.12.2017 № 19 про внесення змін до договору разом з проектом Акта екологічної броні від 01.12.2017, який відповідач розглянув та склав протокол розбіжностей та передав на розгляд Держенергонагляду, але даний орган спірні питання, які виникли між позивачем та відповідачем, не вирішив.
5.5. Також встановлено, що відсутнє рішення Держенергонагляду про врегулювання спірних питань, які виникли між сторонами у справі щодо визначення та встановлення величин екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача.
5.6. Суди вказали на те, що позивач намагається змінити технічні характеристики струмоприймачів відповідача, які містять Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання від 21.09.2012, а також виділити навантаження екологічної броні на окремі зовнішні лінії електропостачання відповідача.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені положення ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
6.3. Згідно статті 1 Закону України "Про електроенергетику" екологічна броня електропостачання споживача - мінімальний рівень споживання електричної енергії споживачем (крім побутових споживачів), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
6.4. Частиною шостою статті 20 вказаного Закону встановлено, що з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через припинення електропостачання споживачам для них встановлюється екологічна броня електропостачання.
6.5. Відповідно до статті 24 наведеного Закону енергопостачальники погоджують з відповідним споживачем величину екологічної броні електропостачання, яка має бути затверджена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. У разі недосягнення згоди між споживачем та енергопостачальником щодо величини екологічної броні електропостачання остаточне рішення приймається центральним органом виконавчої влади з державного енергетичного нагляду (ч.1).
6.6. Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
6.7. Частиною другою цієї статті встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
6.8. Отже, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
6.9. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219-09, від 20.02.2012 у справі № 6-93цс11, постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 905/3332/15, відступати від яких колегія суддів правових підстав не вбачає.
6.10. Пунктом 1.1.4 Інструкції про порядок складання акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 19.01.2004 № 26 (далі - Інструкція) визначені величини екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання оформлюються Актом екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (далі - Акт), який є невід'ємною частиною договору між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) та споживачем (додаток 1).
6.11. Згідно пунктом 1.1.8 Інструкції екологічна броня електропостачання встановлюється для споживачів, об'єкти яких згідно з установленим порядком включені до Переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання в адміністративно-територіальній одиниці (далі - Перелік). Переліки затверджуються та погоджуються відповідно до Порядку складання переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання. Споживачі, включені до Переліку, зобов'язані привести зовнішні та внутрішні схеми електропостачання до вимог відповідної категорії, тобто до I або II категорій щодо надійності електропостачання.
6.12. Пунктом 1.2 Інструкції визначено, що Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача - документ установленої форми, складений відповідно до вимог цієї Інструкції, в якому зазначені загальні відомості про споживача, перелік струмоприймачів, віднесених до екологічної, аварійної та технологічної броні, визначені їх навантаження, добове електроспоживання та враховано час, необхідний для завершення технологічного процесу (циклу виробництва).
6.13. Згідно пункту 3.6 Інструкції термін дії Акта не обмежується. Визначені в Акті величини екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання не можуть бути змінені без перегляду Акта в установленому порядку.
6.14. Відповідно до пункту 3.7 Інструкції перегляд Акта здійснюється з ініціативи постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальної організації) або споживача в місячний термін з дати письмового звернення у таких випадках: у разі довготривалого (більше одного кварталу) відхилення споживання величин електричної енергії та/або потужності від зафіксованих в Акті; у разі зміни зовнішньої та/або внутрішньої схеми електропостачання; у разі зміни категорії щодо надійності електропостачання споживача; у разі реорганізації підприємства або зміни технології виробництва; за приписом Держенергонагляду; в інших випадках, які можуть бути визначені під час складання (перегляду) Акта.
6.15. Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що спірні питання, що виникають між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) під час визначення та встановлення величин екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, оформлюються протоколом розбіжностей та в десятиденний термін подаються для розгляду до територіального підрозділу Держенергонагляду. Рішення Держенергонагляду є остаточним.
6.16. Встановивши, що позивач не довів наявність істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме зміну фактичного стану технічних характеристик струмоприймачів відповідача, які містить Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача від 21.09.2012 на теперішній час, оскільки даний не переглянутий у встановленому законодавством порядку, суди, з огляду на наведені норми права дійшли правильного висновку про те, що позивачем не доведено наявність підстав, передбачених статтею 652 ЦК України для внесення змін до договору.
6.17. При цьому суди правильно вказали на те, що вимоги позивача щодо включення у п.9.1 договору відповідних схем електропостачання є безпідставними, оскільки у позові відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо включення до даного пункту договору відповідних додатків.
6.18. Суд касаційної інстанції погоджується із такими висновками судів, оскільки із встановлених ними обставин справи вбачається, що позивач не довів істотну зміну обставин, які давали б підстави для внесення змін до договору, у розумінні вимог статті 652 ЦК України.
6.19. За таких обставин висновки судів про відмову у задоволенні позову є законними та обґрунтованими.
6.20. Позивач наведених висновків судів не спростував.
6.21. Посилання позивача у касаційній скарзі на наявність підстав для внесення змін до договору, були предметом дослідження в апеляційному суді, який обґрунтовано відхилив їх, з огляду на те, що відповідач не навів доказів у розумінні статті 74 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.
6.22. Доводи позивача про те, що посилання судів на рішення суду у справі № 808/2408/16 не відповідають вимогам процесуального закону та дійсним обставинам справи, є безпідставними, вони не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
6.23. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
6.24. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
6.25. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
6.26. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
6.27. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
6.28. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
7.2. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
7.3. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскаржуваних судових рішень, а аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, підтверджують законність судових рішень.
7.4. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі Господарського суду Запорізької області № 908/351/18, залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов